Відкрита безготівкова фінансова система

Мір­ку­ю­чи про від­кри­ту без­го­тів­ко­ву фі­нан­со­ву сис­те­му, я при­йшов до ви­снов­ку, що во­на має бу­ти де­цен­т­ра­лі­зо­ва­ною не тіль­ки для ко­рис­ту­ва­чів, але й сто­сов­но гро­шей. На­їв­ний під­хід був би та­ким: де­ржа­ва, або Фе­де­раль­на Ре­зер­в­на Сис­те­ма ин­ша струк­ту­ра мо­но­по­лі­зує кон­т­роль за емі­сі­єю елек­т­рон­них гро­шей. І, за­вдя­ки до­ступ­нос­ті, ми от­ри­ма­є­мо єди­ну сві­то­ву валю­ту, кон­т­ро­льо­ва­ну од­ним цен­т­ром. Але лег­ко зро­зу­мі­ти, що на цьо­му шля­ху є ве­ли­ка про­б­ле­ма. Для то­го, щоб зро­зу­мі­ти її, до­стат­ньо за­да­ти со­бі за­пи­тан­ня: скіль­ки всь­о­го по­вин­но бу­ти гро­шей?

На пер­ший погляд ні­якої про­б­ле­ми не­ма: гро­ші мож­на бу­де по­зи­ча­ти стіль­ки, скіль­ки по­тріб­но, так са­мо, як це ро­би­ть­ся за­раз. Але спра­ва в то­му, що сь­о­год­ні гро­шей по­зи­ча­є­ть­ся біль­ше, ніж за­без­пе­че­но ак­ти­ва­ми. Са­ме в цьо­му бу­ла ідея відв'яз­ки до­ла­ра від зо­ло­т­о­го стан­дар­ту. І пра­цює ця схе­ма тіль­ки в умо­вах бан­ків­сь­кої та­єм­ни­ці. А бан­ків­сь­ка та­єм­ни­ця не­мож­ли­ва, як­що всім відо­мий ра­ху­нок кож­н­о­го. Та­ким чи­ном, для за­без­пе­чен­ня фун­к­ці­о­ну­ван­ня від­кри­тих гро­шей, ці гро­ші ма­ють бу­ти яв­но за­без­пе­че­ні ак­ти­ва­ми. Най­про­с­ті­ший ва­рі­янт — зо­ло­том, або на­бо­ром до­р­о­го­цін­них ме­та­лів.

Але та­кий під­хід є пога­ним то­му, що не за­без­пе­чує до­стат­ню кіль­кість гро­шей. Ма­ло то­го, та­ка сис­те­ма не­су­міс­на з ви­со­ким роз­вит­ком ви­роб­ниц­т­ва, ос­кіль­ки ви­д­об­у­ток цін­них ме­та­лів є не­зрів­нян­но мен­шим, ніж зро­с­тан­ня еко­но­мі­ки. То­му «зо­ло­тий стан­дарт» ав­то­ма­тич­но призво­дить до де­фля­ції, яка зупи­няє всю сучас­ну еко­но­мі­ку. Справ­ді, який сенс вкла­да­ти гро­ші в банк або в спра­ву, як­що їх мож­на по­клас­ти під по­душ­ку схо­ва­ти в сей­фі й бу­ти пев­ним, що зав­т­ра во­ни кош­ту­ва­ти­муть до­рож­че?

Са­ме то­му від «зо­ло­т­о­го стан­дар­ту» в ми­ну­ло­му сто­річ­чі від­мо­ви­ли­ся. Про­те яка не­об­хід­ність у то­му, щоб за­без­пе­чу­ва­ти гро­ші са­ме зо­ло­том? Ця не­об­хід­ність бу­ла зу­мов­ле­на іс­то­рич­ни­ми при­чи­на­ми. Зо­ло­то бу­ло рід­кіс­ним, ма­л­ога­ба­рит­ним, і во­но не псу­ва­ло­ся. Але хі­ба в сучас­но­му сві­ті це та­ка вже ви­рі­шаль­на цін­ність? Від­по­відь оче­вид­на — ні. Сь­о­год­ні на то­вар­них бі­ржах тор­гу­ють будь-яким стан­дар­ти­зо­ва­ним про­ду­к­том, а це озна­чає, що всі ці про­ду­к­ти мож­на взя­ти за «зо­ло­тий стан­дарт». Це ав­то­ма­тич­но за­без­пе­чує по­тріб­ну кіль­кість гро­шей — гро­шей бу­де стіль­ки, скіль­ки є то­ва­рів. І для цьо­го не тре­ба ма­ти на­віть ре­зер­ви всіх тих про­ду­к­тів! За­без­пе­чен­ня гро­шей ре­аль­ни­ми ак­ти­ва­ми мож­на ор­га­ні­зу­ва­ти за по­се­ред­ниц­т­вом ак­цій під­при­ємств, які ци­ми ак­ти­ва­ми во­ло­ді­ють!

