Zombi zombi zombi est.
(прислівʼя)
(прислівʼя)
Учора переглянув «Гордість та упередження», а сьогодні — «Гордість та упередження, та зомбі». Мушу сказати, що сам факт планування перегляду другого фільму, додав настрою при перегляді першого, бо весь час я собі пробував уявити, де там зʼявляються зомбі. І то правда: ну хто повірить у ту застуду від дощу? Ясно, що без нападу зомбі раптове занедужання пояснити просто неможливо! Чи, приміром, зламався екіпаж — ага, отак просто взяв і зламався!.. Одним словом, лише завдяки спробам доповнити сюжет я подужав перший фільм. А вже другий пішов просто чудово навіть попри те, що, як на мій смак, і з пафосом, і з засмальцьованими штампами, і з зомбі там явно перестаралися... Втім, хіба може бути забагато зомбі?! Єдине, що насправді розчарувало, — це те, що Лідія з паном Вікемом не перетворилися на щасливе подружжя ватажків зомбі, які (зрозуміло) жадають помсти. Таке закінчення залишило б чудові можливості для сіквелу — адже так зараз модно...
Взагалі, гадаю, що додавання зомбі — це дуже продуктивна ідея, яка може врятувати багато сюжетів. Думаю, це дозволило б мені отримувати певне задоволення навіть від творів Маркеса. І наславлений «Ла-Ла Ленд» від додавання зомбі також, на мою думку, лише виграв би! Та й майже вся так звана класична література, якщо туди добряче пододавати зомбі, може стати навіть трохи цікавою! Принаймні на комікси згодиться... Російську літературу, зрозуміло, і зомбі не порятують (хіба окрім Пушкіна) — ну, і чорт з нею...
Головне, що Шевченка майже не треба переробляти:
Не слухала Катерина
Ні батька, ні неньки,
Полюбила москалика,
Як знало серденько.
Полюбила того зомбі,
В садочок ходила,
Поки себе, свою долю
Там занапастила...
Нема коментарів
Дописати коментар