Кохайтеся...

Ко­ли я чи­таю та­кі на­ту­ра­ліс­тич­ні за­ма­льов­ки, то ро­зу­мію, що ні­який пар­фьо­нов і ні­який невзо­ров, ні­яка па­ро­дія і ні­яка са­ти­ра, і на­віть най­уїд­ли­ві­ші стат­ті на «Ра­гу­лях» ні­ко­ли й бли­зь­ко не зрів­ня­ю­ть­ся з ба­наль­ною хох­ля­ць­кою ре­аль­ніс­тю.

Бе­сі­да про­й­де в про­с­то­рій кім­на­ті з аба­жу­ром, ве­ли­ким ук­ра­їн­сь­ким пра­по­ром, кріс­ла­ми і ди­ва­ном з ма­ла­хі­то­вою шкі­рою, ма­сив­ни­ми тем­но-ко­рич­не­ви­ми меб­ля­ми. Їх пе­ре­вез­ли з офі­су екс-пре­зи­ден­та Ющ­ен­ка, який ра­ні­ше роз­та­шо­ву­вав­ся по­руч глав­ку СБУ.

У кім­на­ті ба­га­то фо­т­огра­фій усі­єї йо­го ро­ди­ни, по­с­тав­ле­них на руш­ник з на­пи­сом: "Ко­хай­те­ся, чор­но­бри­ві, та не з мос­ка­ля­ми".

Я ще не ди­вив­ся ві­део, але, пе­ре­ко­на­ний, що там теж усе пре­крас­но...

Ду­маю, що тут є два ва­рі­ан­ти: або Ющ­ен­ко тупо сті­ба­є­ть­ся, роз­мір­ко­ву­ю­чи про на­ці­о­наль­не пи­тан­ня і про на­ці­о­наль­не ві­д­ро­джен­ня, або ж він ка­же сер­йоз­но. Тіль­ки уя­віть: він ві­щає, си­дя­чи під отим руш­ни­ком з Цар­сь­к­о­го Се­ла „в іс­то­рич­ній ча­с­ти­ні Ки­є­ва“ — і він це сер­йоз­но!

Лю­бі дру­зі, ку­да би нас ні бро­сі­ла судь­бі­на
І счас­тіє ку­да б ні павє­ло,
Всьо тє же ми: нам це­лий мір чуж­бі­на;
Атє­чєс­т­во нам Цар­с­кає Сє­ло!..
(*де­кла­му­ва­ти про­ник­ли­вим то­ном па­на Ющ­ен­ка*)

Далі...