Політичний кастинг

Бывают такие удивительные лица, мимо которых невозможно пройти - надо обязательно остановиться и дать в морду.
Basher

Колись я не міг збагнути, звідки береться стільки покидьків цінних кадрів у політиці. Було таке враження, що вони розмножуються діленням. І всі як на підбір: брехливі, пихаті та з розкормленими рилами. І вони не з’являються нізвідки — вони виходять з народу. А оскільки народ не хоче формувати політичні партії, які представляли б його інтереси, політичні партії формують самі політики, обираючи собі подібних.

Залишається тільки спостерігати за кастингами. Спочатку кандидати на чесно награбовані зароблені гроші влаштовують політичний, або інформаційний проєкт. Ну, взяти, наприклад, Озиме Покоління™. Скільки воно набрало на виборах? Ніскільки! Зате очільники цієї партії (Богословська і Хорошковський) пролізли в “велику політику” і тепер їхні огидні пики з телевізора не вилазять! А Корчинський? Ну хто його знав до того, як він виліз на ток-шоу? Був собі звичайний московський провокатор в УНА-УНСО. Ніхто, ніщо і звати ніяк... А тепер головний радикальний політик України — сам Тягнибок ніяк не може його посунути!

Але просто з’явитися в медійному просторі мало. Для того, щоб влитися в український політикум необхідно довести, що ти свій. Принцип доведення дуже простий, відомий і отримав назву «Атдадім Львов палякам». І сьогодні я маю можливість щастя спостерігати за сходженням нового покоління український політиків. По всьому Дніпропетровську можна побачити рекламні щити з новими пиками, які рекламують “газету юго-востока Украины «Левый Берег»”. Уже одна назва говорить сама за себе — газету можна й не читати. А от на пики цікаво подивитися...

Головною пикою, як я зрозумів, є Кость Бондаренко. Це просто геніяльна людина, якщо вірити його біографії. ПроФФесором він ще не став, але має всі перспективи, бере участь в усіх можливих заходах. Останній його проєкт — це «Фабрика думки». Коментарі, думаю, зайві. В принципі, прочитавши біографію, можна без особливого напруження побачити типовий профіль політрука. Але нове покоління майбутніх можновладців обережне... Воно ні з ким не свариться, хоч і симпатії до особливих негідників не приховує:

...Коммунистическая же партия, на сегодняшний день, действительно очень привлекательна в электоральном смысле, потому как в ней очень мало «говорящих голов», умных людей и просто тех, кто способен генерировать какие-то реальные идеи. А Табачник как историк, как бывший журналист очень хорошо знает Коммунистическую партию, коммунистическую идеологию, теорию и практику коммунистической работы.

Все зрозуміло? Табачник — розумна людина, яка здатна ґенерувати «реальные идеи». А можна і більш відверто:

...Я считаю, превращение Украины в государство с тремя федератами (Галичина, Донбасс, Крым) и крупным государственным телом (собственно Украина) - это путь к сбалансированию различных региональных интересов и различных концепций развития государства. Галичане и дончане в таком случае остаются при своих интересах, а федеральный центр - Киев - уравновешивает эти интересы. Но под эту идею необходимо полностью переписать проект "Украина". Это дело будущих поколений политиков.

Правда ж «реальная идея»? Та особливо мені подобається лексика, типу проект "Украина", яку в аналітичних статтях не зустрінеш. Без цієї лексики псевдопатріотична риторика виглядає досить щиро, але під час бліц-інтерв’ю так важко контролювати язика... Звичайно, якщо кордон по Збручу сниться в рожевих снах, то иноді ці заповітні мрії озвучуються проти волі.

Ну, а журналістка нового але, без сумніву, дуже перспективного видання Соня Кошкина ще відвертіша:

В 2004-м я трижды голосовала за Януковича, потому что знала, нет – чувствовала: Ющенко и его команда нахально врут. Несмотря, кстати, на то, что, работая в газете, я не понаслышке знала, что такое цензура и «темники» АП.

Таким чином, можна не сумніватися, що скоро наш «бомонд» отримає свіжу кров, а українці будуть слухняно голосувати вже за нове покоління хазяїв життя...

Далі...