Цього разу процес в’їзду на Батьківщину мене порадував. Черга на перевірку паспорта виявилася невеликою, хоч це і компенсувалося всього двома перевіряльницями. Тому довелося постояти в черзі хвилин 10-15. Я вважаю, що це недовго. Але особливо хитро-жовта співвітчизниця не хотіла чекати й стільки. Тому почала англійською мовою пояснювати, що їй треба найбільше з усіх. Втім, коли їй указали на кінець черги, вона зразу перейшла на російську.
Перевіряльниці були в марлевих пов’язках, тому довелося двічі перепитати, що вони від мене хочуть, щоб слова подолали марлю, захисне скло і пробки в моїх вухах. Питання було невинним: звідки я приїхав — наче їм не однаково. Цього разу навіть анкету заповнювати не довелося — це повинні робити тільки иноземці, хоч я до останнього не міг у це повірити і припускав, що пропустив відповідну коробочку з анкетами десь у темному закутку.
Людей, хворих на антигрипову істерію, було небагато — 2-3% — їх можна ідентифікувати за марлевими пов’язками на обличчі. І, хоч хворі зразу кидаються в око, здорових набагато більше, що не може не радувати. Переді мною стояв чоловік у масці респіраторного типу, яка справді захищає від вірусів. На плечі в нього була сумка від Армані (судячи з підпису), а по телефону він нахабно брехав: «Тут все в намордниках». З цього я зробив висновок, що це буде модний тренд сезону.
По телевізору я побачив рекламу російською мовою турецького ресторану на вулиці Сагайдачного. Подумав, що якби поряд з тим рестораном ще й костьол побудували, Петро Конашевич точно перекидався б у труні!..
На рекламу Йуля, очевидно, витратила більше, ніж усі инші політики разом узяті. І поки я їхав від аеропорту до вокзалу, я остаточно зрозумів, що ВОНА працює з Україн♥ю в серці. Звичайно, прямого зв’язку з прем’єркою тексти не мають — очевидно, вони фінансуються як соціальна реклама. Але, якщо порівнювати з иншими кандидатами, Йуліна реклама найпозитивніша.
Та найбільше радості мені доставила, звичайно безпаливна реклама Віктора нашого Федоровича — «Україна для людей». Все ясно і просто — додати можна хіба що список людей, хоч ми і так цих людей знаємо. А от до плаката «Твою думку враховано. Твої проблеми буде вирішено!» так і хочеться дописати «Понял, казьол!?»
Але мій приїзд в Україну це все-таки не головна подія. Головна подія, на мою думку, що відтепер секс у громадському місці — це групове хуліганство (до чотирьох років), а от якщо, теж в громадському місці, вбити мотоцикліста, врізавшись у нього на швидкості 200 км/год — то це, очевидно, дрібне правопорушення (два роки умовно). І то правда: одне діло мораль порушити, а инше — людину вбити. У нас мораль — це святе!
Ну, і наостанок про закон 404. Поміж плакатами з «ВОНА» бачив величезну рекламу якогось американського фінансиста, який шукає дружину в Україні. Думаю, це ніяке не сутенерство, а просто буде велике й чисте кохання! До того ж, оголошення не в Internet... А людям, яким потрібний той, хто почує і вирішить усі їхні проблеми, або, як варінт, «диктатура з порядком», цей закон дуже необхідний! Для порядку.
Перевіряльниці були в марлевих пов’язках, тому довелося двічі перепитати, що вони від мене хочуть, щоб слова подолали марлю, захисне скло і пробки в моїх вухах. Питання було невинним: звідки я приїхав — наче їм не однаково. Цього разу навіть анкету заповнювати не довелося — це повинні робити тільки иноземці, хоч я до останнього не міг у це повірити і припускав, що пропустив відповідну коробочку з анкетами десь у темному закутку.
Людей, хворих на антигрипову істерію, було небагато — 2-3% — їх можна ідентифікувати за марлевими пов’язками на обличчі. І, хоч хворі зразу кидаються в око, здорових набагато більше, що не може не радувати. Переді мною стояв чоловік у масці респіраторного типу, яка справді захищає від вірусів. На плечі в нього була сумка від Армані (судячи з підпису), а по телефону він нахабно брехав: «Тут все в намордниках». З цього я зробив висновок, що це буде модний тренд сезону.
По телевізору я побачив рекламу російською мовою турецького ресторану на вулиці Сагайдачного. Подумав, що якби поряд з тим рестораном ще й костьол побудували, Петро Конашевич точно перекидався б у труні!..
На рекламу Йуля, очевидно, витратила більше, ніж усі инші політики разом узяті. І поки я їхав від аеропорту до вокзалу, я остаточно зрозумів, що ВОНА працює з Україн♥ю в серці. Звичайно, прямого зв’язку з прем’єркою тексти не мають — очевидно, вони фінансуються як соціальна реклама. Але, якщо порівнювати з иншими кандидатами, Йуліна реклама найпозитивніша.
Та найбільше радості мені доставила, звичайно безпаливна реклама Віктора нашого Федоровича — «Україна для людей». Все ясно і просто — додати можна хіба що список людей, хоч ми і так цих людей знаємо. А от до плаката «Твою думку враховано. Твої проблеми буде вирішено!» так і хочеться дописати «Понял, казьол!?»
Але мій приїзд в Україну це все-таки не головна подія. Головна подія, на мою думку, що відтепер секс у громадському місці — це групове хуліганство (до чотирьох років), а от якщо, теж в громадському місці, вбити мотоцикліста, врізавшись у нього на швидкості 200 км/год — то це, очевидно, дрібне правопорушення (два роки умовно). І то правда: одне діло мораль порушити, а инше — людину вбити. У нас мораль — це святе!
Ну, і наостанок про закон 404. Поміж плакатами з «ВОНА» бачив величезну рекламу якогось американського фінансиста, який шукає дружину в Україні. Думаю, це ніяке не сутенерство, а просто буде велике й чисте кохання! До того ж, оголошення не в Internet... А людям, яким потрібний той, хто почує і вирішить усі їхні проблеми, або, як варінт, «диктатура з порядком», цей закон дуже необхідний! Для порядку.
Вітаю на Батьківщині!
ВідповістиВидалитиПривітання забарилось бо на батківщині є добра традиція вечорами без попередження вимикати електропостачання. Години на дві.
Дякую. А з традицією зіткнувся якраз коли писав цей текст. Вимкнули правда на кілька хвилин. :)
ВідповістиВидалитиповернувся... здурів, чи що? ну, тоді вітаємо в дурдомі =D
ВідповістиВидалитиНе бійся, я не надовго. ;)
ВідповістиВидалити