Культура русского мира

Culture is an invention of mankind, just like the computer or the fork. There is a difference though. While we are willing to change computers or eating instruments, the inhabitants of a culture will brook no changes at all. They believe that theirs is the only and unique way to live-and anything else an aberration.

Harrison Harry, “A Stainless Steel Rat is Born”

Українська традиція не називати речі своїми іменами під час війни набула просто вибухоподібного розповсюдження: чого варті лише нові значення слів сепаратизм, децентралізація, антитерористична операція, особливості самоврядування, волонтер, гумконвой — мовознавцям майбутнього буде що вивчати довгі роки! Але, на мою думку, найважливіше поняття, яке хибно вживається вже не лише в Україні але й далеко за її межами, — це так звана російська пропаганда.

Щоб зрозуміти, в чому суть проблеми, почну з відомого російського анекдота:

Сидять зеки на зоні, п’ють чефір, розмовляють за життя. Аж тут зненацька з темного кутка вибігає щур, хапає кавалочок хліба в одного з зеків і тікає. Ну, зек не розгубився: схопив черевика, жбурнув просто в щура і забив його на смерть. Пахан подумав трохи та й каже:
— Ну і чьо ти в натурє щас сдєлал? Ми тут всє вори, да? Криса украла кусочєк хлєба. Тоже вор, да? То єсть брат наш. А ти нашего братана взял і заваліл!
А той відповідає:
— А хулі єму в падлу било с намі вмєстє канкрєтна посідєть?

Чи знайдеться серед моїх читачів такий дурень, який скаже, що той зек, що вбив щура, займається пропагандою серед решти зеків? Ви думаєте для зеків, включно з паханом, який звинувачує злодія у вбивстві побратима, не було очевидно про що мова, і їм потрібне аргументовне тлумачення події з точки зору обвинуваченого, себто пропаганда? Чи може той злодій займався агітацією на користь свого світогляду серед инших злодіїв? Ні.

Але так само й так звана російська “пропаганда” нічого цього не робить! В російській мові це називається отмазка. Вона є відповіддю на так званий наезд. Оце і все. Це є елементом російської культури, менталітету, якщо хочете.

Подобається вам це чи ні, але є різні культури. Коли я, наприклад, заходжу в магазин, в ресторан чи на борт літака, мене з усмішкою зустрічає продавчиня, офіціянка або стюардеса і каже мені «добридень». Я всміхаюся й у відповідь теж кажу «добридень». Якщо мені щось треба, я кажу «будь ласка»; якщо мені зроблять ласку, то я кажу «дякую». Це все елементи певної культури. Якщо людина не дотримується вимог цієї культури, то вона є хамом, і до неї буде відповідне зневажливе ставлення.

Але існує инша культура, носіїв якої називають русскомирними, або по-народному, ватою. Там усмішки, всякі дякую-прошу-будь ласка не є обов’язковими. Навіть навпаки: завдають шкоди вашому статусу в ієрархії. Проте «наезд-отмазка» є інтеґральною складовою цієї культури, побудованої на принципах статусного підпорядкування.

Важливо правильно зрозуміти місце так званої російської “пропаганди” в цій культурі. Це не є пропагандою, це є завантаження в мозок набору отмазок, що відповідають сучасній ситуації. Це завантаження принципово неможливе в носія иншої культури і розраховано виключно на вату. Метою цієї діяльности не є пропаганда, просто знання актуального набору отмазок допомагаяє носієві відповідної культури відповідати на наїзди, тим самим підвищуючи свій статус. Знову ж таки, в рамках цієї культури.

Сама спроба тлумачити російську “пропаганду” поза відповідною культурою зіштовхується з непояснюваними парадоксами. Найочевиднішим є те, що піддається на цю “пропаганду” значна кількість досить розумних й освічених людей, але, в той же час, величезна кількість неосвічених і, прямо скажемо, розумово посередніх людей, якими легко маніпулює мінстець™, і яких так звані українські політики повсякчас купують за пачку гречки, лишилася невразливою до цієї “пропаганди”. Пояснення дуже просте — отмазки допомагають лише носієві відповідної культури. Для носія иншої культури воно звучить просто смішно — так само, як пояснення того зека, за що він убив щура.

І наостанок хочу пояснити, чому росіяни цілком щиро не вважають себе агресорами. Після поразки в Холодній війні, росіяни визнали США головним світовим паханом. Свій статус, як вони його зрозуміли, це статус смотрящего на пострадянському просторі. Такий самий статус вони визнають за деякими иншими країнами: Китаєм, Німеччиною, Британією, Францією, можливо навіть Бразилією. Те, що відбувається в останні два десятки років, сприймається ними як наїзд з метою переглянути підсумки Холодної війни. При чому на инших смотрящих наїзду вони не бачать. До того ж, у ватній культурі наїзд може бути санкціонований лише паханом, але прикрість у тім, що наїзд виконується не паханом і навіть не иншими смотрящими, а так званими шістками. Це означає, що статус Росії не просто переглядається, їй фактично оголошується, що до неї ставляться як до лоха, як до тєрпіли. Пахан, який до того контролював пів світу не може проіґнорувати подібне ставлення. Війна в Грузії, в Україні, заворушення в Естонії, польоти стратегічних бомбардувальників — це все відповідь. Відповідь яка полягає в категоричній незгоді Росії з її новим статусом, як його сприймають не лише чекісти, які там панують, але й переважна більшість населення.

Далі...