Довічною ганьбою цієї країни буде те, що нас розпинали на хресті не за якусь радикальну громадську позицію, а за самі наші бажання мати почуття самоповаги, людської і національної гідности.
Василь Стус
Василь Стус
У звʼязку з останніми подіями в Афганістані, я помітив, що навіть далекі від академізму люди почали хвилюватися про долю програми Ґендерних Штудій у Кабульському університеті. Хочу всіх заспокоїти: оскільки з білим пануванням і токсичною маскулінністю незабаром буде покінчено, то й необхідности для такої програми більше не буде. Звільнені від американської воєнщини афганські жінки отримають чоловіків з числа талібів і відтак повернуться до виконання природних обовʼязків — народжувати воїнів Аллаха!
У цей час Україна готується до святкування тридцятої річниці так званої незалежности. За кілька місяців до цієї чудової дати навіть вдалося „реабілітувати“ Івана Гончарука, якого було розстріляно за злочини проти совєцької влади вже після того, як він відбув за ці „злочини“ каторгу. Борис Палахтій, що присудив цей розстріл, є суддею у відставці, представником цілої династії суддів, які судять уже нащадків розстріляних і замордованих українців. Усі вони є поважними людьми й, очевидно, дуже пишаються своєю „роботою“. Про долю стукачів, слідчих і прокурорів не повідомляється, але, припускаю, що їм і їхнім родичам теж живеться непогано...
Думаю, якби мені довелося обирати між Україною і Афганістаном, то я обрав би Афганістан. Краще вже стояти на колінах перед Аллахом і його воїнами, аніж перед московськими недолюдками та їхніми посіпаками!
Нема коментарів
Дописати коментар