Україна — це Європа?

Як понесе з України
У синєє море
Кров ворожу...
(ще один провокатор)

Користуючись нагодою, хочу і собі прокоментувати референдум у Нідерландах та кризу демократії в Європі. Почати я хочу з високого мистецтва.

Оце — картина нідерландського живописця, яка називається «Здирання шкіри з продажного судді». До речі, пікантна деталь, яку не можна було зобразити на цій картині, — здерту шкіру також було використано з користю: нею оббили стілець, на якому відтак засідав талановитий син цього судді (теж суддя — знайома ситуація, еге-ж?).

А оце зображено братів де Вітів. Там історія ще цікавіша: Йоган де Віт, коли був премʼєром у Нідерландах, сказав щось на кшталт, що військового вирішення конфлікт з Англією не має. І якісь там секретні угоди підписував у Мінську Вестмінстері. Щоправда, на відміну від декого, він проводив досить непогані економічні реформи, за що йому навіть памʼятника поставили. Проте це його не врятувало від повалення після чергового нападу Англії. Відтак його разом з братом натовп небайдужих голандців не просто лінчував, а зʼїв. У буквальному розумінні цього слова!

Мені здається, є деякий звʼязок між цими подіями, особливо в порівнянні зі ставленням українських протестувальників до своїх прямих обовʼязків, і тим очевидним фактом, що референдум у Нідерландах матиме більший вплив на Україну, аніж усі референдуми в Україні разом узяті.

До речі, такого роду люстрації свого часу відбувалися по всіх куточках Європи. І, на мою думку, доки українці не переймуть цей нехитрий європейський досвід, Україна Європою не буде, а лишатиметься тим, чим є, — хай скільки ще майданів там буде...

Далі...

Вибухи в Парижі

Стосовно подій у Парижі, не можу не приєднатися до заяви пана Родіона:

Дорогой, Франсуа.
Я обеспокоен событиями в Париже. Сейчас главное не допустить кровопролитной бойни на улицах этого прекрасного города. Люди, которые взрывают здания, расстреливают людей на улицах и берут заложников - должны быть услышаны. Их требования нужно уважать. В этой гражданской войне французский народ должен проявить мудрость и терпимость. Любой конфликт должен решаться мирным путём. Путём переговоров.
С уважением, Рой

Зі свого боку теж хочу висловити глибоку стурбованість. Я також вважаю, що ця політична криза у Франції повинна бути вирішена за допомогою інклюзивних переговорів з залученням усіх сторін конфлікту!

Далі...

За кордоном...

Сьогодні їздив у бразильське міністерство фінансів, точніше у федеральний відділ доходів, який збирає податки. Податки мої вони мені не вернули, але суть не в тому. Виявилося, що в січні вони мені відправили листа з вимогою: протягом 20 днів від дня одержання зайти до них і принести деякі документи. Листа вони мені відправили за такою адресою:

Олександру Жиденку
Алтенгофералле, 70,
Рідберґ, за кордоном

Дивно, що я цього листа не одержав!..

Далі...

Україна та США

Сьогодні з ранку прочитав дві статті: про життя українця американського походження (дякую gns_ua) і про життя американця українського походження. Багато думав.

Далі...

Про совєцьку націю

Я вже давно звик до того, що бандитів в Україні прийнято називати різноманітними евфемізмами. Найпопулярнішим, либонь, є словосполучення «Схід і Південь», але є й дуже багато альтернатив. І, оскільки вони продовжують надходити, очевидно, на таке є попит! Останній витвір такого роду — це совєцька нація. Я міг би довго писати про самоочевидні речі: про те що таких «націй» історія знала дуже багато, а самоназва відповідної нації на Сицилії навіть увійшла в міжнародну мову. Але я хотів би повторити ще раз, що проблема не в тому, що бандити існують, проблема в ставленні до них.

Для ілюстрації досить згадати, що з представниками так званої “совєцької нації” мають справу не тільки українці. Ось, наприклад, єдиний напис російською в аеропорті Ґренобля:

А в Німеччині вони навіть свої магазини мають

і книжки можуть замовити з доставкою додому...

Як бачите, недорого. (Це я не навмисно шукав — просто спам прийшов.)

