вівторок, 24 серпня 2010 р.

Тост


По­пе­ред­ні дні не­за­леж­нос­ти я свят­ку­вав аван­сом: хоч ні­якої не­за­леж­нос­ти ми не ма­ли, та при­най­м­ні бу­ла на­д­ія її здоб­у­ти. Ду­маю, сь­о­год­ні вже оче­вид­но: ці на­д­ії не спра­вдя­ть­ся. Виз­во­ль­ні зма­ган­ня ук­ра­їн­сь­кий на­род пр­ограв. Влас­не, і ук­ра­їн­сь­к­о­го на­ро­ду біль­ше не­ма — є на­се­лен­ня, з як­о­го мож­на злі­пи­ти що зав­год­но. Втім, і лі­пи­ти ні­хто ні­ч­о­го не зби­ра­є­ть­ся — де­шев­ше за­вез­ти ки­тай­ців.

Ті, хто па­нує на на­шій зем­лі, пе­ре­ко­ну­ють, що ук­ра­їн­сь­ка де­ржав­ність впа­ла нам як сніг на го­ло­ву. І бай­ду­же, що де­хто ще па­м'я­тає прав­ду. Іс­то­рія на­ша бу­де та­кою, як ска­жуть по те­ле­ві­зо­ру. Ду­маю, час ус­відо­ми­ти, що ви­бо­ру між про­він­ці­єю і не­за­леж­ною Ук­ра­ї­ною біль­ше не­ма. Ви­бір, який ли­шив­ся: по­мер­ти са­мим або ж за­бра­ти во­р­огів на той світ із со­бою...
Я дух од­віч­ної сти­хії, що збе­ріг Те­бе від та­тар­сь­кої по­то­пи й по­с­та­вив на гра­ні двох сві­тів тво­ри­ти но­ве жит­тя:
  1. Здоб­у­деш Ук­ра­їн­сь­ку Де­ржа­ву, або за­ги­неш у бо­ро­ть­бі за Неї.
  2. Не дозво­лиш ні­ко­му пля­ми­ти сла­ви, ні че­с­ті Тво­єї На­ції.
  3. Па­м'я­тай про ве­ли­кі дні на­ших Виз­во­ль­них зма­гань.
  4. Будь гор­дий з то­го, що Ти є спад­ко­єм­цем бо­ро­ть­би за сла­ву Во­ло­ди­ми­ро­в­о­го Три­зу­ба.
  5. Пімс­ти смерть Ве­ли­ких Ли­ца­рів.
  6. Про спра­ву не го­во­ри з тим, з ким мож­на, а з ким тре­ба.
  7. Не за­ва­га­єш­ся ви­ко­на­ти най­не­бе­з­печ­ні­ш­о­го чи­ну, як­що цьо­го ви­ма­га­ти­ме доб­ро спра­ви.
  8. Не­на­вис­тю і без­ог­ляд­ною бо­ро­ть­бою при­й­ма­ти­меш во­р­огів Тво­єї На­ції.
  9. Ні про­сь­би, ні гро­зь­би, ні тор­ту­ри, ані смерть не при­не­во­лять те­бе ви­яви­ти тай­ни.
  10. Зма­га­ти­меш до по­си­лен­ня си­ли, сла­ви, ба­гат­с­т­ва і про­с­то­ру Ук­ра­їн­сь­кої Де­ржа­ви.
То­му, хоч це і мо­же ли­ши­ти не­при­єм­ний слід у ду­ші, сь­о­год­ні я ви­п'ю за бом­бар­ду­ван­ня си­ла­ми NATO Ки­є­ва і До­не­ць­ка, Кон­ча-За­спи і Пу­щі-Во­ди­ці, за руй­ну­ван­ня шахт, фаб­рик, бан­ків, за­во­дів і га­зо­про­во­дів, які на­ле­жать бан­ди­там. Ви­п'ю за те, щоб тан­ки ча­ви­ли май­ба­хи і ка­ді­ла­ки, щоб го­рі­ли ма­єт­ки за п'я­ти­мет­ро­ви­ми пар­ка­на­ми ра­зом з їх­ніим меш­кан­ця­ми, і щоб кон­вен­ції що­до ві­йсь­ко­во­по­ло­не­них на те­ри­то­рії Ук­ра­ї­ни не ви­ко­ну­ва­ли­ся. Бу­дь­мо!

