Герої...

Сь­о­год­ні це на­реш­ті ста­ло­ся. Рі­шен­ня так зва­н­о­го су­ду так зва­ної “не­за­леж­ної” Ук­ра­ї­ни на­бу­ло за­кон­ної си­ли. Від­те­пер ім'я Сте­па­на Бан­де­ри офі­ці­й­но ви­луче­но з га­неб­н­о­го спис­ку так зва­них ге­ро­їв Ук­ра­ї­ни. Я вва­жаю, що йому там не міс­це по­ряд з та­ки­ми “ге­ро­я­ми”, як, на­при­клад, Ге­ра­си­мов Іван Олек­сан­д­ро­вич.

Де­які пат­рі­о­ти зви­чай­но за­пе­ре­чу­ва­ти­муть: мов­ляв, то все во­ро­жий ре­жим куч­міз­му в усьо­му ви­нен... То­му про­по­ную пе­рей­ти зра­зу до ге­ро­їв, яких при­зна­чив “на­род­ний” пре­зи­дент (чер­во­ним ви­ді­ле­но най­с­мач­ні­ші мо­мен­ти бі­огра­фії):

1. Мо­мо­тен­ко Олек­сандр Іва­но­вич

   В 1937 го­ду, как сек­ре­тарь раб­ко­ма ВЛКСМ был вы­дви­нут в де­пу­та­ты рай­он­но­го со­ве­та по Улья­нов­ско­му из­би­ра­тель­но­му окру­гу и из­бран им. В на­ча­ле 1939 го­да пе­ре­ехал в Ни­ко­ла­ев. Ра­бо­тал зав­от­де­лом кре­стьян­ской мо­ло­де­жи об­ко­ма ком­со­мо­ла.
   В 1941 го­ду, ко­гда на­ча­лась Ве­ли­кая Оте­че­ствен­ная вой­на, пер­вый сек­ре­тарь об­ко­ма был при­зван в ар­мию и на эту долж­ность был из­бран Мо­мо­тен­ко.
   С де­каб­ря 1941 го­да на­хо­дил­ся в Крас­ной Ар­мии и во­е­вал на фрон­тах Оте­че­ствен­ной вой­ны. В мае 1945 го­да воз­вра­тил­ся из гос­пи­та­ля по­сле тя­же­ло­го ра­не­ния в свой род­ной го­род. Че­рез неко­то­рое вре­мя при­сту­пил к ра­бо­те в об­ласт­ном ко­ми­те­те пар­тии, сна­ча­ла ин­струк­то­ром в во­ен­ном от­де­ле, за­тем за­ме­сти­те­лем за­ве­ду­ю­ще­го от­де­лом.
   В 1951 го­ду был из­бран пер­вым сек­ре­та­рем Цен­траль­но­го рай­ко­ма пар­тии, а в 1954 го­ду — сек­ре­та­рем об­ко­ма Ком­пар­тии Укра­и­ны. 12 лет ра­бо­тал пред­се­да­те­лем об­ласт­но­го ко­ми­те­та на­род­но­го кон­тро­ля — до 1986 го­да.
   С 1987 го­да и по на­сто­я­щее вре­мя — пред­се­да­тель Ни­ко­ла­ев­ской об­ласт­ной ор­га­ни­за­ции ве­те­ра­нов Укра­и­ны, г. Ни­ко­ла­ев.

2. Де­ре­в'ян­ко Ку­зь­ма Ми­ко­ла­йо­вич

   С 1922 го­да — в Крас­ной Ар­мии, где по­лу­чил ос­нов­ное об­ра­зо­ва­ние: Ки­ев­ская, а за­тем Харь­ков­ская во­ен­ные шко­лы, че­рез 10 лет — во­ен­ная ака­де­мия.
   Бу­дучи в 1936 го­ду все­го лишь ка­пи­та­ном, к на­ча­лу вой­ны с Гер­ма­ни­ей К.Де­ре­вян­ко вы­дви­нул­ся по служ­бе, вы­пол­няя ряд от­вет­ствен­ных спе­ци­аль­ных по­ру­че­ний.
   Во вре­мя со­вет­ско-фин­ской вой­ны (1939—1940) доб­ро­во­лец май­ор К. Де­ре­вян­ко — на­чаль­ник шта­ба От­дель­ной осо­бой лыж­ной бри­га­ды. Это бы­ло раз­ве­ды­ва­тель­но-ди­вер­си­он­ное под­раз­де­ле­ние, сфор­ми­ро­ван­ное в ос­нов­ном из сту­ден­тов Ле­нин­град­ско­го ин­сти­ту­та физ­куль­ту­ры им. Ле­с­гаф­та. Сам Де­ре­вян­ко за­ни­мал­ся не толь­ко пла­ни­ро­ва­ни­ем.

3. І, на­реш­ті, со­лод­ка па­роч­ка Пав­лич­ко Дмит­ро Ва­си­льо­вич і Драч Іван Фе­до­ро­вич. Їх­ні бі­огра­фії я на­віть ци­ту­ва­ти не бу­ду...
   

Спи­сок мож­на про­дов­жу­ва­ти (я на­вмис­не ви­би­рав “ка­ва­ле­рів” Зо­ло­тої Зір­ки). Ціл­ком оче­вид­но, що се­ред та­ких “ге­ро­їв” бу­ти про­с­то га­неб­но, і не тіль­ки Сте­па­ну Бан­де­рі, а будь-якій по­ряд­ній лю­ди­ні, з чим я і ві­таю всіх “на­го­ро­дже­них” спорт­с­ме­нів.

Спо­ді­ва­ю­ся, від­те­пер ста­не тро­хи біль­ше ук­ра­їн­ців, які ро­зу­мі­ти­муть, що так зва­на де­ржа­ва Ук­ра­ї­на є їх­нім во­р­о­гом не­за­леж­но від то­го, хто є пре­зи­ден­том чи пре­м'є­ром. А це вже пер­ший крок до ус­відом­лен­ня не­об­хід­нос­ти вве­ден­ня ми­ро­твор­чих сил NATO.

Далі...