Але відмінність цивілізованої країни від нецивілізованої полягає в тому, що в цивілізованих країнах такі “нації” знають своє місце. Та беркутня, яка в Україні сміливо б'є та катує неозброєних, цілком придатна, наприклад, для чистки каналізацій та водостоків. Інспекторів ДАІ можна працевлаштувати водіями-далекобійниками. А з так званих освітян вийшли б чудові кондуктори! Щоправда спершу треба припинити розпускати соплі про те, що «вони такі самі громадяни», що їхню думку теж потрібно врахувати, що їх треба переконувати...

Ой, про що це я? В українців особливий погляд! Лише треба подолати погані ефекти! Так, поговоріть з тими, хто вважає катування цілком нормальним явищем, а мирні протести можливими лише за відповідну плату. Вони так хочуть, щоб ви з ними побалакали по-людськи!..

Думаю, не треба бути пророком, аби зрозуміти, що в Україні ці прекрасні представники особливої “нації” в найближчому майбутньому не будуть купляти клізми. Їм більше будуть потрібні батоги, бити й тупі ножі для відрізання чубів.

Далі...

Майдан у Мюнхені

На час Мюнхенської конференції зібрався майдан, на який з'їхалися українці з усієї Німеччини і прилеглих країн. Я приїхав лише в суботу і, подумавши, що встигну поїсти й поселитися в готелі до того, як почнеться основна програма, пропустив виступи Яценюка й Кличка, а також Порошенка. Втім, я про це не жалкую, бо навряд чи вони щось нове там сказали. Зате на найцікавіше я встиг: я бачив антимайдан у Мюнхені!

Антимайдан у Мюнхені

Десь о третій з'явилася величезна кількість поліції, яка відгородила проспект, по якому пішли німецькі фашисти (ті, які не заборонені в цій країні). Щоправда основну увагу німецькі тітушки приділяли Сирії, але щось і в наш бік кричали. Оскільки кричали вони по-німецьки, я не зрозумів. Зате наочно побачив відмінність між німецькою поліцією, яка захищає мирних демонстрантів від виродків, й українською мусорською бандою, яка їх використовує для каральних акцій. Єдине, що неприємно вразило, — це кількість цієї червоної зарази в Мюнхені. Їх було набагато більше, ніж нас.

Українці, як завжди, грали від оборони. Організатори повсякчас розказували, як важливо «не допустити провокацій» і які гасла є політкоректними. Ну, я розумію, що німці мають комплекси, пов'язані з нацизмом, але, по-моєму, варто було б також нагадати німцям, що злочинцями комунофашистів вважають не нацисти, а всі порядні люди. І принаймні один плакат про те, що комуняки гірші за нацистів зробити було б не зле...

Майдан у Мюнхені

Бачив також виступ Євгенії Тимошенко, який мені, до речі, сподобався. По-перше, вона говорила коротко і по суті, а по-друге, говорила більше не про себе й матір, а про народ України та його інтереси. Це серед українських політиків рідкість. І заламувала руки від нервування теж, начебто, щиро...

Сергій Коба був єдиним, хто виступав цікаво, попри те, що явно не звик до промов. Мені сподобався зміст — він правильно почав впливати на громадську думку німців, розказуючи про те, що наші діди допомогли їм подолати нацизм, а тепер, мовляв, їхня черга. Ну, про дідів, завдяки яким у тому числі німецькі тітушки мають організацію, я б не дуже згадував, але про тоталітаризм, який німці відчули на власній шкурі, — це був справді хороший ораторський прийом!

Марш солідарности

Дуже правильно також — і тут уже заслуга організаторів, — що всі виступи перекладалися німецькою. На жаль, у зворотному напрямку перекладу не було, тому виступи німецьких політиків (а також звернення до них, які були зроблені лише німецькою мовою) я не зрозумів. Хоча що там розуміти — і так усе ясно...

Наприкінці програми був виступ Руслани, яка довго розповідала про себе, про себе на майдані, про те, як на неї готується замах, і як вона не боїться, і про що вона думала, і чим вона займалася там і тут, і, звичайно ж, про те, як вона досі не може повірити... Діагноз: нарцисизм у термінальній стадії. А, ну, ще вона поспівала, дико потанцювала і навчила людей правильно махати ліхтариками. Думаю, медицина вже безсила, але свистіти я на неї не став. По-перше, я людина культурна, по-друге, може вона когось у Німеччині переконає щось зробити. Зрештою, все, що нам на користь, — то є добре.