19 коментарів:

  1. Все переплуталося у українській свідомості, ліве помінялся з правим. Олександре, те до чого ви закликаєте у тості — більшовизм.

    Так робити не можна, все знову повернеться «на круги своя».
    Для чого комусь нас нищити?
    Якщо нічого не змінеться населення ітак поступово буде замінено на китайське, чи якесь інше, зрештою таке у історії відбувалось не раз.
    Навіщо закликати до прискорювання процесу? Бо без бомб не так драматично? Картинка не настільки яскрава?
    Проблема не у тому що ми програємо, проблема у тому що перемігши не вміємо розпорядитися своєю перемогою. Майдан переміг і що? таких перемог у історії безліч, перемог які на другий день перетворювали на поразку.

    ВідповістиВидалити
  2. А чо­го в Япо­нії не по­вер­ну­ло­ся, в Ні­меч­чи­ні, у Пів­ден­ній Ко­реї? Іс­то­рич­ний до­свід го­во­рить, що бо­ро­ть­ба з то­та­лі­тар­ни­ми ре­жи­ма­ми без бом­бар­ду­вань не об­хо­ди­ть­ся, на жаль.

    ВідповістиВидалити
  3. Для мене більш характерними є Іспанія і Чилі.
    Японці зберегли монархію та певний «тоталітаризм» обізвавши їх «національними особливостями».
    Німетчина вже мала демократичні традиції, їй тільки допомогли позбавитися диктатури і далі все пішло традиційним шляхом. Південна корея також не перебувала 70 років під владою тоталітарного режиму.

    ВідповістиВидалити
  4. Іс­па­нія і Чи­лі? А хто під­три­має ук­ра­їн­сь­ко­го Пі­но­че­та все­ре­ди­ні кра­ї­ни? 0,5% на­се­лен­ня. На цьо­му да­ле­ко не за­їдеш...

    Мо­нар­хія і де­мо­кра­тія пре­крас­но по­єд­ну­є­ть­ся. Так са­мо по­єд­ну­є­ть­ся пре­зи­дент­сь­ка рес­пуб­лі­ка з то­та­лі­та­риз­мом і культом осо­би. Од­не ин­шо­му не за­ва­жає.

    Що сто­су­є­ть­ся де­мо­кра­тич­них тра­ди­цій, то в нас їх теж дай бо­же. От тіль­ки не до­по­ма­гає. Як не до­по­мо­г­ло Ні­меч­чи­ні до­ки во­на Дру­гу Сві­то­ву не про­гра­ла.

    ВідповістиВидалити
  5. «А хто підтримає українського Піночета всередині країни? 0,5% населення.»

    справа в тому, що в Україні Піночетів немає.

    «Що стосується демократичних традицій»

    — то у нас вони далі «піду проголосую за доброго барина» та кидання бюлетнів у урну так і не посунулися. Народ організовують директори та власники підприємств.

    Коли народ не сприймає ніякої державності, руйнування, в тому числі і державних механізмів, не допоможуть.

    Немає потреби бомбити, у умовах феодального строю складні хімічні підприємства вибухатимуть самі, навіть ядерного удару непотрібно у нас є АЕС. Суспільний лад сам накладає верхню планку розвитку технологій. Саме тому маємо змінюватись еволюційно, якщо це неможливо — згинемо як народ без стороньої допомоги.

    ВідповістиВидалити
  6. «справа в тому, що в Україні Піночетів немає»

    Ну, мож­на зза кор­до­ну ви­пи­са­ти. У Са­ака­шві­лі ско­ро тер­мін пов­но­ва­жень за­кін­чу­є­ть­ся. Бу­ло б ба­жан­ня...

    «Немає потреби бомбити, у умовах феодального строю складні хімічні підприємства вибухатимуть самі, навіть ядерного удару непотрібно у нас є АЕС. Суспільний лад сам накладає верхню планку розвитку технологій. Саме тому маємо змінюватись еволюційно, якщо це неможливо — згинемо як народ без стороньої допомоги.»

