Комедія на одну дію без назви

Сце­на: з од­н­о­го бо­ку сто­їть на­пів по­ла­ма­на ста­ра лав­ка, які бу­ва­ють в пар­ках і скве­рах. Фар­ба з неї об­лі­зла так, що вид­но, що її фар­бу­ва­ли ба­га­то ра­зів і що­ра­зу ин­шим ко­льо­ром. З ин­ш­о­го бо­ку сце­ни сто­їть ві­шак, на яко­му ви­сить но­вий гар­ний по­лі­ці­й­ний од­но­стрій.

Ді­йо­ві осо­би: Ме­лан­хо­лік (він же Тов­с­тий), Хо­ле­рик (він же Тон­кий), Пра­во­о­хо­ро­нець (він же Му­с­ор).

Ви­хо­дить Ме­лан­хо­лік. Це кре­мез­ний чо­ло­вік з чор­ною аку­рат­но під­ст­ри­же­ною бо­рід­кою, вдяг­не­ний у пі­джак з кра­ват­кою і со­роч­кою, але без шта­нів. На ногах у нь­о­го шльо­па­ни. Він по­важ­но ви­хо­дить на се­ре­ди­ну сце­ни.

Ме­лан­хо­лік (упев­не­но):
Зра­да!

Ме­лан­хо­лік іде за лаш­тун­ки. З то­го ж бо­ку ви­хо­дить Хо­ле­рик. Це ви­со­кий ху­дий чо­ло­вік з си­вим во­лос­сям і ли­си­ною на чо­лі. На но­сі він має оку­ля­ри. Вдяг­не­ний у май­ку та джин­си. На ногах у нь­о­го сан­да­лі на бо­су ногу. Хо­ле­рик ви­хо­дить на се­ре­ди­ну сце­ни швид­кою хо­дою.

Хо­ле­рик (уро­чис­то):
Пе­ре­м­ога!

Хо­ле­рик іде за лаш­тун­ки. Ви­хо­дить Ме­лан­хо­лік. Він шкан­ди­бає до се­ре­ди­ни сце­ни й огля­да­є­ть­ся на­в­ко­ло се­бе.

Ме­лан­хо­лік (роз­дра­то­ва­но):
Зно­ву зра­да!

Ви­хо­дить Хо­ле­рик. Він ра­діс­но чем­чи­кує до Ме­лан­хо­лі­ка.

Хо­ле­рик (ра­діс­но):
Сла­ва Ук­ра­ї­ні!

Ме­лан­хо­лік за­ду­м­ли­во огля­дає Хо­ле­ри­ка.

Ме­лан­хо­лік (за­по­пад­ли­во):
Ге­ро­ям сла­ва!

Хо­ле­рик:
Пе­ре­м­ога!

Ме­лан­хо­лік (зди­во­ва­но):
Де?

Хо­ле­рик (роз­губ­ле­но):
Як це де? (з під­не­сен­ням) Ми здоб­у­ли!

Ме­лан­хо­лік (іро­ніч­но):
Не­вже?

Хо­ле­рик:
Хі­ба не ба­чиш? (По­ка­зує на за­лу.) Бо­ро­ть­ба з ко­руп­ці­єю. Рефор­ми! А на Ро­сію но­ві сан­к­ції на­кла­ли!

Ме­лан­хо­лік:
Ні, не ба­чу.

Хо­ле­рик:
Зра­до­філ? Та ти по­ди­ви­ся на­в­ко­ло!

Ме­лан­хо­лік і Хо­ле­рик тупо роз­див­ля­ю­ть­ся за­лу.

Ме­лан­хо­лік (зло­рад­но):
Що, не­ма та­к­о­го в ме­то­дич­ках від Мін­с­те­ця?

Хо­ле­рик (роз­дра­то­ва­но):
Як­о­го Мін­с­те­ця? За­про­да­нець!

Хо­ле­рик обу­ре­но кро­кує до ла­ви і сі­дає. Ме­лан­хо­лік зно­ву за­ду­м­ли­во огля­дає за­лу та й со­бі йде до ла­ви.

Ме­лан­хо­лік:
Ну, ні­ч­о­го, ще є на­д­ія.

Ме­лан­хо­лік сі­дає по­руч з Хо­ле­ри­ком.

