Проблема трьох тіл

Подивився «Проблему 3 тіл» від Netflix. Враження дуже позитивні. Вони витягли з відповідної книги все пристойне і пропустили абсолютно тупі фантазії автора про позаземне життя і наукові проблеми. Зокрема, найбільше мені сподобалося, що всі події відбуваються на Землі. Навіть грі від прибульців було приділено мінімум часу, хоча сама ідея класна і їй можна було би приділити більше уваги. На жаль, обійтися без маячні про принципи роботи софонів не вдалося, ну, і ще трохи дрібних вад з книги, без яких сюжет був би неповним. Також абсолютно неясно, нащо було змінювати стать Ван Мяо. Я би зрозумів, якби вона була українка і могла би безперешкодно через це одержувати консульські послуги, а так — загадка... Але, загалом, це той випадок, коли кіно є набагато кращим за книгу.

Втім, як завжди, коли автору потрібно нафантазувати щось про иншопланетне вторгнення, то нафантазовується дуже багато зайвого. Про те, яким чином правильно підготувати міжплантне вторгнення я вже писав. Окрім такої важливої економічної ідеї, що все зло від доданої вартости, через яку кляті експлуататори визискують трудящий робочий клас, я би ще додав таку, що зусилля суспільства мають бути спрямовані не збільшення добробуту населення, а на збільшення зайнятости та створення нових робочих місць. Ще хорошою ідеєю для сповільнення розвитку технологій ворожої цивілізації є ідея того, що винаходами не можна просто так користуватися, а потрібно завжди питати дозвіл у правовласника. В ідеалі це стосується будь-якої розповсюджуваної інформації — кожний біт має бути узгоджений з наглядовими органами і правовласниками, які можуть дозволити або заборонити таке розповсюдження. Окрім цього важливого пункту потрібно обмежувати всі „неетичні“ технології, тобто такі, які сприяють прогресу, а не гармонії з довкіллям.

Останній штрих — це соціяльно-гуманістичні ідеї, які теж потрібно пропагувати серед представників ворожої цивілізації. Найважливішою є ідея того, що всі й кожен є по-своєму цінним членом суспільства, і тому не можна надавати перевагу одним, упосліджуючи инших. Так, бандит і вбивця повинен відчувати на собі таке ж ставлення, як і законослухняний громадянин, яке працює на благо инших. Думка малограмотного ідіота повинна мати таку саму суспільну вагу, як і думка фахового спеціяліста, який присвятив життя вивченню відповідного питання. Звичайно ж, не можна переслідувати (і тим більше карати) за так звані злочини, адже злочин — це всього лише реакція на несправедливість з боку суспільства. Взагалі, на агресію не можна реагувати насильством, бо насильство породжує насильство, — тільки переговорами задля пошуку компромісів з агресором!

Після того, як вищеозначені ідеї стануть домінувати в суспільстві, вони завдадуть більше шкоди, ніж будь-яке вторгнення навіть набагато більш технологічно розвиненої цивілізації. Можливо, що навіть і вторгатися тоді не буде потреби — вороги знешкодять себе самі!

Далі...

Побачив картинку і не зміг не підписати

Далі...

Секвоя

У північній Америці ростуть такі дерева, які називаються секвоями. Вони ростуть тисячі років і мають висоту понад 100 метрів. Слово «секвоя» мовою черокі означає «горобець». Але Едліхер назвав так цю рослину не на честь горобців, а, як можна здогадатися, на честь одного Горобця, якого, щоправда, звали не Джек, а Джордж (хоча це не точно).

Цей пан відомий тим, що придумав писемність для мови черокі. Сам він був узагалі не письменний, але побачивши, як колоністи читають Біблію, просто взяв і вирішив розробити письмо для своєї мови.

Він сам додумався, що піктографічний запис, коли кожному слову відповідає один символ, вимагає забагато символів, тому зупинився на складовому письмі. Оскільки він не знав, що означають усі ті латинські та грецькі букви, на основі яких він придумав писемність, то ніякої відповідности там не існує: так буква Ꭺ позначає склад [ґо] або [ко], а для позначення звуку [а] використовується літера Ꭰ.

