понеділок, 23 вересня 2019 р.

Право в УРСР


З приводу нещодавнього рішення суду про відмову встановлювати законність маю один коментар. Ні, це не про хитросраких клоунів™, які перейменували адміністрацію на офіс тільки для того, щоб садити своїх людей на теплі місця в обхід закону про люстрацію. Я також не коментуватиму суди, що були так успішно реформованй патріотом Петром™. Я звернув увагу на сам підхід до права, з якого виходить і законодавство УРСР, успішно перейменованої на Україну, і весь її так званий правочин, який не має нічого спільного не те що з правом, а взагалі зі здоровим глуздом!

Насправді формулювання просто суперове: громадянка України Тетяна Козаченко, яка платить податки на утримання і Нового Гаранта, і його радника, і так званий Касаційний адмінсуд, і так званий Верховний суд у повному складі «не є учасником правовідносин з призначення Андрія Богдана главою Адміністрації президента». А отже не її кріпацьке діло, кого вельможні пани куди вирішили призначити! Її справа податки платити вчасно і сидіти тихенько...

Втім, я помиляюся: це навіть не кріпацтво. Бо за феодальної системи, як мені здається, не було такої ідеї, що кріпаки не мають правовідносин з тими, хто з них данину збирає. Не додумалися — кажуть, аж Бога придумали, аби обґрунтувати сакральне право цю саму данину збирати! А це просто чергова геніяльна совєцька „правова“ новинка. Такий закон, чорт забирай, і „суд“ за ним „судить“! Бо закон, як казали латиняни, dura lex!

Не забудьте заплатити податки, панове! ® Чи то пак данину... Миздобули! ©

Нема коментарів

Дописати коментар