У цей час на сце­ні зʼяв­ля­є­ть­ся Пра­во­о­хо­ро­нець. Це чо­ло­вік се­ред­нь­о­го зрос­ту і спор­тив­ної ста­ту­ри. На об­лич­чі на­пи­са­но мі­ні­мум три ро­ки су­во­р­о­го ре­жи­му. Пра­во­о­хо­ро­нець вдяг­не­ний у кур­т­ку з на­пи­сом „Бер­кут“ і кла­сич­ні шта­ни, які є за­над­то ши­ро­ки­ми та ко­рот­ки­ми. Че­рез те, що шта­ни не при­кри­ва­ють лит­ки, вид­но, що під ни­ми Пра­во­о­хо­ро­нець но­сить зви­чай­ні спор­тив­ні шта­ни фір­ми „Adidas“. Взу­тий Пра­во­о­хо­ро­нець у тра­ди­ці­й­ні бер­ці. Він під­хо­дить до ві­ша­ка і по­чи­нає пе­ре­вдя­га­ти­ся. Він зні­має кур­т­ку з на­пи­сом „Бер­кут“ і ки­дає її на під­л­огу. Під кур­т­кою в нь­о­го тєль­нік, оз­доб­ле­ний ро­сі­йсь­ким три­ко­ло­ром, а на пра­вій руці — ко­ло­рад­сь­ка стріч­ка. Та­кож вид­но, що ши­ро­кі шта­ни три­ма­ю­ть­ся на під­тяж­ках. Пра­во­о­хо­ро­нець зні­має тєль­нік, так що за­ло­ві доб­ре вид­но йо­го мʼязис­ту спи­ну, яка пов­ніс­тю вкри­та та­ту­ю­ван­ням „купо­лів“ з на­пи­сом „Ро­с­сия“. В цей час йо­го по­мі­ча­ють Хо­ле­рик та Ме­лан­хо­лік. Во­ни тупо ви­трі­ща­ю­ть­ся на Пра­во­о­хо­рон­ця. Пра­во­о­хо­ро­нець по­спіш­но зри­ває з се­бе ко­ло­рад­сь­ку стріч­ку, ком­кає її і по­спіш­но ки­дає на під­л­огу. Від­так під­тя­гує під­тяж­ки і на­ки­дає на пле­чі но­ву кур­т­ку, яку зні­має з ві­ша­ка. Те­пер вид­но, що, ок­рім шта­нів, під кур­т­кою ви­сить сму­гас­та па­ли­ця ін­спек­то­ра ДАІ. Пра­во­о­хо­ро­нець ха­пає цю па­ли­цю і, по­ли­ша­ю­чи на ві­ша­ку ин­ші пред­ме­ти по­лі­ці­й­н­о­го од­но­строю, по­квап­ли­во пря­мує до ла­ви, на хо­ду про­со­ву­ю­чи ру­ки в ру­ка­ви кур­т­ки. Па­ли­ця йому тро­хи за­ва­жає, ко­ли він її про­со­вує в ру­ка­ва. Пра­во­о­хо­ро­нець зупи­ня­є­ть­ся пе­ред ла­вою і за­сті­бає кур­т­ку.

Пра­во­о­хо­ро­нець (офі­ці­й­но):
Здра­вія же­лаю!

Хо­ле­рик (ні­яко­ві­ю­чи):
І вам та­во же.

Ме­лан­хо­лік (не­впев­не­но):
Так.

Пра­во­о­хо­ро­нець:
Тут си­ді­ти за­бо­ро­не­но.

Хо­ле­рик:
Чо­му?

Пра­во­о­хо­ро­нець:
У нас рефор­ма по­лі­ції. Ви — те­ро­рис­ти!

Ме­лан­хо­лік (тупо):
Що?

Пра­во­о­хо­ро­нець (су­во­ро):
Тре­тій май­дан го­ту­є­те? А зна­є­те ко­му за­раз ви­гід­но де­с­та­бі­лі­зу­ва­ти кра­ї­ну?! Пу­ті­ну!

Хо­ле­рик (пе­ре­ля­ка­но):
Ми ні­ч­о­го не го­ту­є­мо! Ми про­с­то си­ди­мо.

Пра­во­о­хо­ро­нець:
Сі­ді­тє, зна­чіт? (По­с­мі­ха­є­ть­ся.) Це шут­ка. За­ку­ріть єсть?

Хо­ле­рик (з гід­ніс­тю):
Не ку­рю.

Ме­лан­хо­лік (з су­мом):
За­кін­чи­ли­ся.

Погляд Ме­лан­хо­лі­ка зупи­ня­є­ть­ся на шта­нях Пра­во­о­хо­рон­ця. Він їх уваж­но роз­див­ля­є­ть­ся, бо кла­сич­ні шта­ни Пра­во­о­хо­рон­ця па­су­ють до йо­го пі­джа­ка.

Пра­во­о­хо­ро­нець (при­пи­нив­ши по­с­мі­ха­ти­ся):
Но сідєть тут всьо рав­но ніз­зя. Да­вай­те, вста­вай­те.

Хо­ле­рик і Ме­лан­хо­лік не­охо­че підво­дя­ть­ся. Те­пер вид­но, що шта­ни Пра­во­о­хо­рон­ця бу­ли яв­но ши­ті на Ме­лан­хо­лі­ка.

Пра­во­о­хо­ро­нець:
Я обя­зан вам веж­лі­во ска­зать. По­про­сіть от­сю­да. У мє­ня ра­бо­та. Ми рє­фор­мі­ру­єм­ся, то­му не за­ва­жай­те.

Ме­лан­хо­лік (не­впев­не­но):
Але ми не...

Пра­во­о­хо­ро­нець:
Ви пат­рі­о­ти? Сла­ва Ук­ра­ї­ні!

Хо­ле­рик і Ме­лан­хо­лік ра­зом:
Ге­ро­ям сла­ва!

Пра­во­о­хо­ро­нець (упев­не­но):
Єс­лі пат­рі­о­ти, вам на­да в во­єн­ко­мат. Ви уже би­лі в АТО?

Хо­ле­рик:
Ми...

Пра­во­о­хо­ро­нець (ввіч­ли­во):
Во­єн­ко­мат вон там. (По­ка­зує па­ли­цею за лаш­тун­ки.) Да­вай­тє! Ви нуж­ни Ро­ді­нє!

Пра­во­о­хо­ро­нець упев­не­но бе­ре Ме­лан­хо­лі­ка та Хо­ле­ри­ка під руч­ки і ви­про­ва­джує за лаш­тун­ки.

За­ві­са.

Далі...