Україна — це Європа?

Як по­не­се з Ук­ра­ї­ни
У си­нєє мо­ре
Кров во­ро­жу...
(ще один про­во­ка­тор)

Ко­рис­ту­ю­чись на­го­дою, хо­чу і со­бі про­ко­мен­ту­ва­ти рефе­рен­дум у Ні­дер­лан­дах та кри­зу де­мо­кра­тії в Єв­ро­пі. По­ча­ти я хо­чу з ви­со­к­о­го мис­тец­т­ва.

Оце — кар­ти­на ні­дер­ланд­сь­к­о­го жи­во­пис­ця, яка на­зи­ва­є­ть­ся «Зди­ран­ня шкі­ри з про­даж­н­о­го суд­ді». До ре­чі, пі­кан­т­на де­таль, яку не мож­на бу­ло зоб­ра­зи­ти на цій кар­ти­ні, — здер­ту шкі­ру та­кож бу­ло ви­ко­рис­та­но з ко­рис­тю: нею об­би­ли сті­лець, на яко­му від­так за­сі­дав та­ла­но­ви­тий син цьо­го суд­ді (теж суд­дя — знай­ома си­ту­а­ція, еге-ж?).

А оце зоб­ра­же­но бра­тів де Ві­тів. Там іс­то­рія ще ці­ка­ві­ша: Йоган де Віт, ко­ли був пре­мʼє­ром у Ні­дер­лан­дах, ска­зав щось на кшталт, що ві­йсь­ко­в­о­го ви­рі­шен­ня кон­ф­лікт з Ан­г­лі­єю не має. І якісь там сек­рет­ні уго­ди під­пи­су­вав у Мін­сь­ку Ве­ст­мін­с­те­рі. Що­прав­да, на від­мі­ну від де­к­о­го, він про­во­див до­сить не­п­ога­ні еко­но­міч­ні рефор­ми, за що йому на­віть па­мʼят­ни­ка по­с­та­ви­ли. Про­те це йо­го не вря­ту­ва­ло від по­ва­лен­ня піс­ля чер­го­в­о­го на­па­ду Ан­г­лії. Від­так йо­го ра­зом з бра­том на­товп не­бай­ду­жих го­лан­д­ців не про­с­то лін­чу­вав, а зʼїв. У бук­валь­но­му ро­зу­мін­ні цьо­го сло­ва!

Ме­ні зда­є­ть­ся, є де­який звʼя­зок між ци­ми по­ді­я­ми, особ­ли­во в по­рів­нян­ні зі став­лен­ням ук­ра­їн­сь­ких про­те­с­ту­валь­ни­ків до сво­їх пря­мих обо­вʼяз­ків, і тим оче­вид­ним фак­том, що рефе­рен­дум у Ні­дер­лан­дах ма­ти­ме біль­ший вплив на Ук­ра­ї­ну, аніж усі рефе­рен­ду­ми в Ук­ра­ї­ні ра­зом узя­ті.

До ре­чі, та­к­о­го ро­ду люс­т­ра­ції св­о­го ча­су від­бу­ва­ли­ся по всіх ку­точ­ках Єв­ро­пи. І, на мою ду­м­ку, до­ки ук­ра­їн­ці не пе­ре­й­муть цей не­хит­рий єв­ро­пей­сь­кий до­свід, Ук­ра­ї­на Єв­ро­пою не бу­де, а ли­ша­ти­ме­ть­ся тим, чим є, — хай скіль­ки ще май­да­нів там бу­де...

Далі...