Про Володимира Золотарьова

Ви­пад­ко­во я на­тра­пив на блоґ Во­ло­ди­ми­ра Зо­ло­тарьо­ва (зда­є­ть­ся я по­ба­чив йо­го у Свя­то­сла­ва) і, піс­ля про­чи­тан­ня ре­аль­ної кон­с­ти­ту­ції, не втри­мав­ся і про­чи­тав ве­сь блоґ (ну, не аб­со­лют­но все, але біль­шість ста­тей). Зда­є­ть­ся, в та­ких ви­пад­ках пи­шуть «ба­га­то ду­мав»...

Спо­чат­ку я хо­тів був на­пи­са­ти про те, що на­віть ро­зу­м­ні лю­ди в на­шій кра­ї­ні не ро­зу­мі­ють що та­ке на­у­ка і чим во­на ві­д­різ­ня­є­ть­ся від не­на­у­ки. Та по­тім по­ба­чив, яка на­у­ка ма­є­ть­ся на ува­зі. Що ж, ли­ша­є­ть­ся тіль­ки по­спів­чу­ва­ти ук­ра­їн­сь­ким гу­ма­ні­та­рі­ям...

Ну, і особ­ли­во пре­крас­но на­пи­са­но про ре­во­лю­ці­й­не ко­ман­ду­ван­ня. Шко­да все-та­ки, що та­єм­ні си­ли се­бе не про­яв­ля­ють... До­ве­де­ть­ся, ма­буть, усе-та­ки ско­рис­та­ти­ся за­пас­ним пла­ном...

Далі...