Увечері ми сіли на львівське метро і поїхали в українську домівку, де нас почастували традиційним борщем з крови російськомовних немовлят. По неділях після служби вони ще й вареники готують, але на вареники я не встиг, бо прийшов пізно після ходи центром міста. На мою думку, це був невдалий вибір дня для такого заходу. Тому що по неділях німці сидять удома (або ходять у церкву). Отож побачили нас в основному иноземні туристи. Втім, мабуть, головним є все-таки інформаційний привід. Далі вже мають працювати журналісти...

Далі...

Копірастія і свобода слова

Може це й не доречно, але не можу не проілюструвати копірастію свіжим прикладом:

Далі...

Євромайдан у Франкфурті

Завдяки +Andrii Gromliuk побував на Євромайдані у Франкфурті. Дуже по-німецькому було все організовано: о третій майже всі зібралися (було точно більше сотні осіб, але я не рахував), зачитали заяву до так званого «президента Януковича» (хоч я особисто до нього звернувся б инакше), підписали, трошки пофоткалися, поспівали патріотичних пісень (див. відео)...

Родзинкою заходу було несамовите волання якогось перехожого москалика про те, що Україна ніколи не буде в Європі, — на жаль, не зняв. Думаю, це означає, що все-таки треба вступати, а відтак робити зачистку не тільки в Україні, а по всій Європі. Постояли ще трохи, потусувалися і до п'ятої майже всі розійшлися. Втім, організатори не виключають, що це не останній майдан у Франкфурті.

Далі...

Sexta-feira santa

Сьогодні бразилійці відзначають страсну святу п'ятницю. (Втім, у моїх студентів вона буде наступного тижня.) Сьогодні неробочий день — можна було виспатися. А ввечері почалася похоронна процесія, яка щойно пройшла просто повз будинок, у якому я мешкаю. Похоронну процесію організовано по-справжньому: квіти, вінки, свічки, діти понаряджалися янголятками — тільки що в труну поклали не справжнього Ісуса, а бутафорську підробку. Ззаду їде легковик, з динаміків якого лунають співи. Лишається тільки надіятися, що винуватець свята в цю неділю знову воскресне і всіх спасе.

Далі...

A gente não é como eles

Хоч я й не схильний перебільшувати його значення, та все-таки менталітет існує. У далекій північній країні зустріч з незнайомкою відбувається так:

Недалёка ад дома пабачыў даўнюю сяброўку. Стаіць свеціцца, рукамі мне маша. Цікава, думаю, што ж ты тут робіш? З усмешкай да вушэй паскараю крок, як за некалькі метраў разумею, што гэта не яна. Прыкладна ў гэты ж момант і псеўдасяброўка зразумела, што я - зусім не ён. Абдымацца ўжо не сталі.

Подумалося, що якби вони були бразилійцями, то не тільки обійнялися б, але й поцілувалися. У щічку. Бразилійці — люди скромні.

Далі...

Податкова декларація

Сьогодні заповнював податкову декларацію за 2011 рік. Це необхідно робити в Бразилії, якщо ви маєте досить великі доходи вище двох мінімальних зарплат, або просто хочете, щоб вам повернули частину податків, які сплачуються автоматично, і, як правило, з надлишком.

Для цього потрібно скачати дві програми — одна для створення, а инша для відправлення податкової декларації. Ці програми є окремими, тому що теоретично є варіант заповнити і відіслати звичайною поштою — цей варіант я, звичайно ж, зразу відкинув. А ще вони потребують Java, без якої не хочуть навіть установлюватися.

Програма нагадує набір звичайних web-форм: спочатку необхідно ввести свої основні дані, а далі по пунктах: зарплатня, доходи, що не обкладаються податком (наприклад: стипендія, відсотки на банківському рахунку, тринадцята зарплатня тощо).

Для того, щоб не ритися в архівах і рахувати суму за 12 місяців, роботодавці кожен рік надають своїм працівникам кінцеву суму, яку треба вписати в програму. Оскільки я є суспільним службовцем, побачити цю суму я можу через систему SIAPENET.

