Виявляється, що сучасний лівацький активізм намагаються систематизувати. І хоча його подають, як новітнє явище, так звану Теорію без назви, особисто я не знайшов для себе нічого нового. Ось основні риси, що протиставляють так звану Теорію і класичний лібералізм. А нижче, для наочности, цитати, що описують світ роману «1984», написаного 72 роки тому...
- Лібералізм розглядає знання як те, що ми можемо дізнатися про реальність більш-менш об’єктивно; Теорія розглядає знання як повністю створені людьми — історії, котрі ми розповідаємо собі, здебільшого в несвідомому сприянні збереженню нашого власного соціального становища, привілеїв та влади.
Дійсність це те, що всередині черепу. Ти вивчиш це поступово, Вінстоне. При цьому немає нічого чого б ми не були в змозі зробити. Невидимість, левітація – будь-що. Я можу пропливти над цією підлогою наче мильна бульбашка якщо я тільки забажаю цього. Я не бажаю цього, оскільки Партія не бажає цього. Ти повинен позбавитися цих ідей з дев'ятнадцятого сторіччя про ті закони Природи. Ми створюємо ці закони Природи.
- Лібералізм передбачає точну категоризацію і ясність розуміння та дослідження; Теорія розмиває кордони та стирає категорії, насолоджуючись штучною невизначеністю.
...Cпеціальна функція певних слів з Новосуржу, одним з яких був СТАРОДУМЕЦЬ, була не стільки у тому аби виразити значення, скільки у тому аби знищити їх. Дані слова, неодмінно нечисленні у кількості, розширювали свої значення допоки вони не вміщували разом із собою цілі батареї слів які, як тільки вони у достатньому обсязі покривалися за допомогою єдиного всеосяжного терміну, могли бути тепер вискоблені та забуті.
- Лібералізм цінує індивідуальні та загальнолюдські цінності; Теорія відкидає обидві на користь групової ідентичності та політики ідентичності.
Ти думаєш що я кажу про владу, а проте я навіть не здатен запобігти цьому занепаду свого власного тіла. Хіба ти не в змозі зрозуміти, Вінстоне, що це особисте є лише клітиною? Ця втома даної клітини є тою життєдайною силою усього цього організму. Хіба ти помираєш коли ти підстригаєш свої нігті? ...Ми є жерцями влади, бог це влада. Але даної миті влада є лише словом, оскільки це має відношення до тебе. Вже час тобі дійти висновку щодо певної ідеї того, що ж таке влада. Найперша річ яку ти повинен усвідомити у тому, що влада є колективною.
-
В той час як лівоспрямовані ліберали, як правило, схиляються на користь невдах, лібералізм без обмежень ставить у центр людську гідність; Теорія зосереджується на жертовності.
Ми не задовольняємося негативною покорою, навіть не задовольняємося з тої найбільш мерзенної і ницої покірності. Коли зрештою ти здасися нам, це має бути за твоєю власною доброю волею. Ми не знищуємо єретика саме тому що він опирається нам: допоки він опирається нам ми ніколи не знищимо його. Ми перетворюємо і навертаємо його, ми захоплюємо його духовний та потаємний розум, ми переформовуємо його. Ми випалюємо усе зло і усі ілюзії геть з нього; ми змушуємо його змінити свою думку на нашу користь, і не поверхово, але щиро і непідробно, усім серцем та душею. Ми робимо його одним з нас перш ніж ми вбиваємо його. Це нестерпно для нас, що неправильна думка може існувати будь-де у цьому світі, хай там яка потаємна та безсила вона може бути. Навіть у випадку смерті ми не можемо дозволити жодних відхилень. У ті старі дні єретик йшов до стовпу все ще єретиком, виголошуючи свою єресь, зловтішно тріумфуючи нею. Навіть та жертва Російських чисток могла виношувати повстання приховане у її черепі доки вона йшла вниз по коридору очікуючи на кулю. Але ми робимо мозок досконалим перш ніж ми вибиваємо його геть. Стрижневою командою того старого деспотизму була "Ти не будеш". Стрижневою командою тоталітарників була "Ти будеш". Нашою ж стрижневою командою є "ТЕБЕ НЕМА". Жоден з тих кого ми привели до цього місця ніколи не виступить супроти нас. Кожен вимивається начисто. Навіть ті три жалюгідні зрадники у чию невинність ти одного разу повірив – Джонс, Ааронсон та Резерфорд – зрештою ми зламали і їх. Я приймав участь у їх допиті особисто. Я бачив їх поступовий розклад, скиглення, плазування, ридання – і з рештою це сталося не через біль або страх, а лише через каяття і жаль. До того часу як ми закінчили з ними вони вже були лише людськими шкаралупами. При цьому анічогісінько не лишилося в них окрім смутку через те що вони зробили і любові до Старшого Брату. Це було дуже зворушливо бачити як сильно вони люблять його. Вони благали бути застреленими швидко, щоб вони могли померти допоки їх розум був все ще чистим.
- Лібералізм заохочує розбіжності та дискусії для досягнення істини; Теорія відкидає їх як способи посилення домінуючих дискурсів, котрі придушують певні перспективи і наполягає, що ми не здатні досягти істини «взагалі», тільки «нашої особистої» істини, що має коріння в наших цінностях.
...Ідеї ворожі та шкідливі щодо Інгсоцу могли бути виношені лише у тьмяних безсловесних формах, і могли бути йменовані лише у дуже загальних термінах які були змішані та загрузлі у загальній масі і викривали цілі групи єресей без жодного надання їм точного визначення при цьому. Хтось міг би, фактично, використати Новосурж для неортодоксальних цілей лише за допомогою незаконного перекладу деяких слів назад на Старосурж. Наприклад, УСІ ЧОЛОВІКИ Є РІВНИМИ було можливим реченням на Новосуржі, але лише у тому самому сенсі у якому УСІ ЧОЛОВІКИ Є РУДОВОЛОСИМИ є можливим реченням на Старосуржі. Воно не містило граматичних помилок, але воно виражало очевидну неправду – тобто що усі чоловіки є однакового розміру, ваги або сили. Дане поняття політичної рівності вже більше не існувало, і дане похідне значення було відповідно вичищено вщент зі слова РІВНИЙ.
-
Лібералізм приймає відповідну теорію істини, що висловлювання істинне, якщо воно точно передає реальність; Теорія просуває ідею, що істина це тільки «мовна гра» і що слова, зрештою, тільки вказують на інші слова, і ніколи не відповідають конкретно реальності, якщо тільки вони не описують пригноблення. Лібералізм приймає критику, навіть до себе, і тому самокориґується; Теорію не можна критикувати. Лібералізм вірить у проґрес; Теорія радикально цинічна по відношенню до можливості проґресу
Коли ми станемо всемогутніми ми вже більше не матимемо жодної потреби у науці. При цьому не буде жодної різниці поміж красою та потворністю. При цьому не буде жодної цікавості, жодного задоволення від перебігу життя. Геть усі конкуруючі насолоди буде винищено. Але завжди – не забувай цього, Вінстоне – завжди буде ця інтоксикація владою,яка постійно зростає і постійно загострюється. Завжди, будь-якої миті, при цьому буде цей глибоко радісний жах перемоги, це відчуття розтоптування ворога який є безпорадним. Якщо ти жадаєш побачити картину майбутнього, то уяви чобіт, що чавить людське обличчя – вічно.
Нема коментарів
Дописати коментар