Для то­го, щоб зро­зу­мі­ти, як мож­на ре­а­лі­зу­ва­ти від­кри­ту без­го­тів­ко­ву сис­те­му, да­вай­те по­ду­ма­є­мо чим прин­ци­по­во ві­д­різ­ня­ю­ть­ся гро­ші від будь-яких ин­ших цін­них па­пе­рів? Від­по­відь про­с­та: тіль­ки тим, що без­по­се­ред­ній роз­ра­ху­нок від­бу­ва­є­ть­ся че­рез гро­ші. Для то­го, щоб “про­да­ти” ва­ші гро­ші (як­що це не ино­зем­на валю­та), вам не тре­ба йти на бі­ржу. Але при без­го­тів­ко­вих роз­ра­хун­ках бі­ржа — це не про­б­ле­ма! Ком­п'ю­те­ру по­куп­ця зв'я­за­ти­ся з бі­ржею, на­справ­ді, не важ­че, ніж з ком­п'ю­те­ром про­дав­ця. А це озна­чає, що роз­ра­ху­нок мо­же від­бу­ва­ти­ся за до­по­м­о­гою будь-яких лік­від­них цін­них па­пе­рів, об­мі­ня­них без­по­се­ред­ньо на бі­ржі за по­точ­ни­ми ці­на­ми на цін­ні па­пе­ри, які ці­кав­лять про­дав­ця.

Роз­гля­не­мо прос­ту мо­дель. Для цьо­го ви­ки­не­мо ф'ю­чер­си, об­лі­га­ції, ак­ції і то­му по­діб­ні страш­ні ре­чі. Роз­гля­не­мо про­с­тий, зро­зу­мі­лий кож­но­му ук­ра­їн­цю ри­нок валю­ти. Це ду­же зруч­но за­вдя­ки то­му, що її лік­від­ність пси­хо­л­огіч­но лег­ше спри­й­ня­ти. Припус­ти­мо: по­купець має ра­ху­нок в до­ла­рах, а про­да­вець в єв­рах. Як­що роз­ра­ху­нок без­го­тів­ко­вий, мож­на лег­ко ав­то­ма­ти­зу­ва­ти та­кож пе­ре­ра­ху­нок гро­шей з до­ла­рів у єв­ри. Для то­го, щоб купи­ти то­вар, по­купець (точ­ні­ше йо­го або бан­ків­сь­кій ком­п'ю­тер) куп­ляє єв­ри на бі­ржі і пе­ре­ра­хо­вує про­дав­це­ві по­тріб­ну су­му на йо­го ра­ху­нок в єв­рах. Зви­чай­но, для то­го, щоб убе­рег­ти­ся від не­очі­ку­ва­них стриб­ків цін, має сенс збе­рі­га­ти гро­ші не в од­ній валю­ті, а в кіль­кох. Та­кий валют­ний пор­т­фель ма­ти­ме ста­бі­ль­ну ці­ну, при­чо­му як для про­дав­ця, так і для по­куп­ця. І склад­но це ви­гля­дає тіль­ки з точ­ки зо­ру ком­п'ю­те­ра. Ін­тер­фейс же мож­на ор­га­ні­зу­ва­ти та­ким чи­ном, щоб ком­п'ю­тер сам слід­ку­вав за ба­лан­сом валют­н­о­го пор­т­фе­ля на ра­хун­ку ко­рис­ту­ва­ча, який за­да­ва­ти­ме ба­жа­ні па­ра­мет­ри. А ко­рис­ту­вач ба­чи­ти­ме свій ра­ху­нок у тих оди­ни­цях або в тій валю­ті, в якій за­ба­жає, не пік­лу­ю­чись про те, скіль­ки кош­тує та чи ин­ша валю­та в йо­го пор­т­фе­лі.