Далі ці цифри необхідно ввести для кожного місця роботи окремо, і відтак система підрахує правильний податок і суму, яку треба повернути. На жаль, завдяки прогресивному податку, мені вертають небагато. Коли ж я минулого разу повертав податки за перший неповний рік роботи, то був дуже приємно вражений.

Потім необхідно заповнити ще одну сторінку з доходами, які не обкладаються податком, і, для людини, яка не займається комерційною діяльністю на цьому все закінчується. Ці дані теж надають відповідні організації. Наприклад, відсотки, що за минулий рік були вам нараховані на депозит, повідомляє банк.

Додатково можна заповнити вкладку з різними соціальними видатками, до яких належать зокрема оплата послуг лікарів, медичного страхування та комірного, фінансування політичних партій і благочинність. Якщо цих видатків було забагато, частину їх буде вирахувано з податків і додано до суми, яка повертається.

І останнє перед засиланням даних — ввести номер банківського рахунку, на який буде переказано гроші. У минулому році мені їх переказали десь усередині липня, але я тоді подавав декларацію пізніше. Цікаво, як буде цього разу. Вся процедура заповнення і відсилання триває приблизно годину разом із встановленням програм і збиранням даних про мої доходи з усіх джерел. І головне — без жодного папірця.

Далі...

Країна можливостей

Користуючись нагодою, хочу висловити підтримку всенародно обраному президенту Уркаїни. Це справді країна можливостей! Я не маю багато прикладів для порівняння, тому розкажу про Бразилію. Якби Вітя Янукович народився в цій країні, то максимум, що йому світило б у житті, — це стати головним охоронцем у крупного наркоторгівця й охороняти його від поліції на бронетехніці. Життя, мабуть, захопливе, але не дуже довге. А Україна — це справді країна можливостей: ну де ще урка з інтелектом йолкі може посісти найвищу посаду в країні? А згадайте про діточок! У деяких варварських країнах їм доводиться тяжко працювати попри високу посаду батьків. А скільки нероб живе в комфортних умовах, ще й мають хліб і до хліба! Бразилія такої можливости надати не може, а от Україна — легко.

Проте є й деякі дрібні недоліки. Наприклад, середня зарплатня в Україні виявляється меншою за мінімальну в Бразилії. Але ж усім надати можливості неможливо! Думаю, через це кожна країна і визначається з пріоритетами. В Україні, очевидно, пріоритетом є бандити, пройдисвіти і нероби. І саме вони мають в Україні такі можливості, яких у них не було б ніде в світі. Ну а людям, які хочуть чесно працювати, доводиться виїжджати за кордон — туди де є можливості для цього. Кожному своє...

Далі...

Німеччина

  Вид на мою вулицю  
Німеччина мене особливо не вразила. Тут добре, але приблизно так я її і уявляв. На вулицях чисто, та з Японією не зрівняти. Поїзди і навіть автобуси приходять точно за розкладом — можна звіряти годинника, але иноді трапляються затримки. Порадували асортиментом супермакети, особливо після Бразилії. Ціни на основні продукти порівнювати не берусь, але червона ікра російського виробництва точно коштує дешевше, ніж в Україні.

А ще мені сподобалися будинки. Вони роблять дахи під дуже великим кутом, так що в перерізі вони виглядають як рівносторонні трикутники. Тому, якщо будинок великий, на горищі може вміститися 2-3 поверхи. Зате візуально такий будинок виглядає значно меншим, таким собі іграшковим. Цього враження додають яскраві світлі кольори, якими німці люблять їх розфарбовувати. Виглядає дуже класно.

Якихось особливостей за німцями я не помічаю: наприклад, якщо машин нема, вони легко можуть переходити вулицю на червоне світло або й поза пішохідним переходом, а не чекають на зелене, як про це люблять брехати. Та оскільки в Ротенбурзі, де я мешкаю, живе дуже багато росіян, цілком можливо, що то все вони...

Втім, за деякими звичками росіян упізнати можна завжди. Якщо, наприклад, люди сидять за столиком і п'ють пиво з великих стаканів, то це, мабуть, німці. А якщо на лавці і з горла, то це однозначно росіяни. Я це визначив точно, оскільки розмовляли вони в основному матюками. Одним словом, горе переможеним у Другій Світовій!..

