(переклад публікації Пола Ґрема)
Коли я був молодим, я думав, що старі люди знають усе. Тепер, коли я сам старий, я знаю, що це не є правдою.
Я постійно почуваюся початківцем. Здається, я завжди розмовляю про стартапи, що працюють у новій сфері, про яку я не знаю нічого, або читаю книгу про щось, що я недостатньо розумію, або ж відвідую якусь нову країну, в якій не знаю, як усе влаштовано.
Почуватися початківцем неприємно. І слово „початківець“, безумовно, не є компліментом. Проте сьогодні я зрозумів дещо обнадійливе для початківців: що більше ви початківець локально, то менше ви ним є ґлобально.
Наприклад, якщо ви лишаєтесь у своїй країні, ви почуватиметеся початківцем значно менше, ніж якщо ви переїдете до Далекокраю, де все влаштовано инакше. Зате ви зʼясуєте більше, якщо їздитимете. Отож, почування себе початківцем обернено корелює з фактичною малоінформованістю.
Але якщо почуватися початківцем — це добре для нас, то чому нам це не подобається? Якій еволюційній меті могла служити така неприязнь?
Я думаю, відповідь полягає в тому, що існують дві причини почуватися початківцем: глупота та відкриття для себе чогось нового. Наша неприязнь до відчуття себе початківцем — це стимуляція для мозку, мовляв, ну ж бо, мерщій, розбирайся з цим. Це було правильним підходом протягом чи не всієї історії людини. Життя мисливців-збирачів було складним, але воно не мінялося так сильно, як тепер. Їм не доводилося раптово зʼясовувати, що робити з криптовалютою. Тож було доцільніше мати компетентність у наявних проблемах й упередження проти пошуку нових. Люди мали підставу не любити почуватися початківцем, так само, як за постійної нестачі їжі, було доцільно не любити відчуття голоду.
Тепер, коли завелика кількість їжі є більшою проблемою, ніж її нестача, наша нелюбов до відчуття голоду лише збиває нас на манівці. І я вважаю, що наша нелюбов почуватися початківцем, так само.
Хоч воно і неприємно, і хоч люди иноді насміхатимуться з вас, що частіше ви почуватиметеся початківцями, то краще.
Нема коментарів
Дописати коментар