пʼятниця, 2 липня 2010 р.

Перспективи окупації України


Я вже пи­сав, що де­мо­кра­тич­ні пар­тії за­хи­ща­ють ін­те­ре­си тих, хто їх фі­нан­сує. І не я один. А су­дя­чи з ко­мен­та­рів, ба­га­то хто ро­зу­міє та­кож і сучас­ні ре­а­лії. Ці ре­а­лії та­кі, що як­що на­віть уя­ви­ти, що з'я­ви­ть­ся пар­тія, фі­нан­со­ва­на на­ро­дом, яка бу­де на­ма­га­ти­ся за­хи­ща­ти на­род­ні ін­те­ре­си, ця пар­тія дов­го не про­три­ма­є­ть­ся. Її ке­рів­ниц­т­ву зроб­лять “про­по­зи­цію, від якої не мож­на від­мо­ви­ти­ся”. Особ­ли­во зва­жа­ю­чи на те, що в кож­н­о­го є ді­ти, ро­ди­чі й дру­зі, і ні­хто не хо­че, щоб з ни­ми щось “тра­пи­ло­ся”. У склад­них ви­пад­ках, з ак­ти­віс­та­ми ста­не­ть­ся те, що з В'я­че­сла­вом Чор­но­во­лом і Ге­ор­гі­єм Ґон­ґадзе, — і на то­му все скін­чи­ть­ся. Та я ду­маю, що й до цьо­го не ді­йде, — не та­кий у нас на­род...

Ре­а­лії на­сь­о­год­ні та­кі, що пар­тію ство­рю­ва­ти вже піз­но. По­їзд, як то ка­жуть, пі­шов. Ство­рен­ням на­род­ної пар­тії тре­ба бу­ло пе­ре­й­ма­ти­ся де­сь ро­ків два­д­цять то­му. Мо­же на­віть на по­чат­ку ти­ся­чо­літ­тя на хви­лях ак­ції «Ук­ра­ї­на без Куч­ми» ще мож­на бу­ло б устиг­ну­ти... Сь­о­год­ні вла­да в Ук­ра­ї­ні ціл­ком і пов­ніс­тю на­ле­жить бан­ди­там, і во­ни її не від­да­дуть про­с­то так які­йсь там пар­тії се­ред­нь­о­го кла­су. Та й на­що це ро­би­ти?! Бан­ди­ти доб­ре огра­ні­зо­ва­ні, озб­ро­є­ні, во­ни ма­ють у роз­по­ря­жен­ні си­ло­ві струк­ту­ри. Але най­го­лов­ні­ше — во­ни спи­ра­ю­ть­ся на знач­ну ча­с­ти­ну на­се­лен­ня. Крім то­го, у ра­зі опо­ру бан­ди­ти ма­ють мож­ли­вість по­про­си­ти до­по­м­огу в бан­ди ФСБ, яка кон­т­ро­лює су­сід­ню Ро­сію. І ця до­по­м­ога їм бу­де з ра­діс­тю на­д­а­на — у нас уже є два при­кла­ди: При­д­ніс­т­ро­в'я і Со­ма­ча­б­ло.

На­віть як­що уя­ви­ти, що всі, хто не пр­о­го­ло­су­вав у пер­шо­му ту­рі за Ге­но­ци­да Ялин­ко­ви­ча, го­то­ві бо­ро­ти­ся за по­ва­лен­ня бан­дит­сь­к­о­го ре­жи­му, си­ли все од­но не­рів­ні. А як­що вра­ху­ва­ти, що на­справ­ді 95% ук­ра­їн­ців на­ч­ха­ти на до­лю кра­ї­ни, бо во­ни на­д­і­ю­ть­ся якось ти­хень­ко ви­кру­ти­ти­ся са­мо­туж­ки, мож­на ствер­джу­ва­ти од­но­знач­но: дру­г­о­го Май­да­ну не бу­де. Втім, да­вай­те припус­ти­мо не­мож­ли­ве: зав­т­ра чи за мі­сяць на Май­да­ні збе­ре­ть­ся не один, а три мі­ль­йо­ни не­за­до­во­ле­них. Хтось су­м­ні­ва­є­ть­ся в то­му, що їх про­с­то пе­ре­стрі­ля­ють? Ну, мож­ли­во, про­ти мі­ль­йо­нів за­сто­су­ють от­руй­ний газ чи щось по­діб­не — то вже де­та­лі. Ду­маю, ціл­ком зро­зу­мі­ло, що бан­ди­ти — це не но­мен­к­ла­тур­на сво­ло­та. І втра­ча­ти їм ні­ч­о­го — во­ни вже за­слу­жи­ли на по­жит­тє­ве, як­що зва­жа­ти на від­мо­ву від смер­т­ної ка­ри!

Вся­кий зброй­ний опір теж при­ре­че­ний на не­вда­чу. Перш за все, що­най­мен­ше тре­ти­на ук­ра­їн­сь­к­о­го на­се­лен­ня є бан­ди­та­ми або їх­ні­ми по­п­ліч­ни­ка­ми. Ну а по-дру­ге, в бан­ди­тів є зброя, є ор­га­ні­за­ція, а май­бут­ні по­вс­тан­ці ні­ч­о­го цьо­го не ма­ють. З ин­ш­о­го бо­ку, хо­че­ть­ся спо­ді­ва­ти­ся, що не­ста­ча со­ці­аль­ної свідо­мос­ти в ук­ра­їн­ців все-та­ки ком­пен­су­є­ть­ся свідо­міс­тю біо­л­огіч­ною. Зда­є­ть­ся, до біль­шос­ти вже ді­йшло, що май­бут­нь­о­го в кра­ї­ні ке­ро­ва­ній бан­ди­та­ми не­ма. Це як смер­те­ль­но хво­рий ор­га­нізм: смерть — це ли­ше пи­тан­ня ча­су. Бан­ди­ти погра­бу­ють і ви­ни­щать всіх, хто не втік геть, як­що не в цьо­му по­ко­лін­ні, то в на­ступ­но­му — як­що не вас, то ва­ших ді­тей!

