Різні смаки

У бра­зиль­сь­ких ре­с­то­ра­нах і на­віть у за­бі­гай­лів­ках стра­ви по­да­ють ок­ре­мо, що ме­ні ду­же по­д­об­а­є­ть­ся. Зви­чай­но на­віть гар­нір по­да­ють ок­ре­мо від м'я­са: в од­ній та­ріл­ці м'яс­це, в ин­шій — рис, в тре­тій — ква­со­ля. Са­лат по­да­є­ть­ся у ви­гля­ді на­рі­за­ної (але не дріб­но) го­ро­ди­ни — як­що лю­биш, щоб бу­ло дріб­но, для то­го є ніж. Олію, оцет, сіль — все клі­єнт до­дає са­мо­сті­й­но і на свій смак. Осо­бис­то я ду­же не люблю, ко­ли стра­ви пе­ре­мі­ша­ні в та­ріл­ці. Особ­ли­во як­що га­ря­чі з хо­лод­ни­ми. І ду­мав був, що бра­зи­ль­ці роз­ді­ля­ють мій смак.

Та до­сить ча­с­то я ба­чу про­ти­леж­ну кар­ти­ну. Зви­чай­но, всі по­ли­ва­ють рис со­у­с­ом з ква­со­лі — я теж так роблю. Але в сту­дент­сь­кій їда­ль­ні ино­ді мож­на ба­чи­ти про­с­то жах­ли­ві ре­чі: сту­ден­ти кла­дуть в од­ну та­ріл­ку ша­ра­ми спо­чат­ку са­лат, по­тім рис, по­тім по­ли­ва­ють все це ква­со­лею, по­тім звер­ху кла­дуть м'я­со і ще по­ли­ва­ють під­ли­вою. Не знаю, чи до­да­ють піс­ля цьо­го олію в якос­ті за­прав­ки до са­ла­та, але в будь-яко­му ра­зі ви­гля­дає це жах­ли­во. І як­що в їда­ль­ні це мож­на по­яс­ни­ти об­ме­же­ною кіль­кіс­тю міс­ця на та­ріл­ці і го­лод­ним сту­дент­сь­ким жит­тям (ме­ні ка­за­ли, що їм ви­да­ють бе­сп­лат­но квит­ки на три­ра­зо­ве що­ден­не хар­чу­ван­ня в їда­ль­ні), то в ре­с­то­ра­ні з та­ріл­ка­ми про­б­лем не­ма. Про­те я не­од­но­ра­зо­во ба­чив, як відві­ду­ва­чі пе­ре­кла­да­ють в од­ну та­ріл­ку ша­ра­ми всі стра­ви, що їх по­да­ють ок­ре­мо...

Оче­вид­но, що не всім та­ке по­д­об­а­є­ть­ся. А хтось уза­га­лі не на­д­ає цьо­му ве­ли­к­о­го зна­чен­ня, став­ля­чись до їжі про­с­то як до за­прав­ки енер­гі­єю, — ну, тре­ба за­пха­ти все в шлу­нок, а там во­но все од­на­ко­во ра­зом ле­жа­ти­ме. Та, все ж, по­ляр­ність сма­ків вра­жає...

Далі...