Suum cuique

До­віч­ною га­нь­бою ці­єї кра­ї­ни бу­де те, що нас роз­пи­на­ли на хре­с­ті не за якусь ра­ди­каль­ну гро­мад­сь­ку по­зи­цію, а за са­мі на­ші ба­жан­ня ма­ти по­чут­тя са­мо­по­ва­ги, люд­сь­кої і на­ці­о­наль­ної гід­нос­ти.
Ва­силь Стус

У звʼяз­ку з ос­тан­ні­ми по­ді­я­ми в Аф­га­ніс­та­ні, я по­мі­тив, що на­віть да­ле­кі від ака­де­міз­му лю­ди по­ча­ли хвилю­ва­ти­ся про до­лю пр­огра­ми Ґен­дер­них Шту­дій у Ка­буль­сь­ко­му уні­вер­си­те­ті. Хо­чу всіх за­спо­ко­ї­ти: ос­кіль­ки з бі­лим па­ну­ван­ням і ток­сич­ною мас­ку­лін­ніс­тю не­за­ба­ром бу­де по­кін­че­но, то й не­об­хід­нос­ти для та­кої пр­огра­ми біль­ше не бу­де. Зві­ль­не­ні від аме­ри­кан­сь­кої во­єн­щи­ни аф­ган­сь­кі жін­ки от­ри­ма­ють чо­ло­ві­ків з чис­ла та­лі­бів і від­так по­вер­ну­ть­ся до ви­ко­нан­ня при­род­них обо­вʼяз­ків — на­ро­джу­ва­ти во­ї­нів Ал­ла­ха!

У цей час Ук­ра­ї­на го­ту­є­ть­ся до свят­ку­ван­ня три­д­ця­тої річ­ни­ці так зва­ної не­за­леж­нос­ти. За кіль­ка мі­ся­ців до ці­єї чу­до­вої да­ти на­віть вда­ло­ся „ре­а­бі­лі­ту­ва­ти“ Іва­на Гон­ча­ру­ка, як­о­го бу­ло роз­ст­рі­ля­но за зло­чи­ни про­ти со­вє­ць­кої вла­ди вже піс­ля то­го, як він від­був за ці „зло­чи­ни“ ка­тор­гу. Бо­рис Па­лах­тій, що при­су­див цей роз­ст­ріл, є суд­дею у від­став­ці, пред­став­ни­ком ці­лої ди­нас­тії суд­дів, які су­дять уже на­щад­ків роз­ст­рі­ля­них і за­мор­до­ва­них ук­ра­їн­ців. Усі во­ни є по­важ­ни­ми лю­дь­ми й, оче­вид­но, ду­же пи­ша­ю­ть­ся своєю „ро­бо­тою“. Про до­лю сту­ка­чів, слід­чих і про­ку­ро­рів не по­відом­ля­є­ть­ся, але, припус­каю, що їм і їх­нім ро­ди­чам теж жи­ве­ть­ся не­п­ога­но...

Ду­маю, як­би ме­ні до­ве­ло­ся оби­ра­ти між Ук­ра­ї­ною і Аф­га­ніс­та­ном, то я об­рав би Аф­га­ніс­тан. Кра­ще вже сто­я­ти на ко­лі­нах пе­ред Ал­ла­хом і йо­го во­ї­на­ми, аніж пе­ред мос­ков­сь­ки­ми не­до­люд­ка­ми та їх­ні­ми по­сі­па­ка­ми!

Далі...