Понеділок, 23 березня 2009 р.

Футуристика


Прочитавши про бажання Offspring, теж вирішив трошки помріяти про майбутнє...
  1. Вживлювати в голову мобільний телефон — це зайвий головний біль. Адже адже організм так чи инакше намагається позбутися чужорідних тіл. Значно перспективнішим є безконтактний зв’язок спеціяльних центрів мозку з електронікою. Центри можна спочатку нарощувати штучно, а згодом зробити відповідну генетичну модифікацію людини.
  2. Транспортування — дороге і небезпечне задоволення. Навіть якщо тенденція зміниться, і людство зможе видобувати енергію з повітря (а ще краще зі сміття), небезпека аварії завжди лишатиметься ненульовою. Крім того, час стає занадто дорогим, щоб його витрачати на поїздки, хай навіть у повітрі. Але в тих поїздках нема ніякої потреби, адже разом з “мобільником” до голови прийде і підключення до Internet. Отже, просто стане неважливим, в якій точці планети знаходиться людина.
  3. Телепортація фізична теж не потрібна. Достатньо телепортації віртуальної. Яке має значення, де фізично знаходиться тіло, якщо всі органи чуттів будуть вважати, що воно знаходиться в иншому місці?
  4. Способи комунікації, а значить і соціальні зв’язки відтак трансформуються настільки, що описувати їх словами держава чи мова можна буде настільки ж правомірно, як ходіння в офіс на роботу називати походом племені на полювання. Що ж стосується грошей, то тут те саме, що з культурами, — сила в різноманітності.
  5. П’ятиденний робочий тиждень, восьмигодинний робочий день, а також великі підприємства повинні стати історією. А віртуальні подорожі цілком можливі хоч на планети Альфи Центаври.
  6. Універсальний вид палива, водень, на жаль, не вічний, але його має вистачити дуже надовго.
  7. Сучасні упередження і взагалі проблеми теж стануть історією, але замість них з’являться нові.
  8. В контакт з людством позаземні цивілізації не вступлять, оскільки представники позаземних цивілізацій, які на це спроможні, очевидно, мають здоровий глузд.
  9. Інститут права зміниться, оскільки його суб’єктами будуть люди, тварини, комп’ютери і всілякі проміжні організми.
  10. Міжгалактичний інтернет і міжгалактичні переміщення залишаться в комп’ютерних іграшках і науково-фантастичних творах, а людство потроху освоюватиме свій маленький куточок у Всесвіті, який називається Сонячна система.
  11. Зміняться поняття народження і смерті завдяки технологіям збереження пам’яті, особистости, передавання інформації, впровадження системи спільних знань, умінь і навичок, спогадів і відчуттів.
  12. Людина зміниться зовнішньо і внутрішньо до невпізнанности, так що називати її людиною можна буде лише умовно.

Субота, 14 березня 2009 р.

Політичний кастинг


Бывают такие удивительные лица, мимо которых невозможно пройти - надо обязательно остановиться и дать в морду.
Basher

Колись я не міг збагнути, звідки береться стільки покидьків цінних кадрів у політиці. Було таке враження, що вони розмножуються діленням. І всі як на підбір: брехливі, пихаті та з розкормленими рилами. І вони не з’являються нізвідки — вони виходять з народу. А оскільки народ не хоче формувати політичні партії, які представляли б його інтереси, політичні партії формують самі політики, обираючи собі подібних.

Залишається тільки спостерігати за кастингами. Спочатку кандидати на чесно награбовані зароблені гроші влаштовують політичний, або інформаційний проєкт. Ну, взяти, наприклад, Озиме Покоління™. Скільки воно набрало на виборах? Ніскільки! Зате очільники цієї партії (Богословська і Хорошковський) пролізли в “велику політику” і тепер їхні огидні пики з телевізора не вилазять! А Корчинський? Ну хто його знав до того, як він виліз на ток-шоу? Був собі звичайний московський провокатор в УНА-УНСО. Ніхто, ніщо і звати ніяк... А тепер головний радикальний політик України — сам Тягнибок ніяк не може його посунути!

Але просто з’явитися в медійному просторі мало. Для того, щоб влитися в український політикум необхідно довести, що ти свій. Принцип доведення дуже простий, відомий і отримав назву «Атдадім Львов палякам». І сьогодні я маю можливість щастя спостерігати за сходженням нового покоління український політиків. По всьому Дніпропетровську можна побачити рекламні щити з новими пиками, які рекламують “газету юго-востока Украины «Левый Берег»”. Уже одна назва говорить сама за себе — газету можна й не читати. А от на пики цікаво подивитися...

