Навіть сама заява про порушення кримінальної справи за фактом вчинення Голодомору викликала істерику в покидьків. Навіть попри те, що звинувачених не буде.
Воно і зрозуміло: адже кримінальна справа — це не вимога українського народу, якому, очевидно, байдуже хто його морив голодом і чи будуть морити ще, а черговий політичний проєкт. І це мене вже давно не дивує. Мене дивує точка зору Харківської правозахисної групи.
Ми не зможемо цього зробити, тому що у тих подіях були задіяні тисячі людей, деякі з яких самі стали жертвами тодішнього режиму.Одним словом, як завжди, ніхто не винен! Тобто ті, хто ходив по хатах і відбирав у людей усі харчі, самі були жертвами! А «режим», значить, був стихійним лихом...
Воно і зрозуміло: адже кримінальна справа — це не вимога українського народу, якому, очевидно, байдуже хто його морив голодом і чи будуть морити ще, а черговий політичний проєкт. І це мене вже давно не дивує. Мене дивує точка зору Харківської правозахисної групи.
...Правова проблема полягає в існуванні “принципу заборони зворотної сили закону”. Тобто, не можна людину покарати за злочин, який на момент його вчинення не був злочином за чинним на той час законодавством.Цікаво, а як же тоді бути з Голокостом? Хіба там не було зворотньої сили? Тут одне з двох: або ми все-таки визнаємо існування принципів, які є вищими за закон будь-якої країни, або не визнаємо! А то в мене складається дуже антисемітське враження, що геноцид — це коли вбивають євреїв. А коли вбивають гоїв — це завжди щось инше. Або “найбільша трагедія”, або, як у випадку з вірменами, «це мають вирішувати історики, а не політики»...
Нема коментарів
Дописати коментар