Далі...

Phys. Rev. X

Учора одержав спам новину, що American Physical Society відкрила новий журнал Physical Review X. Отже, тепер окрім A, B, C, D, маємо ще одну букву у цій серії. Новий журнал не морочиться з якимись конкретними розділами фізики, а приймає роботи з усіх і навіть між... Тільки заплатити треба півтори штуки баксів за публікацію. Платити, звичайно, будуть не зі своєї кишені, а з кишені платників податків, які натомість отримають безплатний доступ до статей. На мою думку, такий спосіб монетизації не заохочує журнал до якісного рецензування, зате, як видно, є досить таки прибутковим. Ну, і буква X теж на це натякає. З нетерпінням чекаю на появу журналу Physical Review XXX — для таких журналів навіть домен першого рівня створили недавно...

Далі...

Концепція нової соціальної мережі

Як відомо, другий основний закон про дурнів стверджує, що ймовірність того, що людина виявиться дурною, не залежить від инших якостей цієї людини. Звідси випливає, що в довільній групі людей відносна кількість дурнів є величиною сталою. У справедливості цього твердження я переконався на власні очі, коли розумні на перший погляд люди почали цькувати Ющенка за те, як він привітав Обаму.

А віднедавна я спостерігаю нову цікаву тенденцію. Соціальні мережі, передусім Facebook, пропонують надати їм доступ до поштової скриньки й імпортувати контакти, щоб знайти знайомих людей. Заодно поповнюється база даних адрес тих, хто не в Матриці до соціальної мережі ще не приєднався. І їм періодично розсилається нагадування про те, скільки їхніх знайомих побачили наскільки глибокою є кроляча нора переваги спілкування в соціальній мережі.

Звичайно ж, у контактах викладачів нашого університету є адреса для листів, які автоматично пересилаються усім викладачам (наведіть мишею, щоб побачити цю адресу). Оскільки, як я вчергове переконався, відносна кількість дурнів не залежить від того, яку групу ми розглядаємо, всі викладачі, в тому числі і я, періодично одержуємо запрошення, що їх надсилає нам якась соціальна мережа від імені наших особливо цінних співробітників.

Сьогодні я прийняв рішення створити в контактах групу лемінги і вносити відтак туди всіх, від чийого імені я одержуватиму такі повідомлення. І я думаю, що для того, аби ефективно обмінюватися даними про цих потенційно небезпечних людей, просто необхідно створити відповідну соціальну мережу!

Ця мережа могла б не тільки забезпечувати доступ до єдиної бази даних, але й оцінювати потенційну загрозу від кожного з цих людей, виходячи з кількости мереж, яким вони віддали свої контакти, та кількости людей, які отримали від них “запрошення”... По-моєму, це просто золота жила! А заразом і потенційний фільтр від спаму 2.0...

Далі...

Бразильські новини

Схоже, що в Бразилії стався державний переворот. Мабуть, хтось не задоволений новою президенткою. Хазяїн будинку, в якому я живу, сказав, що це знову військова хунта. Вони вже оголосили комендантську годину і, схоже, займаються зараз конфіскацією зброї у фавелах. По телевізору показують справжнісіньку війну. Втім, у нашому районі все начебто тихо. Єдина проблема — майже нічого не працює. Бразильців, які звикли закупатися в супермаркетах на кілька тижнів, це, либонь, не дуже хвилює. Не знаю, скільки в них запасів рису та квасолі, але виглядають вони спокійно, і навіть трохи жартують. А от для мене це серйозна проблема: оскільки я звик харчуватися по ресторанах, то запасів ніяких не тримаю. У мене в холодильнику трошки печива, два банани і яблуко, і жоден ресторан не працює... Ще й готівки обмаль, і хтозна чи працює банківська картка... Отаке.

Далі...

Публічний сервер

В Бразилії, як і в багатьох инших цивілізованих країнах, нема держслужбовців. Тобто нема людей, які служать державі. Мабуть через те, що все навпаки — держава служить людям. І, отже, платить тим, хто знаходиться на службі в суспільства. Така от цікава лінгвістична особливість.

