Вертикаль і фашизм

Як відо­мо, фа­шис­ти ста­ли зви­чай­ним яви­щ­ем у по­лі­тич­но­му жит­ті Ро­сії з вер­ти­каллю вла­ди. То­му не див­но, що сь­о­год­ні, ко­ли бан­дю­ки бу­ду­ють свою вер­ти­каль по­лі­тич­ної ста­бі­ль­нос­ти за ро­сі­йсь­ким зраз­ком, фа­шис­ти в Ук­ра­ї­ні теж ак­ти­ві­зу­ю­ть­ся. Мож­ли­во, во­ни ус­відомлю­ють те, що змо­жуть ста­ти ча­с­ти­ною но­в­о­го жит­тя, а мо­же про­с­то від­чу­ва­ють це. І, на мою ду­м­ку, ціл­ком пра­ві — влад­ній вер­ти­ка­лі фа­шизм ду­же по­тріб­ний. Фа­шизм по­тріб­ний, бо од­но­час­но ви­ко­нує кіль­ка важ­ли­вих за­вдань.

Пер­ше і оче­вид­не — дис­кре­ди­та­ція опо­зи­ці­й­них на­ст­ро­їв. Хо­че, на­при­клад, лю­ди­на ви­сло­ви­ти свій про­те­ст про­ти вер­ти­ка­лі. І що во­на ба­чить? Лі­во­руч — ко­му­но­фа­шис­тів, пра­во­руч — на­цис­тів, по­се­ре­ди­ні — кло­у­нів. Біль­ше ні­к­о­го по те­ле­ві­зо­ру не по­ка­зу­ють. Ви­сно­вок: нор­маль­ної опо­зи­ції не­ма, а от­же не­ма й аль­тер­на­ти­ви вла­ді. Припус­ті­мо, що з'яв­ля­є­ть­ся но­ва по­лі­тич­на си­ла. Да­лі сце­на­рій про­с­тий: як­що во­на про­по­нує пра­ву іде­о­л­огію, її дис­кре­ди­ту­ють зв'яз­ка­ми з на­ци­с­та­ми, як­що лі­ву — з ко­му­ніс­та­ми. Піс­ля цьо­го по­лі­тич­на си­ла в очах гро­мад­сь­кос­ті стає та­кою ж фа­шис­т­сь­кою, як усі ин­ші. За­хис­ти­ти­ся від цьо­го на­віть фі­зич­ній осо­бі важ­ко: зав­жди знай­де­ть­ся про­во­ка­тор, який пе­ред ка­ме­ра­ми по­тис­не то­бі ру­ку, — і по­тім все жит­тя до­во­ди­ти­меш, що ти не вер­блюд. Ну а по­лі­тич­ній чи гро­мад­сь­кій ор­га­ні­за­ції це зро­би­ти вза­га­лі не­мож­ли­во. Та­ким чи­ном, по­лі­тич­на аре­на де­ше­во й ефек­тив­но очи­щу­є­ть­ся від со­ці­ал-де­мо­кра­тів, лі­бе­раль­них де­мо­кра­тів і на­ці­о­нал-де­мо­кра­тів.

Дру­га при­чи­на для під­трим­ки фа­шис­тів — це не­об­хід­ність ство­рен­ня іде­о­л­огіч­н­о­го шу­му. По­ки зло­дії та бан­ди­ти різ­них на­ці­о­наль­нос­тей і ві­ро­спо­ві­дань гра­бу­ють ук­ра­їн­сь­кий на­род, мож­на цьо­му на­ро­ду за­про­по­ну­ва­ти ідею, що на­справ­ді в усьо­му вин­ні єв­реї, уз­бе­ки, ка­то­ли­ки або МВФ — не­ма різ­ни­ці. На­віть кра­ще, ко­ли різ­ні ти­пи фа­шис­тів бу­дуть про­по­ну­ва­ти різ­них во­р­огів. Го­лов­не, щоб це лай­но ві­ль­но цир­кулю­ва­ло се­ред на­род­них мас і зіш­тов­ху­ва­ло ці ма­си ло­ба­ми. Ду­же не­п­ога­но для вер­ти­ка­лі, ко­ли ко­му­но­фа­шис­ти б'ю­ть­ся з на­ци­с­та­ми, то­му що в цей час на­ці­о­нал-лі­бе­ра­ли і со­ці­ал-де­мо­кра­ти бу­дуть си­ді­ти ти­хень­ко по до­мів­ках, щоб не по­пас­ти під га­ря­чу ру­ку і не за­пля­му­ва­ти се­бе учас­тю в про­те­с­ті ра­зом із фа­ши­с­та­ми.

