Нездійснені мрії

По­чи­тав оце ко­мен­та­рі до ін­тер­вʼю з Олек­сан­д­ром Ма­хо­вим. Ну зо­всім ем­па­тія в лю­дей від­сут­ня! Ну, доб­ре, син мріє, щоб ма­ти ним пи­ша­ла­ся — це зро­зу­мі­ло! Але по­с­тав­те се­бе на її міс­це. Ти мрі­єш очис­ти­ти цю землю від хох­ля­ць­ких сви­ней, які за­ва­жа­ють тво­є­му щас­тю своєю сміш­ною мо­вою, якою ин­ко­ли на­віть не со­ром­ля­ть­ся роз­мов­ля­ти... Ти че­ка­єш на бра­ту­шок, які ма­ють при­йти рі­за­ти ра­гу­лів-бан­де­рів­ців, або, як за­раз там ка­жуть, ук­ро­пів, — і ось твоя мрія збу­ва­є­ть­ся! А ук­ро­пи рап­том цей на­ступ бра­ту­шок зупи­ня­ють. І бра­туш­кам до­во­ди­ть­ся рі­за­ти не в Киє­ві та Льво­ві, а пря­мо тут, на міс­ці, хто по­па­да­є­ть­ся під ру­ку. Тоб­то та­ких са­мих лю­би­те­лів руС­С­ка­ва мі­ра. І на­віть по­ска­ржи­ти­ся не мож­на — зра­зу на по­двал від­прав­лять. І ти ро­зу­мі­єш, що зупи­ни­ли їх за­вдя­ки та­ким як твій влас­ний син! І що влас­ний син брав у цьо­му участь... Хі­ба ж він не ка­ра­тель?!

Далі...