Головною пикою, як я зрозумів, є Кость Бондаренко. Це просто геніяльна людина, якщо вірити його біографії. ПроФФесором він ще не став, але має всі перспективи, бере участь в усіх можливих заходах. Останній його проєкт — це «Фабрика думки». Коментарі, думаю, зайві. В принципі, прочитавши біографію, можна без особливого напруження побачити типовий профіль політрука. Але нове покоління майбутніх можновладців обережне... Воно ні з ким не свариться, хоч і симпатії до особливих негідників не приховує:
...Коммунистическая же партия, на сегодняшний день, действительно очень привлекательна в электоральном смысле, потому как в ней очень мало «говорящих голов», умных людей и просто тех, кто способен генерировать какие-то реальные идеи. А Табачник как историк, как бывший журналист очень хорошо знает Коммунистическую партию, коммунистическую идеологию, теорию и практику коммунистической работы.
Все зрозуміло? Табачник — розумна людина, яка здатна ґенерувати «реальные идеи». А можна і більш відверто:
...Я считаю, превращение Украины в государство с тремя федератами (Галичина, Донбасс, Крым) и крупным государственным телом (собственно Украина) - это путь к сбалансированию различных региональных интересов и различных концепций развития государства. Галичане и дончане в таком случае остаются при своих интересах, а федеральный центр - Киев - уравновешивает эти интересы. Но под эту идею необходимо полностью переписать проект "Украина". Это дело будущих поколений политиков.
Правда ж «реальная идея»? Та особливо мені подобається лексика, типу проект "Украина", яку в аналітичних статтях не зустрінеш. Без цієї лексики псевдопатріотична риторика виглядає досить щиро, але під час бліц-інтерв’ю так важко контролювати язика... Звичайно, якщо кордон по Збручу сниться в рожевих снах, то иноді ці заповітні мрії озвучуються проти волі.

Ну, а журналістка нового але, без сумніву, дуже перспективного видання Соня Кошкина ще відвертіша:
В 2004-м я трижды голосовала за Януковича, потому что знала, нет – чувствовала: Ющенко и его команда нахально врут. Несмотря, кстати, на то, что, работая в газете, я не понаслышке знала, что такое цензура и «темники» АП.
Таким чином, можна не сумніватися, що скоро наш «бомонд» отримає свіжу кров, а українці будуть слухняно голосувати вже за нове покоління хазяїв життя...

Середа, 11 березня 2009 р.

Паспортізм


У вас изменилась фамилия в связи с вводом новой станции. Разве вы не получали открытку?...
© Михаил Жванецкий
Щось я останнім часом подорожую багато... Ні́коли навіть публікувати свої враження. Але нічого, буду потроху згадувати і записувати. Найнезабутніші враження постачає, звичайно ж, Батьківщина. Взагалі мені здається, що українці, які живуть щасливо за кордоном, небагато вимагають від України. Головним чином одне: не заважати жити. Та і як це взагалі зробити? Хіба що спробувати змусити платити додаткові податки... Але є й надійний спосіб! Адже зрадникам, які залишили країну і звідти перераховують чверть ВВП України, иноді треба міняти закордонний паспорт...

Ну, почати слід з того, що тариф за новий паспорт збільшується і збільшується. І то правильно: чому б не здерти за те, за що будь-який зрадник заплатить останнє, — за право не залишатися на Батьківщині?! Обґрунтованість тарифів я навіть не коментуватиму: досить зауважити, що за задоволення лишити собі старий паспорт з візами слід заплатити 60₴.

Але найпрекрасніше не це. Виявляється, що з часу отримання мною закордонного паспорта правила транслітерації двічі (це не гіпербола!) помінялися. І тепер моє ім’я пишеться Oleksandr а не Olexandr. Так і тільки так. А якщо я хочу, щоб воно писалося так, як у попередньому паспорті, необхідно збігати до їхніх офіційних перекладачів, щоб вони підтвердили, що таке можливо. Адже документ виданий МВС (попередній паспорт) не є підставою для МВС виписати паспорт на те саме ім’я! Ну, двадцятка перекладачам — дрібниці. Головне, що забирають у міліції — це нерви й час...

В принципі, якщо холопам громадянам дозволити самим писати імена в паспорт, то анкету можна організувати як звичайний текстовий файл. Коштує відповідне програмове забезпечення 0 гривень 0 копійок, але тут є дві проблеми. Перша є очевидною: людина, яка має IQ менше 80, працювати з текстовим файлом не здатна в принципі, а в міліції инші на відповідних посадах працювати не повинні — а то в них обов’язково з’являться незручні питання. Ну, а друга причина (і головна) полягає в тому, що за безплатну програму відкатів не дають... Таким чином на компах “спеціяльно розроблена” система на Дрібном’якій основі, яка сама вставляє транслітерацію... А коли правила транслітерації змінюють, очевидно, купують нову програму. За гроші платників податків, звичайно.
І хай би хоч ці нові правила були кращими за старі. Але, на мою думку, вони навіть гірші: зокрема тепер Г і Ґ транслюється як G. Так що є надія, що вони поміняються ще не раз... Втім, мабуть декому це зручно: порушив візовий режим, вернувся додому, зробив собі новий паспорт, а там уже нове ім’я...