Політичний кастинг

Быва­ют та­кие уди­ви­тельные ли­ца, ми­мо ко­торых не­во­змож­но про­й­ти - на­до обя­за­те­ль­но ос­та­но­ви­ть­ся и дать в мор­ду.
Basher

Ко­лись я не міг збаг­ну­ти, звід­ки бе­ре­ть­ся стіль­ки по­ки­дь­ків цін­них ка­д­рів у по­лі­ти­ці. Бу­ло та­ке вра­жен­ня, що во­ни роз­мно­жу­ю­ть­ся ді­лен­ням. І всі як на під­бір: брех­ли­ві, пи­ха­ті та з роз­кор­м­ле­ни­ми ри­ла­ми. І во­ни не з’яв­ля­ю­ть­ся ні­звід­ки — во­ни ви­хо­дять з на­ро­ду. А ос­кіль­ки на­род не хо­че фор­му­ва­ти по­лі­тич­ні пар­тії, які пред­став­ля­ли б йо­го ін­те­ре­си, по­лі­тич­ні пар­тії фор­му­ють са­мі по­лі­ти­ки, оби­ра­ю­чи со­бі по­діб­них.

За­ли­ша­є­ть­ся тіль­ки спо­сте­рі­га­ти за кас­тин­га­ми. Спо­чат­ку кан­ди­да­ти на че­с­но на­гра­бо­ва­ні за­роб­ле­ні гро­ші влаш­то­ву­ють по­лі­тич­ний, або ін­фор­ма­ці­й­ний проєкт. Ну, взя­ти, на­при­клад, Ози­ме По­ко­лін­ня™. Скіль­ки во­но на­бра­ло на ви­бо­рах? Ніс­кіль­ки! За­те очі­ль­ни­ки ці­єї пар­тії (Бо­го­слов­сь­ка і Хо­рош­ков­сь­кий) про­лі­зли в “ве­ли­ку по­лі­ти­ку” і те­пер їх­ні огид­ні пи­ки з те­ле­ві­зо­ра не ви­ла­зять! А Кор­чин­сь­кий? Ну хто йо­го знав до то­го, як він ви­ліз на ток-шоу? Був со­бі зви­чай­ний мос­ков­сь­кий про­во­ка­тор в УНА-УН­СО. Ні­хто, ні­що і зва­ти ні­як... А те­пер го­лов­ний ра­ди­каль­ний по­лі­тик Ук­ра­ї­ни — сам Тяг­ни­бок ні­як не мо­же йо­го по­су­ну­ти!

Але про­с­то з’я­ви­ти­ся в ме­ді­й­но­му про­с­то­рі ма­ло. Для то­го, щоб вли­ти­ся в ук­ра­їн­сь­кий по­лі­ти­кум не­об­хід­но до­ве­с­ти, що ти свій. Прин­цип до­ве­ден­ня ду­же про­с­тий, відо­мий і от­ри­мав на­зву «Ат­да­дім Львов па­ля­кам». І сь­о­год­ні я маю мож­ли­вість щас­тя спо­сте­рі­га­ти за схо­джен­ням но­в­о­го по­ко­лін­ня ук­ра­їн­сь­кий по­лі­ти­ків. По всьо­му Дні­про­пет­ров­сь­ку мож­на по­ба­чи­ти рек­лам­ні щи­ти з но­ви­ми пи­ка­ми, які рек­ла­му­ють “га­зе­ту юго-во­с­то­ка Украины «Левый Бе­рег»”. Уже од­на на­зва го­во­рить са­ма за се­бе — га­зе­ту мож­на й не чи­та­ти. А от на пи­ки ці­ка­во по­ди­ви­ти­ся...