    От тіль­ки та­ка план­ка не змі­нить нам «елі­ту»...

    ВідповістиВидалити
  7. Така планка падаючи приб’є всіх

    ВідповістиВидалити
  8. «Елі­ту» при­б’є в ос­тан­ню чер­гу. До то­го ж, в них є біль­ше мож­ли­вос­тей ви­їха­ти.

    ВідповістиВидалити
  9. там куди вона «виїде» їй вже ніколи не бути елітою, а з її досвідом ведення справ збанкрутіє вона дуже швидко.
    Гадаю хлопчики раніше схаменуться, почнуть усвідомлювати необхідність ліберальних цінностей у суспільстві. У них Європа перед очима набагато частіше ніж у мене, має благотворно впливати на мозок.
    Люди змінюються, власність переходить від одних до інших не лише насильницьким шляхом. Еліта також мінятиметься.

    ВідповістиВидалити
  10. Не за­пе­ре­чую. Ко­лись, ево­лю­цій­но до­зріє до де­мо­кра­тії і Ук­ра­ї­на. Тіль­ки до то­го ча­су во­на вже бу­де за­се­ле­на ки­тай­ця­ми.

    ВідповістиВидалити
  11. Може статися і так, але тут вже від українців залежить наскільки ідея братнього інтернаціоналізму домінуватиме над інстинктом самозбереження. :)
    Одна справа лаяти націоналістів, Бандеру, Шухевича, а зовсім інша коли на твоє місце новий китайський власник прийме китайського спеціаліста, а у відповідності з прогресивним законом про мови меншин китайська громада вимагатиме шкіл з китайською мовою навчання та судочинства китайською мовою. :)
    Нажаль до більшості українців завжди доходить пізно і не традиційним шляхом.

    ВідповістиВидалити
  12. Тут не в ін­тер­на­ці­о­на­ліз­мі спра­ва. Прос­то ук­ра­їн­ці ви­м­руть або ви­ї­дуть за кор­дон. А на їх міс­ці хтось по­се­ли­ть­ся. Це і на­зи­ва­є­ть­ся про­гра­ти ви­з­во­ль­ні зма­ган­ня.

    ВідповістиВидалити
  13. Ми вже «програвали» раз за часів СРСР, тільки розселялися територією союзу, а на наші місця приїздили завербовані з республік, переважно росіяни.
    Хто б міг подумати у 1988році що буде у 1993.

    ВідповістиВидалити
  14. Так, у 1988 бу­ло біль­ше на­дій, ніж у 1993. А в 1993 — біль­ше ніж у 2010...

    ВідповістиВидалити
  15. Трохи не у тему, перечитуючи коментарі зрозумів чого Україні найбільше невистачало всі ці роки:

    Інтелігенції. Авторитетів рівня Растроповича, Солженіцина, щоб у світі дослухалися і українську елітку змушували з собою рахуватися.

    ВідповістиВидалити
  16. Ну от в Ро­сії во­на є. Точ­ні­ше бу­ла. Хі­ба до­по­мо­г­ло?

    ВідповістиВидалити
  17. поки була трохи допомогало, а зараз нема кому скзати на увесь світ фу «ювенальній юстиції» чи «всеобщему правослабію»
    На тлі людей такого рівня еліті, хочеш не хочеш, доводиться поводитись цивілізованіше, патріотичніше, демократичніше.
    Є точка відліку, стандарт якому необхідно відповідати. Наші ж з самого початку вели себе як
    рабовласники.
    Але це вже не по темі.

    ВідповістиВидалити
  18. Sandy, то крапля, що прорвалася на «медіапростір».

    Наші металурги, наприклад, не можуть лити якісну сталь деяких перспективних сортів тому, що не можуть засипати потрібну кількість присадок. Присадки просто крадуть на всіх етапах і боротися з цим не вдається, бо врешті починають красти ті хто контролює.

    ВідповістиВидалити

Hy-phen-a-tion