Щоб продемонструвати можливості, що дає писемність, Секвоя навчив читати свою дочку, і вона прочитала для вождів племени записані батьком слова, що їх він чув, а вона ні. Це переконало вождів, і менше ніж за 10 років — у 1830 — 90% черокі вже були письменними! Для порівняння: серед українців того часу письменними було не більше чверті дорослого населення, які до того ж писали переважно церковнословʼянською або язичієм, попри те, що роботи з граматики Павловського та Могильницького зʼявилися практично в той самий час, що й писемність, запропонована Секвоєю.

Далі...

ChatGPT

Діма Малєєв так гарно прорекламував ChatGPT, що я вирішив і собі спробувати. Виявилося, що цей штучний інтелект насправді багато знає, і навіть може видати секрет приготування жабобуру!

Як приготувати жабобур?

Щоб приготувати жабобур, вам потрібно виконати наступні кроки:

1. Почистіть жабобур, видаливши шкірку та нарізавши його на куски.
2. Розморозіть жабобур, якщо він заморожений. Можна розморозити його у мікрохвильовій печі або у воді.
3. В каструлі або сковороді розпарюйте невелику кількість масла і поставте увесь жабобур.
4. Додайте сіль та інші приправи за вашим бажанням. Ви можете додати перець, часник, цибулю і т.д.
5. Тушійте жабобур на невеликому вогні приблизно 15 хвилин, постійно перемішуючи.
6. Переконайтеся, що жабобур розморожений і зрозуміло, тоді він готовий до сервірування. Ви можете подати його з різними салатами і різними соусами.

Смачного!

Можна було би, звісно, покритикувати за часом неправильні відмінки і навіть граматичні помилки, але, якщо згадати, як пишуть українчики в їхніх соціяльних мережах, то всі претензії зразу зникають. Тушійте жабобур на здоровʼя!

Далі...

Віденьська кава

Подивився екранізацію пʼєси «Віденська кава», яку нам так довго рекламували більшовики. Гра акторів сподобалася. У даному контексті українська акторська школа, також відома як театральщина, не дуже псує картинку.

Що стосується сценарію, то роблю висновок, що з Дмитра Корчинського такий самий сценарист, як і політик. У мене все.

Далі...

Війна і спам

Сумна новина дійшла до мене сьогодні. Від рук російських загарбників загинув соняшниковий агромільйонер. Безпорадна дружина просить про допомогу...

вт, 23 серп. 2022 р. о 20:38 BOHDANA ALEKSANDER <bohdanaa604@gmail.com> пише:
FROM: MRS BOHDANA ALEKSANDER


URGENT REPLY NEEDED AND CONFIDENTIAL


Am Mrs Bohdana Aleksander the wife of Mr.Danilo Aleksander (Ukraine sunflower oil & wheat,maize farmer ) my husband was murdered by the Russian Army troop because of the war between Russian& Ukraine it was so very terrible. .


He was a sunflower oil & wheat and maize farmer who have invested much in agriculture political opponents.

I acknowledge very well that my Husband deposited the sum of US$10.7M (TEN MILLION SEVEN HUNDRED THOUSAND UNITED STATES DOLLARS) with a security and financial company here in Johannesburg South -Africa with the intention of using it for the purchase of new farm machinaries and chemical for Agricultural purpose as well as purchasing hectares of land in South Africa for his investment. I got your contact through chamber of commerce .With the high risk of staying in my country we are now on political asylum. (Refugee) me and my son we are here in South Africa, my position does not allow me to open an account or to normalize this fund to any meaningful business transaction, I want you to understand that this is purely family fund not money laundering affair.

I solicit for your honest assistance as I want this fund to be transferred to your account in oversea with your partnership, I will want to invest this fund in your country.



 We can invest the fund as a family investment together with you in your country be assured that all the necessary document backing this fund has been arranged with one of the Attorney I meet here in Johannesburg South Africa, feel free to ask any question regarding this transaction.

Hoping to hear from you soonest, kindly contact me through this my private email For Confidential: aleksanderbohdana@yandex.com



I need your urgent and confidential response towards this transaction.

Thanks you and regards
 MRS BOHDANA ALEKSANDER

Навіть не знаю, як реагувати. Втім, боюся, на мого ввічливо листа вони відповісти не захочуть, як завжди...

Далі...