Го­лов­ною пи­кою, як я зро­зу­мів, є Кость Бон­да­рен­ко. Це про­с­то ге­ні­я­ль­на лю­ди­на, як­що ві­ри­ти йо­го бі­огра­фії. Про­ФФе­со­ром він ще не став, але має всі пер­спек­ти­ви, бе­ре участь в усіх мож­ли­вих за­хо­дах. Ос­тан­ній йо­го проєкт — це «Фаб­ри­ка ду­м­ки». Ко­мен­та­рі, ду­маю, зай­ві. В прин­ци­пі, про­чи­тав­ши бі­огра­фію, мож­на без особ­ли­в­о­го на­пру­жен­ня по­ба­чи­ти ти­по­вий про­філь по­літ­ру­ка. Але но­ве по­ко­лін­ня май­бут­ніх мож­но­влад­ців обе­реж­не... Во­но ні з ким не сва­ри­ть­ся, хоч і сим­па­тії до особ­ли­вих негід­ни­ків не при­хо­вує:

...Ком­му­нис­ти­че­с­кая же пар­тия, на сегод­няш­ний день, дей­с­т­ви­те­ль­но очень привле­ка­те­ль­на в элек­то­раль­ном смысле, по­то­му как в ней очень ма­ло «го­во­ря­щих го­лов», умных лю­дей и про­с­то тех, кто спо­собен ге­не­ри­ро­вать ка­кие-то ре­альные идеи. А Табач­ник как ис­то­рик, как бывший жур­на­лист очень хо­ро­шо зна­ет Ком­му­нис­ти­че­с­кую пар­тию, ком­му­нис­ти­че­с­кую иде­о­л­огию, те­о­рию и прак­ти­ку ком­му­нис­ти­че­с­кой ра­боты.

Все зро­зу­мі­ло? Табач­ник — ро­зу­м­на лю­ди­на, яка здат­на ґе­не­ру­ва­ти «ре­альные идеи». А мож­на і більш відвер­то:

...Я счи­таю, пре­вра­щ­е­ние Украины в го­с­у­дар­с­т­во с тре­мя фе­де­ра­та­ми (Га­ли­чи­на, Дон­басс, Крым) и крупным го­с­у­дар­с­т­венным те­лом (соб­с­т­вен­но Украи­на) - это путь к сба­лан­си­ро­ва­нию раз­личных реги­ональных ин­те­ре­сов и раз­личных кон­цеп­ций ра­зви­тия го­с­у­дар­с­т­ва. Га­ли­ча­не и дон­ча­не в та­ком случае ос­та­ю­т­ся при сво­их ин­те­ре­сах, а фе­де­ральный центр - Киев - урав­но­ве­ши­ва­ет эти ин­те­ресы. Но под эту идею не­об­хо­ди­мо пол­ностью пе­ре­пи­сать про­ект "Украи­на". Это де­ло бу­ду­щих по­ко­ле­ний по­ли­ти­ков.

Прав­да ж «ре­аль­ная идея»? Та особ­ли­во ме­ні по­д­об­а­є­ть­ся лек­си­ка, типу про­ект "Украи­на", яку в ана­лі­тич­них стат­тях не зу­с­трі­неш. Без ці­єї лек­си­ки псев­до­пат­рі­о­тич­на ри­то­ри­ка ви­гля­дає до­сить щи­ро, але під час бліц-ін­тер­в’ю так важ­ко кон­т­ро­лю­ва­ти язи­ка... Зви­чай­но, як­що кор­дон по Збручу сни­ть­ся в ро­же­вих снах, то ино­ді ці за­по­віт­ні мрії озвучу­ю­ть­ся про­ти во­лі.

Ну, а жур­на­ліс­т­ка но­в­о­го але, без су­м­ні­ву, ду­же пер­спек­тив­н­о­го ви­дан­ня Со­ня Кош­ки­на ще відвер­ті­ша:

В 2004-м я трижды го­ло­со­ва­ла за Яну­ко­ви­ча, по­то­му что зна­ла, нет – чув­с­т­во­ва­ла: Ющ­ен­ко и его ко­ман­да на­халь­но врут. Не­с­мо­т­ря, кс­та­ти, на то, что, ра­бо­тая в га­зе­те, я не по­на­слышке зна­ла, что та­кое цен­зу­ра и «тем­ни­ки» АП.

Та­ким чи­ном, мож­на не су­м­ні­ва­ти­ся, що ско­ро наш «бо­монд» от­ри­має сві­жу кров, а ук­ра­їн­ці бу­дуть слух­ня­но го­ло­су­ва­ти вже за но­ве по­ко­лін­ня ха­зя­їв жит­тя...

Далі...