Ефект Фліна

Оце подивився інтервʼю з Максом Кідруком, другу частину «Нових темних віків» якого я зараз читаю. Він сказав про те, що зумери вперше за історію тестування інтелекту показали гірші результати, порівняно з попередніми поколіннями. Я вирішив перевірити і спитав chatGPT про обʼєктивні дані тестувань. Насправді хороші дані про тести IQ знайти дуже важко. Памʼятаю, що колись зацікавився на яких даних будується відома мапа розподілу IQ по країнах, за якою Україна посідала чи не останнє місце в Європі, до речі. Я поліз шукати у першоджерелах і зʼясував, що дані по Україні отримані за двома тестами у двох школах — одна в Києві, а друга — це ліцей-інтернат десь під Києвом. Тести проводив заїжджий московський професор — а хто ж іще? — десь на початку 90-их. Ці дані були помножені на понижуючий коєфіцієнт — через що саме, я вже не вчитувався. Одним словом, дуже цікаве і корисне дослідження, з якого я, будучи представником низькоінтелектуальної нації, позитивної інформації видобути не зміг...

Але, оскільки в деяких країнах тестування інтелекту проводиться регулярно, деякі закономірності, здається, встановити вдалося. Перша — це так званий ефект Фліна, який полягає в історичному збільшенні тестових балів. Оскільки тести на IQ нормуються на 100, то людина, що одержала таку кількість балів у 1980 році, одержала би більше, якби проходила тест у 1930 році. Оригінальні оцінки цього ефекту варіюються, але chatGPT мені знайшов останні метадані з яких випливає, що в середньому це збільшення приблизно на 0.22 бали щороку. Це означає, що якби людину, що у 1930 році мала IQ 100, заморозили і протестували знову в 1980, то тест би показав, що її IQ є приблизно 89. Але все це дуже усереднені значення, з яких дуже важко видобути динаміку, що стосується поколінь. На жаль, регулярні тести проводяться лише кількох країнах, і тільки тести фінських призовників chatGPT знайшов у вигляді щорічної таблички. Результати по Данії і Норвегії він приблизно видобув з графіків, які знайшов. Для зручности, я попросив вивести їх за датою народження, а потім відняв рівень 1990 року в кожній країні, оскільки нормалізовані вони були на різні роки.

Виглядає це приблизно так:



Як бачимо, для Норвегії і Фінляндії результати між 1975 і 1990 роками виявилися досить близькими попри те, що це дуже різні країни з дуже різними народами, які навіть розмовляють мовами з різних мовних сімей. Для Данії є результати за багато років, але чомусь chatGPT їх не знайшов між найбільш цікавими 1960 і 1985 роками. Але для всіх трьох країн виглядає так, що у другій половині 70-их років минулого століття настав перелам: замість стабільного покращення результатів тестування інтелекту ми бачимо стабільне погіршення приблизно з тою самою швидкістю. Очевидно, пан Кідрук сплутав рік народження з роком тестування, а отже, помилився на одне покоління. Схоже, що першим поколінням, яке показало погіршення результатів є міленіали, а далі — то вже тренд.

Далі...

Про виховання і базові поняття

Мені здається, що Серсея Ланістер є одною з найбільш недооцінених персонажок Гри престолів. І це зрозуміло: вона така собі середня сучка, тому вся увага дісталася Тайрелам і Старкам. Але, якщо подумати, то вона та єдина, яка могла навчити чомусь Мізинця, і, якби той не знехтував її наукою, можливо, врятував би собі життя. Мова йде про сцену, де вона йому пояснювала базу: сила в силі.

Мізинець є найбільш розумним персонажем, він не має слабкостей, пристрастей, він грається з владоможцями й здобуває все більшу владу. І влади він прагне заради влади. Мак'явеллі був би в захваті. Єдине, чого бракує Мізинцю, — це шляхетного виховання. Того, яке включає в себе розуміння базових понять. Це чудова ілюстрація того, як навіть найбільш розумні та розважливі люди припускаються абсолютно дурних помилок, якщо їм не прищеплено базового розуміння того, як влаштовано світ. Саме це, зрештою, і призвело до його загибелі. До речі, всевидючий Бран своїми свідченнями тільки зіпсував сцену з вироком і виконанням від Санси та Арʼї. Втім, очевидно, що все було вирішено та сплановано без його участи та без його зайвих подробиць.