Ли­ша­є­ть­ся, влас­не, єди­ний ви­хід. Ино­зем­на до­по­м­ога. Си­ло­ва. Тоб­то пря­мо зброй­не втручан­ня. Та­ке мо­же дозво­ли­ти со­бі тіль­ки од­на кра­ї­на в сві­ті — США. Влас­не, сце­на­рій має бу­ти та­кий, як в Іра­ці: роз­гром ар­мії, си­ло­ве по­ва­лен­ня ке­рів­ниц­т­ва, ство­рен­ня та на­в­чан­ня на­род­н­о­го опол­чен­ня, яке ве­с­ти­ме бої про­ти по­сі­пак ко­лиш­ньої вла­ди за під­трим­ки ар­мії США під ке­рів­ниц­т­вом тим­ча­со­вої окупа­ці­й­ної ад­мі­ніс­т­ра­ції, а віт­дак про­ве­ден­ня но­вих ви­бо­рів... На жаль, між­на­род­на си­ту­а­ція є та­кою, що США ду­же не­ви­гід­но всім цим за­й­ма­ти­ся. То­му, піс­ля ус­відом­лен­ня ці­єї єди­ної мож­ли­во­с­ти збе­ре­жен­ня ук­ра­їн­сь­к­о­го на­ро­ду, пер­шою за­да­чею є пе­ре­ко­на­ти ке­рів­ниц­т­во США, що ми ма­є­мо що їм за­про­по­ну­ва­ти. А са­ме: всю де­ржа­вну і не­за­кон­но при­ва­ти­зо­ва­ну влас­ність, включ­но з зем­лею та пра­вом на ви­д­об­у­ток і транспор­ту­ван­ня ко­рис­них ко­па­лин. Пов­ніс­тю і без ус­я­ких умов.

На цьо­му міс­ці ду­же важ­ли­во зро­зу­мі­ти, що на­род Ук­ра­ї­ни, на­справ­ді, ні­ч­о­го не втра­чає. Бо все це вже сь­о­год­ні фор­маль­но чи нефор­маль­но на­ле­жить бан­ди­там. На­віть із влас­ної ха­ти вас мо­жуть лег­ко ви­гна­ти, і ні в яко­му су­ді ви ні­ч­о­го не до­ве­де­те! Не роб­лять це за­раз ма­со­во тіль­ки то­му, що сь­о­год­ні рей­дер­с­т­во ще не ста­ло на­стіль­ки дріб­ним, але во­но ста­не — це пи­тан­ня ча­су! То­му що в кра­ї­ні, де на кож­ну ви­роб­ле­ну грив­ню кра­де­ть­ся дві, кіль­кість бан­ди­тів тіль­ки зро­с­та­ти­ме, а кіль­кість пра­ців­ни­ків — ско­ро­чу­ва­ти­ме­ть­ся.

Так, я ро­зу­мію, що в ре­зуль­та­ті за­ги­не ба­га­то лю­дей, а ще біль­ше жи­ти­ме по­тім у зли­нях. Та як­що по­тім пра­цю­ва­ти як япон­ці, а їс­ти як ки­тай­ці, ду­маю, мож­ли­во бу­де до­сяг­ти хо­ча б рів­ня По­ль­щі ро­ків так за де­сять... Аль­тер­на­ти­вою цьо­му, на жаль, є пов­на деге­не­ра­ція та ви­ми­ран­ня...

Ко­рис­ту­ю­чись на­го­дою, хо­чу звер­ну­ти­ся до ЦРУ! Ме­ні ста­ло відо­мо, що в Ук­ра­ї­ні роз­роб­ля­є­ть­ся бак­те­рі­о­л­огіч­на зброя ви­бір­ко­вої дії про­ти аф­ро­аме­ри­кан­ців, а та­кож про­ти ґе­їв і ле­с­бійок. Сек­рет­ні ла­бо­ра­то­рії зна­хо­дя­ть­ся на ву­ли­ці Бан­ко­вій, ву­ли­ці Ми­хай­ла Гру­шев­сь­к­о­го, а та­кож на те­ри­то­рії за­по­від­ни­ка в Між­гі­р'ї.

3 коментарі:

  1. підказка: подібні тексти читаються до першого смайлика.

    ВідповістиВидалити
  2. Його Слово було наповнене Правдою ...

    Наприкінці 60-х – початку 70-х років В’ячеслав Максимович Чорновіл виносив ідею видання поза цензурного, “за своїм змістом і завданням цілком легального і конституційного”, хоча в умовах тодішньої політичної дійсності насправді нелегального видання журналу “Український Вісник”. Основною метою видання було поширення інформації, яка не знаходила відображення в офіційних виданнях, а поширювалась шляхом самвидаву.
    Читати далі...

    ВідповістиВидалити
  3. @none-smilodon, не до пер­шо­го, а до ос­тан­ньо­го!

    ВідповістиВидалити

Hy-phen-a-tion