Учора ввечері переглянув ще один фільм за Стівеном Кінґом. Чомусь вони мені не входять. Не можу згадати такого, який би мені сподобався. Таке враження, що в якийсь момент персонажі починають поводитися незрозуміло, наче пропущено сцену, що пояснює їхню мотивацію. Або що така сцена буде попереду. І ти чекаєш на неї, забуваючи слідкувати за подіями, які стають від того ще більш незрозумілими...
Зате вночі мені наснилося, що я бачу дуже якісну науково-фантастичну драму. Це був фільм про недалеке майбутнє, в якому вирішено проблему старіння. Коли людина починає відчувати старість, їй роблять операцію — щось на потилиці, можливо, щось там відрізають, або блокують ендокринні канали. Відтак, процес старіння повністю зупиняється — людина навіть трохи молодшає. Проте є побічний ефект — тотальна інфантилізація поведінки. Тобто людина зберігає памʼять, навички й уміння, але цілком втрачає контроль над своїми бажаннями та емоціями. Така зміна особистости, очевидно, дуже впливає на життя людини. Держава, звісно ж, з радістю вживає заходи для інклюзії таких людей у суспільство: влаштовує їм житло, допомагає повернутися до роботи після певного періоду адаптації. Декому, щоб нормально працювати, доводиться на початку робочого дня колоти собі транквілізатори, від яких вони стають трохи схожими на зомбі. Але то тільки на перший погляд — насправді такі люди ставляться до роботи як до забавки. Такий собі зразковий офісний планктон, що було б комічно, якби їх не залучали до серйозної роботи. Зокрема як лікарів і санітарів, від чого було трохи моторошно.
Взагалі весь сюжет якось був привʼязаний до лікарні: немолодий хірург, який відчуває, що не може вже робити операції, проходить омолодження. Процедура наче пройшла добре, він потім екстравагантно спілкується з такими самими великими дітьми, але тут мене розбудили. Комусь цього суботнього ранку забандюрилося запускати феєрверки — мабуть якась футбольна перемога. А може просто пристрелили когось на вулиці — таке в Бразилії також трапляється. Отож я не додивився цікаве кіно, ще й не виспався!
Зате вночі мені наснилося, що я бачу дуже якісну науково-фантастичну драму. Це був фільм про недалеке майбутнє, в якому вирішено проблему старіння. Коли людина починає відчувати старість, їй роблять операцію — щось на потилиці, можливо, щось там відрізають, або блокують ендокринні канали. Відтак, процес старіння повністю зупиняється — людина навіть трохи молодшає. Проте є побічний ефект — тотальна інфантилізація поведінки. Тобто людина зберігає памʼять, навички й уміння, але цілком втрачає контроль над своїми бажаннями та емоціями. Така зміна особистости, очевидно, дуже впливає на життя людини. Держава, звісно ж, з радістю вживає заходи для інклюзії таких людей у суспільство: влаштовує їм житло, допомагає повернутися до роботи після певного періоду адаптації. Декому, щоб нормально працювати, доводиться на початку робочого дня колоти собі транквілізатори, від яких вони стають трохи схожими на зомбі. Але то тільки на перший погляд — насправді такі люди ставляться до роботи як до забавки. Такий собі зразковий офісний планктон, що було б комічно, якби їх не залучали до серйозної роботи. Зокрема як лікарів і санітарів, від чого було трохи моторошно.
Взагалі весь сюжет якось був привʼязаний до лікарні: немолодий хірург, який відчуває, що не може вже робити операції, проходить омолодження. Процедура наче пройшла добре, він потім екстравагантно спілкується з такими самими великими дітьми, але тут мене розбудили. Комусь цього суботнього ранку забандюрилося запускати феєрверки — мабуть якась футбольна перемога. А може просто пристрелили когось на вулиці — таке в Бразилії також трапляється. Отож я не додивився цікаве кіно, ще й не виспався!
Нема коментарів
Дописати коментар