Сьогодні нарешті побачив адекватну оцінку Надії Савченко. Звісно, не від українців. Не знаю, чи це свідчить про остаточну інтелектуальну деградацію, чи, можливо, з-за „поребрика“ воно видніше. Так чи инакше старий чекістський вихованець сказав, як завʼязав. У принципі, сьогодні, з нагоди свого дня народження, цей упир сказав багато цікавого, але слова про панну Савченко, я вважаю просто неперевершеними:
Власне, як я давно писав, питання Донбасу, Криму — і взагалі нормального життя в Україні — можна вирішувати по-людськи: за допомогою давно відомого механізму невідворотного покарання за тяжкі злочини без урахування термінів давности, що включає тотальну люстрацію, широкі реституції та запровадження інституту негромадянства. Але цим шляхом Україна піти не може, тому що нема людей, які цього бажають, і, головне, можуть це зробити! Лишається один єдиний шлях — „почути Донбас“: вибачитися за свої помилки, відмовитися від „колхозного“ одягу та мови, й перестати нарешті дратувати „братню Росію“, створюючи проблеми і їй, і собі. Зрозуміти своє місце та перестати жити ілюзіями, якщо коротко. Власне, заради цього Росія і почала цю війну...
А. Невзоров:
«...Это запоздалая реакция на Савченко, потому что, в результате, в лице этой вертолетчицы мы имеем какое-то инопланетное сильное тело, настолько решительное, настолько цельное, жесткое, целеустремленное и разумное, что никаких, пожалуй, аналогов в современной политике этой вертолетчицы нет. Конечно, очень обидно, что ее бросили на произвол судьбы, что с ней не поработали ни в смысле стилистическом, ни одежном, ни имиджевом, ни речевом...»
А. Нарышкин:
«Вы имеете в виду, сейчас? Чем вам не нравится ее вышиванка, в которой она регулярно появляется?»
А. Невзоров:
«Ну, хреновенько это. По ее силе, по ее статусу она выглядит достаточно колхозно и очень колхозно разговаривает. При том, что мы сейчас обязаны честно говорить, что имеем дело с абсолютно уникальным явлением. Оно настолько… вот насколько честна эта женщина, настолько понятно, что честность – это то, чего не должно быть в политике, что там совершенно неуместно и неприменимо.
И она ведь предлагает те самые единственно возможные способы возвращения Украине Донбасса, которые и должны быть предложены разумным человеком. И ее призыв преклониться перед матерями тех, кто был застрелен на Донбассе с той стороны. Ведь это же на самом деле не отступление, не трусость – ее в этом невозможно заподозрить. Это реальные шаги, которых украинская официальная власть, большая власть в лице Порошенко, так и не сумела да и никогда не сумеет сделать. Савченко реально может полностью переворотить всю картину.
При том, что мы понимаем, что Донбасс – это проклятие и беда России. Ведь Донбасс втянул и продолжает втягивать Россию в совершенно идиотскую и позорную авантюру. Ведь мы же оттуда вынуждены будем уйти, точно так же, как мы ушли с позором из Афганистана, точно так же, как мы уходили из всех вот этих вот точек подобного рода. Понятно, что закончится не поражением, не победой, а просто позором. И нашелся бы какой-нибудь волшебник, типа Савченко, который бы избавил Россию от этой проблемы.
А девушка-то разворачивается, и девушка-то оказалась очень сильной и умной. Мы-то ее хвалили, мы говорили про нее всякие добрые слова, когда она была узницей, когда она героически великолепно вела себя в тюрьме, и это было, в общем, во многом авансом. Но она вышла и оправдала все ожидания...»
На мою думку, це просто вірші в прозі: забери одне слово — і зміст буде втрачено! І навіть сама особа „чарівниці“ Савченко тут виступає швидше як алегорія...Власне, як я давно писав, питання Донбасу, Криму — і взагалі нормального життя в Україні — можна вирішувати по-людськи: за допомогою давно відомого механізму невідворотного покарання за тяжкі злочини без урахування термінів давности, що включає тотальну люстрацію, широкі реституції та запровадження інституту негромадянства. Але цим шляхом Україна піти не може, тому що нема людей, які цього бажають, і, головне, можуть це зробити! Лишається один єдиний шлях — „почути Донбас“: вибачитися за свої помилки, відмовитися від „колхозного“ одягу та мови, й перестати нарешті дратувати „братню Росію“, створюючи проблеми і їй, і собі. Зрозуміти своє місце та перестати жити ілюзіями, якщо коротко. Власне, заради цього Росія і почала цю війну...
Нема коментарів
Дописати коментар