Знову ці граблі!

Учо­раш­ні по­дії ко­мен­ту­ва­ти по­ки що за­ра­но. Втім, уже за­раз оче­вид­но, що біг ко­ла­ми по од­них і тих са­мих граб­лях вже став на­род­ним ви­дом спор­ту — і ні­ч­о­го тут не вді­єш. Я про це пи­сав дав­но — по­вто­рю­ва­ти­ся не хо­чу. Як­що ко­мусь ці­ка­ві­ша ак­ту­аль­на пи­са­ни­на, мо­жу по­ре­к­о­мен­ду­ва­ти оце (для лю­дей з ви­щою ос­вітою) або оце (для про­ле­та­рі­я­ту). Резю­ме: до­ки ук­ра­їн­ці не влаш­ту­ють ніч дов­гих но­жів для бан­дю­ків, бан­дю­ки влаш­то­ву­ва­ти­муть її ук­ра­їн­цям що­но­чі. І що­дня. І так зва­не АТО і гра­на­ти пе­ред Вер­хов­ною Зра­дою, так са­мо як роз­ст­ріл не­бе­с­ної сот­ні, — це ли­ше кві­точ­ки. Да­лі бу­де біль­ше кро­ви. Знач­но біль­ше. Іс­то­рія бу­де по­вто­рю­ва­ти урок до­ти, до­ки урок не бу­де за­своє­но на­ро­дом, або до­ки на­род не за­кін­чи­ть­ся, а те­ри­то­рію Ук­ра­ї­ни не за­се­лять ин­ші, більш здіб­ні до на­в­чан­ня...

І при­на­гід­но хо­чу при­ві­та­ти но­в­о­го легі­ти­мн­о­го га­ран­та. Ду­маю, ко­лиш­ній легі­ти­мич за­раз рве со­бі во­лос­ся на сра­ці від за­зд­ро­с­ти — вер­ти­каль бу­де про­с­то супер! Шко­да, що не­дов­го, але ж цей пан ро­зу­м­ні­ший — йому не тре­ба бу­де так дов­го зби­ра­ти зо­ло­ті уні­та­зи, щоб утек­ти за кор­дон. До то­го ж, ма­ти­ме змогу втек­ти в ци­ві­лі­зо­ва­ну кра­ї­ну і там пи­са­ти ме­му­а­ри про те, як він хо­тів уря­ту­ва­ти ук­ра­їн­сь­ку де­мо­кра­тію...

Далі...