Звірства американських окупантів

Доб­ре відо­мо, що аме­ри­кан­сь­кий ім­пе­рі­я­лізм за до­по­м­о­гою ві­йсь­ко­вої аг­ре­сії під­ко­рює со­бі все но­ві і но­ві зем­лі, щоб ви­зис­ку­ва­ти міс­це­ві на­ро­ди за­ра­ди нор­ми при­бут­ку, збіль­шен­ня ка­пі­та­лів, ек­сп­лу­а­та­ції лю­ди­ни лю­ди­ною та ин­ших са­та­нин­сь­ких по­треб ка­пі­та­лу. Ге­ро­їч­ним ра­дян­сь­ким лю­дям вда­ло­ся за­хис­ти­ти від цих жа­хіть на­ро­ди В’єт­на­му, Пів­ніч­ної Ко­реї та Ку­би, де й до­сі про­цві­та­ють про­ле­тар­сь­ка рів­ність і бра­тер­с­т­во. Але не всім кра­ї­нам по­щас­ти­ло від­би­ти­ся від кри­ва­вих аме­ри­кан­сь­ких най­ми­тів. А та­кі кра­ї­ни, як За­хід­на Ні­меч­чи­на, Япо­нія та Пів­ден­на Ко­рея вза­га­лі бу­ли бру­таль­но окупо­ва­ні! Про жах­ли­ву до­лю на­ро­дів цих кра­їн ми доб­ре зна­є­мо. Але аме­ри­кан­сь­кі аг­ре­со­ри, як відо­мо, ні­ко­ли не зупи­ня­ю­ть­ся. Ка­пі­тал по­тре­бує но­вих жертв, і вже но­ві кра­ї­ни по­трап­ля­ють у жах­ли­ву ка­ба­лу. Не­дав­ній при­клад — це Ірак, окупо­ва­ний сві­то­ви­ми жан­дар­ма­ми у 2003 ро­ці. Це бу­ло зроб­ле­но, щоб ві­ді­бра­ти у во­лелюб­н­о­го ірак­сь­к­о­го на­ро­ду в осо­бі Сад­да­ма Ху­сей­на до­ступ до са­мим Ала­хом да­них наф­то­вих ба­гатств і за­ра­зом на­в’я­за­ти їм амо­раль­ні де­мо­кра­тич­ні про­це­ду­ри, то­ле­ран­т­ність до сек­с­мен­шин та ин­ші деге­не­ра­тив­ні цін­нос­ті, що їх ви­га­да­ли ілю­мі­на­ти для кон­т­ро­лю над суспі­ль­с­т­вом.

Сь­о­год­ні, за­вдя­ки ино­зем­но­му аґен­ту, я, на­реш­ті, на­оч­но по­ба­чив ре­зуль­та­ти цьо­го жах­ли­в­о­го зло­чи­ну про­ти на­ро­ду Іра­ку. Маю зі­зна­ти­ся, що в за­галь­них на­с­лід­ках окупа­ції я не су­м­нів­ав­ся від її по­чат­ку, на­віть по­при всі зу­с­ил­ля од­н­о­го чор­но­шкі­р­о­го ла­у­ре­а­та Нобе­лів­сь­кої пре­мії ми­ру. Про­те ме­ні бу­ло ці­ка­во по­рів­ня­ти Ірак (лі­во­руч) з Ук­ра­ї­ною (пра­во­руч) за ва­ло­вим внут­ріш­нім про­ду­к­том у пе­ре­ра­хун­ку на купі­ве­ль­ну спро­мож­ність.

Як ба­чи­мо, в Іра­ку він зро­с­тає експо­нен­ці­й­но більш як у чо­ти­ри ра­зи за де­сять ро­ків і до­ся­гає ук­ра­їн­сь­к­о­го рів­ня (в пе­ре­ра­хун­ку на ду­шу на­се­лен­ня — во­но там, до ре­чі, теж зро­с­тає по­при ге­но­цид і зло­чи­ни аме­ри­кан­сь­кої во­єн­щи­ни). Ну а в Ук­ра­ї­ні ВВП зро­с­тає на жалю­гід­ні 30% за п’ять ро­ків кри­ва­в­о­го про­аме­ри­кан­сь­к­о­го пре­зи­ден­та Ющ­ен­ка, від­так ук­ра­їн­ці ви­рі­ши­ли, що з них го­ді тер­пі­ти цьо­го аме­ри­кан­сь­к­о­го під­ма­зу­ва­ча, і їм тер­мі­но­во потіб­не справ­ж­нє по­кра­щ­ен­ня! Ос­тан­ній рік на гра­фі­ках — по­за­ми­ну­лий. Які змі­ни за цей час від­бу­ли­ся в еко­но­мі­ці Ук­ра­ї­ни, ду­маю, ко­мен­ту­ва­ти не по­тріб­но. Та­ким чи­ном, сь­о­год­ні пе­ре­січ­ний ірак­сь­кий гро­ма­дя­нин, який по­ст­раждав від аме­ри­кан­сь­кої аг­ре­сії, жи­ве на­ба­га­то ліп­ше, ніж пе­ре­січ­ний ук­ра­ї­нець, особ­ли­во той, який ра­діє брат­ній ві­йсь­ко­вій під­трим­ці про­ти ка­ра­те­лів хун­ти.

Зі­зна­ю­ся, я не очі­ку­вав та­ких ре­зуль­та­тів. Я ду­мав, щоб пр­о­го­ду­ва­ти­ся, ук­ра­їн­ці їз­ди­ти­муть на за­ро­біт­ки у Гру­зію але, схо­же, що во­ни їз­ди­ти­муть та­кож в Ірак! Ду­маю, вже не­дов­го ли­ши­ло­ся, щоб для ук­ра­їн­сь­ких за­ро­біт­чан, на­віть не­к­ва­лі­фі­ко­ва­них, від­кри­ли­ся мож­ли­во­с­ті прак­тич­но по всьо­му сві­ті!

Далі...