Сьогодні це нарешті сталося. Рішення так званого суду так званої “незалежної” України набуло законної сили. Відтепер ім'я Степана Бандери офіційно вилучено з ганебного списку так званих героїв України. Я вважаю, що йому там не місце поряд з такими “героями”, як, наприклад, Герасимов Іван Олександрович.
Деякі патріоти звичайно заперечуватимуть: мовляв, то все ворожий режим кучмізму в усьому винен... Тому пропоную перейти зразу до героїв, яких призначив “народний” президент (червоним виділено найсмачніші моменти біографії):
Сподіваюся, відтепер стане трохи більше українців, які розумітимуть, що так звана держава Україна є їхнім ворогом незалежно від того, хто є президентом чи прем'єром. А це вже перший крок до усвідомлення необхідности введення миротворчих сил NATO.
Деякі патріоти звичайно заперечуватимуть: мовляв, то все ворожий режим кучмізму в усьому винен... Тому пропоную перейти зразу до героїв, яких призначив “народний” президент (червоним виділено найсмачніші моменти біографії):
- Момотенко Олександр Іванович
В 1937 году, как секретарь рабкома ВЛКСМ был выдвинут в депутаты районного совета по Ульяновскому избирательному округу и избран им. В начале 1939 года переехал в Николаев. Работал завотделом крестьянской молодежи обкома комсомола.
В 1941 году, когда началась Великая Отечественная война, первый секретарь обкома был призван в армию и на эту должность был избран Момотенко.
С декабря 1941 года находился в Красной Армии и воевал на фронтах Отечественной войны. В мае 1945 года возвратился из госпиталя после тяжелого ранения в свой родной город. Через некоторое время приступил к работе в областном комитете партии, сначала инструктором в военном отделе, затем заместителем заведующего отделом.
В 1951 году был избран первым секретарем Центрального райкома партии, а в 1954 году — секретарем обкома Компартии Украины. 12 лет работал председателем областного комитета народного контроля — до 1986 года.
С 1987 года и по настоящее время — председатель Николаевской областной организации ветеранов Украины, г. Николаев. - Дерев'янко Кузьма Миколайович
С 1922 года — в Красной Армии, где получил основное образование: Киевская, а затем Харьковская военные школы, через 10 лет — военная академия.
Будучи в 1936 году всего лишь капитаном, к началу войны с Германией К.Деревянко выдвинулся по службе, выполняя ряд ответственных специальных поручений.
Во время советско-финской войны (1939—1940) доброволец майор К. Деревянко — начальник штаба Отдельной особой лыжной бригады. Это было разведывательно-диверсионное подразделение, сформированное в основном из студентов Ленинградского института физкультуры им. Лесгафта. Сам Деревянко занимался не только планированием. - І, нарешті, солодка парочка Павличко Дмитро Васильович і Драч Іван Федорович. Їхні біографії я навіть цитувати не буду...
Сподіваюся, відтепер стане трохи більше українців, які розумітимуть, що так звана держава Україна є їхнім ворогом незалежно від того, хто є президентом чи прем'єром. А це вже перший крок до усвідомлення необхідности введення миротворчих сил NATO.
зануда.
ВідповістиВидалитихам.
ВідповістиВидалитину і хто тут хамив? ніхто, то тоді хтось набрехав.
ВідповістиВидалитиА хіба я написав, що тут? :D
ВідповістиВидалити