До то­го ж, фа­шис­ти — це ду­же зруч­не пу­га­ло для пра­во­за­хис­ни­ків. При­їде, на­при­клад, Яну­ко­вич на за­сі­дан­ня ПАРЄ, щоб у чер­го­вий раз об­плю­ва­ти ук­ра­їн­сь­кий на­род. Ну, і якийсь пар­ла­мен­та­рій спи­тає, чи не за­дов­го той є пре­зи­ден­том. Мов­ляв, мо­же в три­д­ця­ти­мі­ль­йон­ній кра­ї­ні є ще охо­чі? А Яну­ко­вич йому і ска­же, що ра­дий би по­ли­ши­ти цю не­лег­ку по­са­ду, але ж на­род та­кий, що тіль­ки я їх і стри­мую. Оно чор­них б'ють, погро­ми влаш­то­ву­ють: дай їм во­лю — так во­ни гор­лян­ки од­не од­но­му по­пе­рег­ри­за­ють...

Це, влас­не, тре­тя при­чи­на, яка в та­кій си­ту­а­ції ли­ша­є­ть­ся су­то те­о­ре­тич­ною. Але во­на теж до­сить важ­ли­ва для спо­кою «елі­ти». То­му що це упев­не­ність у зав­т­раш­нім дні. Уя­ві­мо со­бі не­мож­ли­ве: на­род Ук­ра­ї­ни про­ки­нув­ся і спи­тав се­бе, скіль­ки мож­на тер­пі­ти це зну­щан­ня і чи не час про­де­мон­с­т­ру­ва­ти, що він є єди­ним дже­ре­лом вла­ди в кра­ї­ні... Від­так об'­єд­на­ні на­род­ні ма­си ви­но­сять з уря­ду, пар­ла­мен­ту, пре­зи­дент­сь­кої ад­мі­ніс­т­ра­ції зло­ді­їв і дар­мо­їдів і влаш­то­ву­ють їм на­род­ний суд. Не за те, що во­ни бу­ржуї, чор­но­пи­кі, жи­ди чи ілю­мі­на­ти, а за те, що во­ни по­ру­шу­ють за­ко­ни, Кон­с­ти­ту­цію, гра­бу­ють і вби­ва­ють лю­дей. Яка бу­де ра­ек­ція на це на­шої «елі­ти»? Пра­ви­ль­но, во­ни за­во­ла­ють на ве­сь світ, що ан­ти­се­мі­ти, скін­хе­ди і ста­лі­ніс­ти їх пе­ре­с­лі­ду­ють, роз­кур­кулю­ють і ре­пре­су­ють! І на­ро­ду Ук­ра­ї­ни бу­де ду­же важ­ко до­ве­с­ти, що він не вер­блюд...

Втім, до цьо­го не ді­йде, зви­чай­но. Про­с­то бу­де страш­но ви­хо­ди­ти на ву­ли­цю про­с­тим лю­дям. Бо лю­ди­ну мо­жуть вби­ти вже не за те, що не до­сить швид­ко зга­ня­ла за пи­вом для міс­це­вої шпа­ни, або не так гля­ну­ла на мі­лі­ці­о­не­ра, а про­с­то за те, що роз­мір че­ре­па або ко­лір во­лос­ся не та­кий, як по­д­об­а­є­ть­ся міс­це­вим фа­ши­с­там на раёні...

Далі...