Окрім суспільних службовців є також суспільні функціонери (funcionários públicos). Чим вони відрізняються від суспільних службовців я не знаю, але, наприклад, викладач в університеті — це саме службовець, а не функціонер. Цікаво, що суспільний службовець (servidor público) з португальської можна перекласти також як публічний сервер. Отож я тепер маю дещо спільне з Google...

Далі...

Різні смаки

У бразильських ресторанах і навіть у забігайлівках страви подають окремо, що мені дуже подобається. Звичайно навіть гарнір подають окремо від м'яса: в одній тарілці м'ясце, в иншій — рис, в третій — квасоля. Салат подається у вигляді нарізаної (але не дрібно) городини — якщо любиш, щоб було дрібно, для того є ніж. Олію, оцет, сіль — все клієнт додає самостійно і на свій смак. Особисто я дуже не люблю, коли страви перемішані в тарілці. Особливо якщо гарячі з холодними. І думав був, що бразильці розділяють мій смак.

Та досить часто я бачу протилежну картину. Звичайно, всі поливають рис соусом з квасолі — я теж так роблю. Але в студентській їдальні иноді можна бачити просто жахливі речі: студенти кладуть в одну тарілку шарами спочатку салат, потім рис, потім поливають все це квасолею, потім зверху кладуть м'ясо і ще поливають підливою. Не знаю, чи додають після цього олію в якості заправки до салата, але в будь-якому разі виглядає це жахливо. І якщо в їдальні це можна пояснити обмеженою кількістю місця на тарілці і голодним студентським життям (мені казали, що їм видають бесплатно квитки на триразове щоденне харчування в їдальні), то в ресторані з тарілками проблем нема. Проте я неодноразово бачив, як відвідувачі перекладають в одну тарілку шарами всі страви, що їх подають окремо...

Очевидно, що не всім таке подобається. А хтось узагалі не надає цьому великого значення, ставлячись до їжі просто як до заправки енергією, — ну, треба запхати все в шлунок, а там воно все однаково разом лежатиме. Та, все ж, полярність смаків вражає...

Далі...

Наукова цензура

Про моральні норми простих українських заробітчан в Португалії знають давно. Віднедавна, в Португалії також знають і про моральні норми так званих українських науковців. Наївний португальський професор апелює до міністра освіти проФФесора Табачника...

To the Minister of Science and Education of Ukraine
Prof. D. V. Tabachnik.

Dear Prof. Tabachnik,

On 9 June 2010, I sent an e-mail to the President of Kharkov V. N. Karazin National University on a rather urgent matter. Up to now, I did not receive any reaction.

Meanwhile, time is pressing since the conference, mentioned in that letter, opens soon, so the Ukrainian co-author of our joint talk, Dr. Oleg Zaslavskii, should leave Kharkov for Moscow on 26 June. For this reason, I ask you to intrude immediately. Below I put a copy of my letter to Prof. Bakirov. It is self-explanatory.

I only want to add that I know well from Oleg that your country declares very loudly that it intends to follow European standards. Therefore, I believe that you want to take care of the reputation of one of your best universities and your own organization. If so, I hope very much that the current problems can be solved in the sense of cooperation and good will.

А ось, власне, про що йде мова:

To President of Kharkov V. N. Karazin National University
Prof. V. S Bakirov

Dear Prof. Bakirov,

I have been collaborating fruitfully with a scientist of your university Oleg Zaslavskii for more than 4 years. Now, Oleg is going to report some our results on a Gravitational conference in Moscow. I was very surprised to hear that the Chief of your International Department Mr. Bolotny tries this talk to be subjected to strong censorship in the form of so-called "act of expertise". He declared that without this, Zaslavskii will not be allowed to make a scientific trip to this conference.

Actually, evaluation by "experts" whether government secrets can be contained here is totally and absolutely an absurd. 1) This is clear already from the title: "Entropy of quasiblack holes". 2) These results are already published anyway in Physical Review D. 3) Secrets of and from which country do you intend to defended against? Ukraine from Russia? Ukraine from Portugal? But I already know my own results of our joint work. In addition, I know that Ukraine pretends to be a democratic country but this is inconsistent with implementing such type of censorship.

