Бути початківцем

(пе­ре­клад пуб­лі­ка­ції По­ла Ґре­ма)

Ко­ли я був мо­ло­дим, я ду­мав, що ста­рі лю­ди зна­ють усе. Те­пер, ко­ли я сам ста­рий, я знаю, що це не є прав­дою.

Я по­с­ті­й­но по­чу­ва­ю­ся по­чат­ків­цем. Зда­є­ть­ся, я зав­жди роз­мов­ляю про стар­та­пи, що пра­цю­ють у но­вій сфе­рі, про яку я не знаю ні­ч­о­го, або чи­таю кни­гу про щось, що я не­до­с­тат­ньо ро­зу­мію, або ж відві­дую якусь но­ву кра­ї­ну, в якій не знаю, як усе влаш­то­ва­но.

По­чу­ва­ти­ся по­чат­ків­цем не­при­єм­но. І сло­во „по­чат­кі­вець“, без­у­мов­но, не є ком­п­лі­мен­том. Про­те сь­о­год­ні я зро­зу­мів де­що об­на­д­і­йли­ве для по­чат­ків­ців: що біль­ше ви по­чат­кі­вець ло­каль­но, то мен­ше ви ним є ґло­баль­но.

На­при­клад, як­що ви ли­ша­є­те­сь у сво­їй кра­ї­ні, ви по­чу­ва­ти­ме­те­ся по­чат­ків­цем знач­но мен­ше, ніж як­що ви пе­ре­їде­те до Да­ле­ко­краю, де все влаш­то­ва­но инак­ше. За­те ви зʼя­су­є­те біль­ше, як­що їз­ди­ти­ме­те. Отож, по­чу­ван­ня се­бе по­чат­ків­цем обер­не­но ко­релює з фак­тич­ною ма­ло­ін­фор­мо­ва­ніс­тю.

Але як­що по­чу­ва­ти­ся по­чат­ків­цем — це доб­ре для нас, то чо­му нам це не по­д­об­а­є­ть­ся? Якій ево­лю­ці­й­ній ме­ті мог­ла слу­жи­ти та­ка не­при­язнь?

Я ду­маю, від­по­відь по­ля­гає в то­му, що іс­ну­ють дві при­чи­ни по­чу­ва­ти­ся по­чат­ків­цем: глупо­та та від­крит­тя для се­бе чо­гось но­в­о­го. На­ша не­при­язнь до від­чут­тя се­бе по­чат­ків­цем — це сти­му­ля­ція для моз­ку, мов­ляв, ну ж бо, мер­щій, роз­би­рай­ся з цим. Це бу­ло пра­ви­ль­ним під­хо­дом про­тя­гом чи не всі­єї іс­то­рії лю­ди­ни. Жит­тя мис­лив­ців-зби­ра­чів бу­ло склад­ним, але во­но не мі­ня­ло­ся так си­ль­но, як те­пер. Їм не до­во­ди­ло­ся рап­то­во зʼя­со­ву­ва­ти, що ро­би­ти з крип­то­валютою. Тож бу­ло до­ці­ль­ні­ше ма­ти ком­пе­тен­т­ність у на­яв­них про­б­ле­мах й упе­ре­джен­ня про­ти по­шу­ку но­вих. Лю­ди ма­ли під­ста­ву не лю­би­ти по­чу­ва­ти­ся по­чат­ків­цем, так са­мо, як за по­с­ті­й­ної не­ста­чі їжі, бу­ло до­ці­ль­но не лю­би­ти від­чут­тя го­ло­ду.

Те­пер, ко­ли за­ве­ли­ка кіль­кість їжі є біль­шою про­б­ле­мою, ніж її не­ста­ча, на­ша нелю­бов до від­чут­тя го­ло­ду ли­ше зби­ває нас на ма­нів­ці. І я вва­жаю, що на­ша нелю­бов по­чу­ва­ти­ся по­чат­ків­цем, так са­мо.

Хоч во­но і не­при­єм­но, і хоч лю­ди ино­ді на­с­мі­ха­ти­му­ть­ся з вас, що ча­с­ті­ше ви по­чу­ва­ти­ме­те­ся по­чат­ків­ця­ми, то кра­ще.

Далі...