Про системи числення з непарною базою

Цікаво, що попри схильність людини до обчислень на базі 5 (за кількістю пальців на руці), усі відомі системи, якими широко користувалося людство (до розповсюдження двійкової разом з компʼютеризацією), є парними кратними 5 — такими є і асиро-вавилонська (на базі 60=5×12), і похідна від неї індо-арабська десяткова (10=5×2), яка насьогодні застосовується в усьому світі, а також і мезоамериканська (на базі 20=5×4). Попри те, що особливість числа 5 прослідковується в усіх мовах — від африканських до австралійських — зокрема в українській саме з пʼятірки починається справжня множина (4 роки, але 5 років), — при запису, очевидно, 5 було мало, тому продовжували придумувати окремі символи до певної, завжди парної, кількости пʼятірок — аж до винайдення позиційної системи запису.

Цікаво, що позиційний запис (в тому числі дробів) виникає раніше, ніж концепція числа 0, і, замість відповідної цифри, в позиційному записі часто використовується просто пропуск. А вже ідея відʼємних чисел зʼявляється дуже пізно.

Тепер, коли вже пізно щось змінювати, ми знаємо, що непарна основа для запису чисел має, наприклад, ту перевагу, що в ній не існує проблеми округлення. А ще, симетричний запис дозволяє записувати єдиним чином позитивні й негативні числа. Мені здається, що якби так сталося, що люди винайшли нуль та відʼємні числа до того, як придумали позиційну систему запису, ми б сьогодні мали саме непарну і саме з симетричним записом. Тобто систему — наприклад, одинадцяткову, — з нулем, пʼятьма позитивними цифрами (1,2,3,4,5) і пʼятьма негативними (1,2,3,4,5).

Яким чином така система могла би виникнути? Для цього, як я бачу, у відповідній мові числівники повинні були би змінюватися за особами. Так само, як у реченнях «я даю тобі три яблука» і «ти даєш мені три яблука» змінюється дієслово „давати“, можна легко уявити собі мову, в якій слово „три“ теж відміняється відповідно до того, чи дія є від першої особи, а чи від другої. У такій мові природним чином мало би розвинутися симетричне сприйняття чисел відповідно до того, як збільшується або зменшується кількість речей при передаванні від одної (першої) особи до другої. Мені здається, що така подвійна властивість чисел доволі природним чином асоціюється з додаванням та відніманням — якщо ти даєш щось мені, то в мене це додається, а в тебе віднімається, і навпаки, — такий собі подвійний облік на рівні граматики. Тому позитивні й негативні числа відпочатку сприймалися б симетрично, а відтак могла також зʼявитися ідея нуля ще до необхідности заповнювати чимось пропуски в порядках.

На останньому етапі, коли виникає необхідність записувати порядки, вибір непарної бази, здається мені, був би в цьому випадку найбільш природним. Ідея віднімання від бази, власне, була насправді реалізована навіть без використання порядків: наприклад, римські числа Ⅳ або Ⅸ означаються через віднімання одиниці від більшого простішого для запису числа (Ⅴ або Ⅹ). І якщо ми вже маємо відʼємні цифри, вибір бази стає очевидним — таким, щоб після найбільшого віднімання (додавання негативного) від бази ми одержали б наступне натуральне число. Тому якщо в нас є цифри 1,2,3,4,5 і 1,2,3,4,5, то число шість логічно записати за допомогою віднімання від бази як 15, а мінус шість, відповідно, як 15. Отже 10 має бути записом для одинадцяти, а 10 — для мінус одинадцяти.

Загалом, думаю, цікавий був би розвиток математики в такій цивілізації. Найочевиднішим наслідком, звичайно ж, є значно простіша таблиця множення. З симетричними цифрами таблиця множення стає, практично, вчетверо меншою. І якщо нам для десяткової системи потрібно вивчати таблицю множення на (0 і 1 — тривіально) 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8 і 9, то для множення в одинадцятковій — лише на 2, 3, 4 і 5, оскільки на 2,3,4 і 5 вся таблиця повторюється з точністю до заміни цифр на симеричні. Причому, оскільки множника два, нам довелося б запамʼятовувати всього лише десять різних добутків: 2×2=4, 2×3=15, 2×4=13, 2×5=11, 3×3=12, 3×4=11, 3×5=14, 4×4=15, 4×5=22 і 5×5=23.

Те, що половину не можна записати у вигляді скінченного одинадцяткового дробу (як і в будь-якій иншій системі з непарною основою), думаю, не стало би великою проблемою. Ми ж бо не дуже страждаємо від того, що не можемо записати третину як скінченний десятковий дріб. Але, ймовірно, нескінченність запису результату ділення навпіл (і на инші числа менші одинадцяти) знайшло б своє відображення в народній творчості.

Далі...