Oleg told me a similar outrageous story that already happened in your university. An astronomer from Germany, Zigfried Frank delivered a talk on the seminar of the Institute of Astronomy in April 2009. And, as Oleg told me, Mr. Bolotny forced them to put in order "the act of expertise". To defend German secrets from Ukrainians, I guess? This is very funny to say the least. I did not expect such a degree of absurdity in one of leading universities of modern Ukraine.

Returning to my case, I want to emphasize that the absurd requirements of your Chief of the International Department touch not only Oleg but also me personally and my Institute since they concern the joint results obtained during Oleg's visits by our own invitation. And, I protest strongly against attempts of your university to introduce censorship and decide whether or not my results will be allowed to be delivered on a conference or somewhere else. To summarize, it is clear that the aforementioned department and his chief act strongly against international collaboration.

I completely support Oleg's intention not to fill the absurd "act of expertise" which is actually an obvious manifestation of censorship.

Moreover, if I learn that due to efforts of Mr. Bolotny and with your connivance, Oleg will not be allowed to deliver our results on the conference in Moscow, this shameful story, with all details and names, will receive further publicity.

Є всі підстави вважати, що за цю бучу професор Олег Заславський незабаром буде звільнений на радість його колегам, які не розголошують державні таємниці під час міжнародних колаборацій, бо не беруть у них участь. Таким чином, нарешті, ряди українських науковців буде очищено від паріїв, які крокують не в ногу. Українській науці такі не потрібні! І то правда: раптом треба буде, наприклад, забезпечити явку студентів на вибори, а вони згадають, що це порушення закону... Втім, є і простіше пояснення: елементарна заздрість.

Далі...

Демократія і більшовизм

Я звичайно з симпатію ставлюся до українських консерваторів, тому що комунофашисти, яких у нашій політиці більшість, вже реально дістали. Консерватори все-таки — це права ідеологія, яка хоч якось протистоїть цій пошесті. Але коли консерватори по-дитячому радіють таким заборонам, як побудова мінаретів у Швейцарії, я цього зрозуміти не можу. Власне, радість від того, що швейцарці насрали мусульманам, які є ворогами консервативних християн, я зрозуміти можу. Але коли під це підводиться якесь демократичне підґрунтя, це поза моїм розумінням!

Ні, я не проти права швейцарців висловлювати свою думку — тут я повністю згоден з Яструбом. Проблема, на мою думку, в межах застосування демократичного механізму. Демократія — це шлях розв'язання проблем, які стосуються всіх. І в цьому є її обмеження. Не можна виносити на всенародний референдум питання, які стосуються приватних справ людини. Це означає, що не можна забороняти людям будувати ті чи инші споруди на власній землі, не можна забороняти носити той чи инший одяг (хіджаби), або не носити ніякого (як це роблять нудисти), навіть якщо когось їхній вигляд ображає. Точно так само, як не можна забороняти людям висловлювати свою думку, навіть якщо вона не подобається більшості!

Особисто мене радує те, що людство нарешті прийшло до поваги свободи самовираження, до максими «моя свобода закінчується там, де починається свобода иншої людини», і ця повага знайшла відображення в законах і демократичних традиціях. Але коли більшість диктує меншості як правильно жити, як вдягатися, що будувати і де, то це ніяка не демократія. Це більшовизм. І якщо більшовизм переможе демократію, то для мене не так вже й важливо буде, який це більшовизм — християнський чи мусульманський. Кінець кінцем, християнський фундаменталізм для мене кращий за мусульманський тільки тим, що першого (в сучасному світі) набагато менше, ніж другого. І в цьому питанні я радикально не згоден з консерваторами, для яких «християнський» означає «свій».

Абсолютно правильно сказала Валерія Новодворська: питання було некоректно поставлено від початку. Але наслідком такої постановки стала маленька перемога більшовизму. Якщо на результати референдуму начхають, виграють ісламські більшовики, які хочуть нав‘язати всьому світу свої єдиноправильні цінності. Якщо результати референдуму буде імплементовано, швейцарцям треба буде скасувати свободу совісті на території своєї країни. Свобода програє в обох випадках, і це дуже сумно... Заради справедливости, слід зазначити, що в деяких європейських країнах свобода програла давно...

Далі...