четвер, 7 квітня 2016 р.

Україна — це Європа?



Як понесе з України
У синєє море
Кров ворожу...

(ще один провокатор)

Користуючись нагодою, хочу і собі прокоментувати референдум у Нідерландах та кризу демократії в Європі. Почати я хочу з високого мистецтва.

Оце — картина нідерландського живописця, яка називається «Здирання шкіри з продажного судді». До речі, пікантна деталь, яку не можна було зобразити на цій картині, — здерту шкіру також було використано з користю: нею оббили стілець, на якому відтак засідав талановитий син цього судді (теж суддя — знайома ситуація, еге-ж?).

А оце зображено братів де Вітів. Там історія ще цікавіша: Йоган де Віт, коли був премʼєром у Нідерландах, сказав щось на кшталт, що військового вирішення конфлікт з Англією не має. І якісь там секретні угоди підписував у Мінську Вестмінстері. Щоправда, на відміну від декого, він проводив досить непогані економічні реформи, за що йому навіть памʼятника поставили. Проте це його не врятувало від повалення після чергового нападу Англії. Відтак його разом з братом натовп небайдужих голандців не просто лінчував, а зʼїв. У буквальному розумінні цього слова!

Мені здається, є деякий звʼязок між цими подіями, особливо в порівнянні зі ставленням українських протестувальників до своїх прямих обовʼязків, і тим очевидним фактом, що референдум у Нідерландах матиме більший вплив на Україну, аніж усі референдуми в Україні разом узяті.

До речі, такого роду люстрації свого часу відбувалися по всіх куточках Європи. І, на мою думку, доки українці не переймуть цей нехитрий європейський досвід, Україна Європою не буде, а лишатиметься тим, чим є, — хай скільки ще майданів там буде...

Нема коментарів

Дописати коментар