Окрім того, саме Серсеї, яка далеко не була розумнішою за Дайнеріс, вдалося те, чого не вдалося більше нікому — вибити з під неї моральну вищість. Думаю, вона не розраховувала на такий успіх, коли вбивала Місандею, але, либонь, сракою відчувала, що це її єдиний шанс. Тому що володіла базою — Тайвін міг би пишатися своїм вихованням.

Схоже, що серед людей, які приймають рішення щодо сьогоднішнього світу, просто не лишилося тих, які володіють базою. Можливо, саме це є причиною такого сантименту до старого доброго середньовіччя зі шляхетністю, або, точніше, з сучасним міфічним уявленням про тогочасну шляхетність. І вже точно це є причиною тої цивілізаційної катастрофи, що вже не насувається на людство. Бо вона вже почалася.

Далі...

Карма

Далі...

Справжня фантастика

Якщо в «Проблемі трьох тіл» Лю Цисінь писав про умовне минуле людей, то в 2008 році він почав фантазувати про майбутнє:

Як послідовник політики Уго Чавеса, Рей Діас продовжив справу Боліваріанської революції, розпочатої попередником 1999 року. В сучасному світі, за провідної ролі капіталізму й ринкової економіки Рей Діас намагався побудувати «соціалізм ХХІ століття» за Чавесом, базуючись на досвіді, отриманому міжнародним соціалістичним рухом впродовж певного історичного періоду. Він цілком неочікувано досяг успіхів, поліпшив життя людей у багатьох сферах і зробив Венесуелу зразком рівності, справедливості й процвітання. Це виявилося привабливим взірцем для наслідування у всьому світі. Багато країн Південної Америки вирішили йти шляхом Венесуели, й на певний час соціалізм став панівною ідеологією на теренах цього континенту. Рей Діас успадкував не лише соціалістичну ідеологію Чавеса, але й жорсткі антиамериканські погляди. Останнє спонукало уряд США замислитися про те, що в разі відсутності певних змін колишній «задній двір» — Південна Америка — перетвориться на другий СРСР. Випадок, що трапляється раз на покоління, й наступне непорозуміння дали США привід для повномасштабного вторгнення на територію Венесуели, чим вони не забарилися скористатися. Почалося заплановане повалення режиму Рея Діаса за іракським сценарієм. Проте ця війна стала переломною у низці перемог розвинених країн над країнами третього світу з часів закінчення Холодної війни.

Які там космічні загарбники, які там софони, що заважають повторюваним результатм зіткнення частинок на високих енерґіях, які там квантовоголографічні будови людського мозку! Соціалізм у нього досяг успіхів і поліпшив життя людей! Оце фантастика так фантастика! Мультевсесвіт Марвел відпочиває!

Далі...

Слова та їхні значення

Існують речі в иноземній мові, про які не пишуть у підручниках, і які не можна знайти у словниках. Буває, що їх складно помітити і навіть усвідомити. Якийсь час я не міг зрозуміти, чому для мене звучить дивно, коли родичі в Бразилії звертаються одне до одного. Говорити з близькими людьми, звертаючись до них «друже», «брате», «мамо», «доню» — здається цілком звичним, і бразилійці так повсякчас роблять. І також це роблять українці. Проте є дрібна деталь, і ця деталь змінює сприйняття.

Українці звертаються, називаючи родинний звʼязок, тільки до старших родичів. І то не просто до старших, а до старших за родоводом. Можна (і всі так роблять) звернутися до батька «тато», до тітки — «тьотю», до дідуся — «діду», але, зазвичай, цього не роблять, звертаючись до сестри, навіть старшої. Або до сина чи дочки. До них звертаються на імʼя. Або ж на прізвисько. Звернутися «брате» можна до близького друга, побратима, двоюрідного брата, шуряка і свояка, щоб висловити свою прихильність. Але якщо так звернутися, власне, до брата, то це звучить дуже дивно, тому що занадто формально. Літня жінка може звернутися «синочку» до будь-якого молодшого чоловіка, до власного онука, племінника — але тільки не до сина! Точніше, якщо вона в такий спосіб звернеться до власного сина, то це точно не означає нічого хорошого. Це парадоксально та, певно, іронічно.

