Чому авторське право має померти

Кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції.
Стаття 31 Конституції України.

Читаючи про те, як страждають письменники від порушення їхніх авторських прав, я уявляю собі протести рабовласників проти аболіціонізму. Так само в позаминулому столітті рабовласники були нахабно позбавлені їхньої законної власности, в яку вони свого часу вклали свої гроші і працю. У них відібрали рабів!

Чому так сталося? З юридичної точки зору мала місце правова колізія: з одного боку недоторканність власности, а з иншого боку — особиста свобода. Але до XIX століття людство плювати хотіло на цю колізію, адже дешева робоча сила була необхідною на плантаціях аграрного суспільства. І от настав час індустріалізації і рабська праця стала неефективною. Це означає, що країни, в яких рабства не було, виявилися більш конкурентноспроможними. Так померло рабство...

Сьогодні протестують власники авторських прав. Чому? Тому що в них фактично віднімають їхню власність — інформацію. Але що таке інформація і чи можна нею володіти? Адже володіти означає право розпоряджатися і право делеґувати право розпоряджатися. Очевидно, що людина має змогу це робити, доки інформація відома тільки їй. Одразу після того, як інформація стає відомою иншій особі, ця особа має таке саме право розпоряджатися цією інформацією! Це їй ґарантується Конституцією і декларацією прав людини. Справді, ніхто не може заборонити людині скористатися отриманою інформацією, адже це є посяганням на особисту свободу. І ніхто не може заборонити її розповсюджувати завдяки праву на таємницю листування.

Поки поняття публікації та листування були різними цю колізію можна було успішно роз'язати. Людина мала право на користування і розповсюдження информації, але не мала права публікувати її без згоди власника. І от у кінці XX століття відмінність між публікацією і приватним листуванням зникла...

Якщо раніше людина мала право дати другу почитати придбану книжку, або (теоретично) переписати її від руки і відправити як лист, то тепер це стало фактично еквівалентним публікації. Адже ніщо не заважає відправити електронною поштою скільки завгодно копій одного листа! А що таке публікація в Internet? Це формально нічим не відрізняється від приватного листування! Знаходимо сторінку в електронному довіднику, наш комп'ютер відправляє “листа”, у відповідь приходить теж “лист” з інформацією з цієї сторінки...

Межа між порушенням авторських прав і приватним листуванням зникла. І встановити її навіть формально неможливо. Адже одразу після встановлення “правил гри” (чіткого визначення що є приватним листуванням, а що є публікацією), “піратську продукцію” почнуть розповсюджувати цілком легально! З формальним дотриманням усіх правил!

Тому власникам авторських прав не залишається нічого, як продовжувати наступ на особисті права людини. Сьогодні вже регулюється вміст приватних блоґів, запущено робота-шпигуна у файлообмінні мережі. Завтра може дійти до того, що в кожній квартирі буде встановлено пристрій для спостереження за тими, хто дивиться телевізор. Адже якщо ви придбали ліцензію на перегляд кабельного телебачення для вашої сім'ї, то запросити друзів подивитися кіно — явне порушення авторських прав!

Але все це дрібниці. Насправді люди здатні спокійно іґнорувати будь-які правові колізії, якщо їм це вигідно. І авторське право, так само як і рабство, приречене не через якісь там колізії, а саме тому, що є нефективним. І легко зрозуміти чому. Адже коли людина виготовляє звичайні речі, її прибуток у першу чергу залежить від ефективности виробництва. Адже не можливо продати товару більше, ніж його було вироблено, а на кожну одиницю товару необхідно затратити певну кількість ресурсів. Конкурентна боротьба змушує мінімізувати ці ресурси, роблячи виробництво ефективнішим. А що відбувається з інформацією? А відбувається те, що успішним є не ефективний виробник. Бо прибуток залежить тільки від кількости проданих копій, а на виготовлення копії ресурсів не треба практично взагалі! Саме тому основна увага приділяється рекламі. І якщо з сотні осіб, які працюють на підприємстві, п'ятеро виробляють продукт, а дев'яносто п'ять намагається його вам втюхати, таке виробництво важко назвати ефективним!

А це означає, що як тільки буде запропоновано альтернативний спосіб стимулювання авторів, авторське право не витримає конкурентної боротьби! Таке вже відбувається у сфері програмового забезпечення. Дрібнософт не може чесно конкурувати з OpenSource навіть за наявности захисту з боку антипіратського законодавства! А тепер уявіть собі, що авторське право буде скасовано в деяких країнах! Скільки протримається абсурд із торгівлею інформацією, якщо і зараз заборона на вільне її розповсюдження успішно іґнорується?! Питання риторичне.

Очевидно, що монстра тримає живим тільки відсутність альтернативного механізму стимуляції авторів, режисерів, акторів і музичних виконавців. Як тільки те, що деякі люди уже сьогодні роблять бесплатно (пишуть блоґи, знімають любительске кіно тощо), буде стимулюватися матеріяльно все буде скінчено! Після цього, актори та музики нарешті почнуть заробляти гроші тому, що класно грають, а не тому, що розкручені. Гроші на спецефекти будуть витрачати ефективніше, а набридливої реклами стане трохи менше. Це якщо здоровий глузд переможе, звичайно... Сподіваюся, це відбудеться неминуче.

Далі...