Новаторство і єресь

(пе­ре­клад пуб­лі­ка­ції По­ла Ґре­ма)

Як­що ви від­кри­ва­є­те щось но­ве, є ве­ли­кий шанс, що вас зви­ну­ва­тять у які­йсь фор­мі єре­сі.

Щоб від­кри­ти но­ві ре­чі, ви ма­є­те роз­роб­ля­ти ідеї, які є хо­ро­ши­ми, од­нак не­оче­вид­ни­ми; як­що ідея оче­вид­но хо­ро­ша, ин­ші лю­ди, най­більш імо­вір­но, вже пра­цю­ють у цьо­му на­прям­ку. За­зви­чай, хо­ро­ша ідея не є оче­вид­ною то­ді, ко­ли во­на при­хо­ва­на в ті­ні як­о­гось по­мил­ко­в­о­го припу­щ­ен­ня, що йо­го роз­ді­ляє ду­же ба­га­то лю­дей. І все, що ви ви­яви­те, пра­цю­ю­чи над та­кою іде­єю, бу­де супе­ре­чи­ти по­мил­ко­во­му припу­щ­ен­ню, що її при­хо­ву­ва­ло. То­му ви от­ри­ма­є­те за­пек­лий спро­тив від лю­дей, при­хи­ль­них до по­мил­ко­в­о­го припу­щ­ен­ня. Га­лі­лео і Дар­він — най­більш відо­мі при­кла­ди цьо­го яви­ща, про­те, мож­ли­во, во­но зав­жди є склад­ни­ком опо­ру но­вим іде­ям.

От­же, для ор­га­ні­за­ції чи суспі­ль­с­т­ва особ­ли­во не­бе­з­печ­ною є куль­ту­ра на­па­док на єре­сі. Ко­ли ви при­ду­шу­є­те єре­сі, ви не ли­ше за­ва­жа­є­те лю­дям супе­ре­чи­ти по­мил­ко­во­му припу­щ­ен­ню, що йо­го ви на­ма­га­є­те­ся за­хис­ти­ти. Ви та­кож при­гні­чу­є­те будь-яку ідею, яка ви­хо­дить з то­го, що припу­щ­ен­ня по­мил­ко­ве.

Кож­не ви­пле­ка­не по­мил­ко­ве припу­щ­ен­ня має на­в­ко­ло се­бе мер­т­ву зо­ну не­до­с­лі­дже­них ідей. І чим без­глуз­ді­шим є припу­щ­ен­ня, тим біль­ше мер­т­вої зо­ни во­но ство­рює.

Втім, це яви­ще має й по­зи­тив­ний бік. Як­що ви шу­ка­є­те но­ві ідеї, один із спо­со­бів їх знай­ти — це шу­ка­ти єре­сі. Як­що погля­ну­ти під та­ким ку­том, гні­тю­че ве­ли­кі мер­т­ві зо­ни на­в­ко­ло по­мил­ко­вих припу­щ­ень ста­ють для нас над­зви­чай­но ве­ли­ким по­лем для по­шу­ку но­вих ідей.

Далі...