А от у бразилійців цього всього нема! І я не можу не зізнатися, що мені воно трохи муляє. Дуже непросто звикнути до того, що, коли батько каже своєму синові „Filho, vem cá“, це не несе на собі тої напруги, яка є у фразі «Сину, ходи сюди». Хоча означають вони буквально те саме...

Втім, особливо прикольно, коли подібна відмінність існує в межах одної мови. Наприклад, ось комік жартує про особливість британського та американського вживання слова сер.

Далі...

Проблема трьох тіл

Подивився «Проблему 3 тіл» від Netflix. Враження дуже позитивні. Вони витягли з відповідної книги все пристойне і пропустили абсолютно тупі фантазії автора про позаземне життя і наукові проблеми. Зокрема, найбільше мені сподобалося, що всі події відбуваються на Землі. Навіть грі від прибульців було приділено мінімум часу, хоча сама ідея класна і їй можна було би приділити більше уваги. На жаль, обійтися без маячні про принципи роботи софонів не вдалося, ну, і ще трохи дрібних вад з книги, без яких сюжет був би неповним. Також абсолютно неясно, нащо було змінювати стать Ван Мяо. Я би зрозумів, якби вона була українка і могла би безперешкодно через це одержувати консульські послуги, а так — загадка... Але, загалом, це той випадок, коли кіно є набагато кращим за книгу.

Втім, як завжди, коли автору потрібно нафантазувати щось про иншопланетне вторгнення, то нафантазовується дуже багато зайвого. Про те, яким чином правильно підготувати міжплантне вторгнення я вже писав. Окрім такої важливої економічної ідеї, що все зло від доданої вартости, через яку кляті експлуататори визискують трудящий робочий клас, я би ще додав таку, що зусилля суспільства мають бути спрямовані не збільшення добробуту населення, а на збільшення зайнятости та створення нових робочих місць. Ще хорошою ідеєю для сповільнення розвитку технологій ворожої цивілізації є ідея того, що винаходами не можна просто так користуватися, а потрібно завжди питати дозвіл у правовласника. В ідеалі це стосується будь-якої розповсюджуваної інформації — кожний біт має бути узгоджений з наглядовими органами і правовласниками, які можуть дозволити або заборонити таке розповсюдження. Окрім цього важливого пункту потрібно обмежувати всі „неетичні“ технології, тобто такі, які сприяють прогресу, а не гармонії з довкіллям.

Останній штрих — це соціяльно-гуманістичні ідеї, які теж потрібно пропагувати серед представників ворожої цивілізації. Найважливішою є ідея того, що всі й кожен є по-своєму цінним членом суспільства, і тому не можна надавати перевагу одним, упосліджуючи инших. Так, бандит і вбивця повинен відчувати на собі таке ж ставлення, як і законослухняний громадянин, яке працює на благо инших. Думка малограмотного ідіота повинна мати таку саму суспільну вагу, як і думка фахового спеціяліста, який присвятив життя вивченню відповідного питання. Звичайно ж, не можна переслідувати (і тим більше карати) за так звані злочини, адже злочин — це всього лише реакція на несправедливість з боку суспільства. Взагалі, на агресію не можна реагувати насильством, бо насильство породжує насильство, — тільки переговорами задля пошуку компромісів з агресором!

Після того, як вищеозначені ідеї стануть домінувати в суспільстві, вони завдадуть більше шкоди, ніж будь-яке вторгнення навіть набагато більш технологічно розвиненої цивілізації. Можливо, що навіть і вторгатися тоді не буде потреби — вороги знешкодять себе самі!

Далі...

Побачив картинку і не зміг не підписати

Далі...