Ос­кіль­ки у без­го­тів­ко­вій сис­те­мі до­ступ до бі­ржі є та­ким са­мим про­с­тим, як до ма­га­зи­ну, не­ма по­тре­би вза­га­лі у будь-якій валю­ті. Справ­ді, за­мість різ­них валют ра­ху­нок мож­на на­пов­ни­ти ак­ці­я­ми під­при­ємств, які до то­го ж при­но­си­ти­муть при­бу­ток, як­що пра­ви­ль­но ви­бра­ти ці ак­ції. Са­ме до цьо­го і зве­де­ть­ся від­так роль бан­ків. Бан­ків­сь­кі ана­лі­ти­ки бу­дуть слід­ку­ва­ти за ба­лан­сом пор­т­фе­ля сво­їх клі­єн­тів так, щоб за­без­пе­чу­ва­ти йому при­бу­ток, а за це бра­ти­муть ко­мі­сі­й­ні. А як­що всі ко­рис­ту­ю­ть­ся ви­ключ­но цін­ни­ми па­пе­ра­ми, то для чо­го вза­га­лі гро­ші? Гро­ші ма­ють той не­до­лік, що їх по­тріб­но ін­ве­с­ту­ва­ти для то­го, щоб їх не з'ї­ла ін­фля­ція. Єди­ною їх­ньою пе­ре­ва­гою є лік­від­ність. Але цю пе­ре­ва­гу бу­де зра­зу втра­че­но при пе­ре­хо­ді до без­го­тів­ко­вих роз­ра­хун­ків. Ну а ак­ції є од­но­час­но й ін­ве­с­ти­ці­я­ми.

Чи уск­лад­нить та­ка сис­те­ма ро­бо­ту з гро­ши­ма? Так. І по­яс­ни­ти тор­гів­ці мор­квою на ба­за­рі цю сис­те­му бу­де не­про­с­то. Так са­мо важ­ко їй бу­де по­яс­ни­ти чо­му ці­на мор­к­ви на то­вар­ній бі­ржі ма­ти­ме пря­мий зв'я­зок з ці­ною мор­к­ви на ба­за­рі. Але та­ке уск­лад­нен­ня фі­нан­со­вої сис­те­ми є не­об­хід­ним і ве­де до ве­ли­чез­них пе­ре­ваг. Лег­ко уя­ви­ти, на­скіль­ки спро­с­ти­ть­ся по­хід до ма­га­зи­ну: ви­би­ра­є­те то­вар, зчи­ту­є­те штрих-код за до­по­м­о­гою ка­ме­ри на мо­бі­ль­но­му те­лефо­ні, вна­є­те ці­ну в зро­зу­мі­лих вам оди­ни­цях і, як­що во­на вам під­хо­дить, тут же пе­ре­ра­хо­ву­є­те “гро­ші” на ра­ху­нок ма­га­зи­ну. То­вар куп­ле­но, а в ва­шій до­маш­ній бу­гал­тер­сь­кій пр­огра­мі зроб­ле­но від­по­від­ний за­пис. Ні­яких черг до ка­си, ні­як­о­го ра­ху­ван­ня го­тів­ки і реш­ти, ні­яких пе­ре­ра­хун­ків з од­ної валю­ти в ин­шу че­рез до­ла­ри...

Ок­рім цьо­го, за умо­ви за­про­ва­джен­ня від­кри­тої сис­те­ми, кож­на лю­ди­на зна­ти­ме чим в ре­аль­нос­ті во­на во­ло­діє. Всі ак­ти­ви в сві­ті бу­дуть на­ле­жа­ти або фі­зич­ним осо­бам, або ком­па­ні­ям, ак­ції яких на­ле­жать фі­зич­ним осо­бам. Лю­ди пе­ре­с­та­нуть бу­ти влас­ни­ка­ми аб­с­т­рак­т­них па­пір­ців під назвою гро­ші, які не­відо­мо чо­го вар­ті. По­зба­вив­шись по­се­ред­ниц­т­ва гро­шей, люд­с­т­во та­кож по­збав­ля­є­ть­ся і по­се­ред­ни­ків. Це не тіль­ки бан­ки, але й по­са­дов­ці, які ви­зна­ча­ють мо­не­тар­ну по­лі­ти­ку, бі­рже­ві спе­ку­лян­ти то­що. Во­ни не­об­хід­ні тіль­ки то­ді, ко­ли іс­нує по­се­ред­ниц­т­во гро­шей, але вже за­раз є оче­вид­ним, що шко­да від їх­ньої ді­я­ль­нос­ти є чи не біль­шою за ко­ристь! Ілюс­т­ра­ція — фі­нан­со­ва кри­за.

Гро­ші не за­без­пе­че­ні яв­ни­ми ак­ти­ва­ми кош­ту­ють стіль­ки, скіль­ки лю­ди ду­ма­ють, що во­ни кош­ту­ють. А ду­ма­ють лю­ди по-різ­но­му. За­леж­но від на­ст­рою, фа­зи лу­ни, або за­гос­т­рен­ня пси­хіч­них хво­роб. Са­ме це є ос­нов­ною при­чи­ною то­го, що гро­ші ма­ють та­ку не­ста­бі­ль­ну ці­ну. І на­віть не в гро­шах річ! Річ у то­му, що сучас­на фі­нан­со­ва сис­те­ма по­бу­до­ва­на дов­ко­ла ко­мер­ці­й­ної та­єм­ни­ці. Ні­хто не знає точ­но ак­ти­ви ком­па­нії, ак­ці­я­ми яких тор­гує. Ні­хто не знає, чо­го на­справ­ді вар­ті ці ак­ції, тоб­то пев­на ча­с­т­ка ком­па­нії! Оцін­ка від­бу­ва­є­ть­ся на ос­но­ві пр­огно­зу то­го, який до­хід ці ак­ції при­не­суть. Це мо­же при­зве­с­ти до то­го, що, внас­лідок не­ефек­тив­н­о­го управ­лін­ня, ці­на ак­цій ви­яв­ля­є­ть­ся на­ба­га­то мен­шою, ніж ці­на ак­ти­вів ком­па­нії. Або на­в­па­ки: за­вдя­ки рин­ко­вій ко­н'юн­к­ту­рі або спе­ку­ля­ці­ям ці­на ак­цій мо­же на­ба­га­то пе­ре­ви­щу­ва­ти вар­тість ак­ти­вів, призво­дя­чи до ефек­ту ми­ль­ної буль­ки, яка не­ми­нуче ло­па­є­ть­ся, за­кін­чу­ю­чись чер­го­вою кри­зою. Са­ме цей не­до­лік так люб­лять об­с­мок­ту­ва­ти со­ці­а­ліс­ти, а та­кож всі про­тив­ни­ки ка­пі­та­ліз­му, ім­пе­рі­а­ліз­му та гло­ба­лі­за­ції і про­с­то лю­ди, які не­на­ви­дять США і вза­га­лі всі успіш­ні кра­ї­ни.

З від­кри­ти­ми ра­хун­ка­ми ці спе­ку­ля­ції ста­нуть не­мож­ли­ви­ми. Ці­на ак­ції не змо­же впас­ти ниж­че вар­тос­ти ак­ти­вів. Як­що управ­лін­ня тою чи ин­шою кор­по­ра­ці­єю стає не­ефек­тив­ним і по­пит на її ак­ції змен­шу­є­ть­ся, во­на бу­де бу­де зму­ше­на ви­купа­ти ак­ції, про­да­ю­чи свої ак­ти­ви до­ки не ви­рів­няє це спів­від­но­шен­ня або не зник­не вза­га­лі. І на­в­па­ки: ком­па­нія з ефек­тив­ним управ­лін­ням бу­де ма­ти біль­ший по­пит на свої ак­ції, а зна­чить змо­же роз­ши­рю­ва­ти свій біз­нес за ра­ху­нок емі­сії но­вих ак­цій...

Ду­маю, що в май­бут­ньо­му, фі­нан­со­ва сис­те­ма бу­де влаш­то­ва­на са­ме та­ким чи­ном. Зви­чай­но, во­на бу­де більш склад­ною, ніж те, що я тут опи­сав, ос­кіль­ки ок­рім ак­цій є ин­ші цін­ні па­пе­ри, а ок­рім роз­ви­не­них кра­їн на Зем­лі ще ли­ша­ю­ть­ся ди­кі пле­ме­на, які на­віть не зна­ють, що та­ке гро­ші. Але в де­яко­му сен­сі фі­нан­со­ві опе­ра­ції бу­дуть спро­щ­е­ні. Без спе­ку­ля­цій фі­нан­со­вий сек­тор по­збу­де­ть­ся не­ста­бі­ль­нос­ти і ста­не більш пр­огно­зо­ва­ним, збіль­шен­ня кіль­кос­ти учас­ни­ків гло­баль­н­о­го рин­ку по­вин­но змен­ши­ти сто­хас­тич­ну по­ве­дін­ку цін, а від­кри­тість ра­хун­ків і ак­ти­вів ком­па­ній зро­бить ко­ли­ван­ня цін ду­же об­ме­же­ним. То­му біль­шість фі­нан­со­вих опе­ра­цій, які сь­о­год­ні по­тре­бу­ють втручан­ня лю­ди­ни, мож­на бу­де ав­то­ма­ти­зу­ва­ти. Най­при­єм­ні­шим ре­зуль­та­том цьо­го про­це­су бу­де те, що фі­нан­со­ви­ми ана­лі­ти­ка­ми в бан­ках пра­цю­ва­ти­муть ма­те­ма­ти­ки, а “фі­нан­со­ві експер­ти”, які не зна­ють, що та­ке по­хід­на, від­прав­ля­ть­ся шу­ка­ти ро­бо­ту, яка біль­ше від­по­ві­дає їх­ній ква­лі­фі­ка­ції, — при­би­раль­ни­ка­ми та швей­ца­ра­ми.

Далі...