Прочитавши про те, що справжня свобода — це можливість не робити того, що тобі не хочеться робити, не можу не зауважити, що це для мене не новина. І я саме такою хотів би бачити власну свободу. Але цей принцип не є абсолютним. Він є крайньою точкою можливих стратегій. Инший край — роби, що тобі подобається, і хай буде, що буде. Тяжіння до цього принципу, за моїм спостереженням зустрічається частіше. Принаймні серед людей, які формулюють подібні принципи. Вони звичайно кажуть: “у житті треба спробувати все!”
![](https://lh3.googleusercontent.com/blogger_img_proxy/AEn0k_tuplvPX2o689fTVVQdvyOMTl_OytV94ZCHC2t6RgAXZgqZ8ZOXOc9MQO280OsNdFQlL4DqH93vWrzGbC-m5ee0N8bo6eDoIz8KAGzomv4=s0-d)
І обидві стратегії, на мою думку, мають право на існування. Просто в різних умовах. Наприклад, якщо людина тяжко хвора і незабаром помре, для неї має сенс слідувати саме другій стратегії. Тобто встигнути взяти від життя все, що можна, за той невеликий час, який їй лишився. І про наслідки можна не думати. Справді, чому б не спробувати героїну, якщо ти завтра помреш? Наркоманом все одно стати не встигнеш, а якщо тебе при цьому ще й болі не мучитимуть — то це абсолютно правильний вибір!
![](https://lh3.googleusercontent.com/blogger_img_proxy/AEn0k_vQu4iXkK0WFfo6S59hYTNs0nhoZf0vzC2SbQlH_6jeP7F2O8x-uiB26YRGV3V2qh7MpMGdNdXmswhhof8MAYoOQV97ytELo90cEd315F1lSsspPg=s0-d)
Ну а стратегія не робити того, що не хочеш робити, більше підходить для тих, хто збирається жити вічно. Справді, навіщо робити речі, хай і приємні, але занадто дорогі, особливо якщо в майбутньому, скоріше за все, це можна буде зробити значно простіше? Сьогодні, наприклад, подорожувати значно простіше і приємніше ніж, навіть, століття тому. І якщо ви безсмертний і хочете подивитися світ, то навіщо це робити зараз на небезпечних літаках, адже незабаром з'явиться значно приємніший і безпечніший транспорт. Це звичайно, тільки якщо подорожувати літаком для вас неприємно.
![](https://lh3.googleusercontent.com/blogger_img_proxy/AEn0k_tAwZw-I2wDFjCZigsrXe5r14MaomU8TwgT_aNvwREZO5F4eagrL7seyHbqUZk_7x2KfMqUHANtlq8R3aiCUQ7X1mk-N7-PkhzQVtl6AIkRb2xkoTPbCg=s0-d)
Очевидно, що оскільки ми, з одного боку, знаємо, що помремо, але, з иншого, не знаємо коли і сподіваємося, що не так скоро, в реальному житті слід дотримуватися проміжної стратегії. Відмовляти собі в задоволенні через можливі незручності глупо, оскільки завтра може бути пізно. Але не зважати на наслідки теж не можна, щоб назавтра не довелося шкодувати...
![](https://lh3.googleusercontent.com/blogger_img_proxy/AEn0k_sUbV_kgHRUcAecPqNfj0HAcNRneuATDwNWnDA7cZYuE4fZlHyzT7DawYWL2U3NaPSiur2EYIXxMfqv0Tk9JRGlck_5VdOA3J4lVwWp4bOzrF_d=s0-d)
Іронія долі полягає в тому, що для правильного розрахунку можливих наслідків, як правильно зауважив пан Глазков, необхідно мати досвід. А досвід набувається тільки з роками. І хоча різні люди набувають досвіду з розною швидкістю, всі мають його тим більше, чим менше часу залишається до смерті. А чим менше часу до смерті, тим менш придатною стає ця стратегія.
![](https://lh3.googleusercontent.com/blogger_img_proxy/AEn0k_sVS5GTNy7H7MDepyqZWx2U5sBnz5sMpR1QCxzu97X3Suzcqn0GKkLwUTgcGbqnZ760Gf70WTbRauz3SEjniawXR5FRfJgbCesrTd1jkA=s0-d)
Думаю, якщо це все придумав бог, то в нього справді вельми специфічне почуття гумору!
Одним словом, шановні кандидати на кладовище, будьте як діти!
![](https://lh3.googleusercontent.com/blogger_img_proxy/AEn0k_sprJj8rmx4uwvxWKpycmwd7KUhJQbb_2M6GKo-cY6q0xDfywNf-v0MaJE1wsh_Soo4Y1lw_-e4SR8MucJzVmhP_6jiayYfN0udRG1QBEH8=s0-d)
І обидві стратегії, на мою думку, мають право на існування. Просто в різних умовах. Наприклад, якщо людина тяжко хвора і незабаром помре, для неї має сенс слідувати саме другій стратегії. Тобто встигнути взяти від життя все, що можна, за той невеликий час, який їй лишився. І про наслідки можна не думати. Справді, чому б не спробувати героїну, якщо ти завтра помреш? Наркоманом все одно стати не встигнеш, а якщо тебе при цьому ще й болі не мучитимуть — то це абсолютно правильний вибір!
Ну а стратегія не робити того, що не хочеш робити, більше підходить для тих, хто збирається жити вічно. Справді, навіщо робити речі, хай і приємні, але занадто дорогі, особливо якщо в майбутньому, скоріше за все, це можна буде зробити значно простіше? Сьогодні, наприклад, подорожувати значно простіше і приємніше ніж, навіть, століття тому. І якщо ви безсмертний і хочете подивитися світ, то навіщо це робити зараз на небезпечних літаках, адже незабаром з'явиться значно приємніший і безпечніший транспорт. Це звичайно, тільки якщо подорожувати літаком для вас неприємно.
Очевидно, що оскільки ми, з одного боку, знаємо, що помремо, але, з иншого, не знаємо коли і сподіваємося, що не так скоро, в реальному житті слід дотримуватися проміжної стратегії. Відмовляти собі в задоволенні через можливі незручності глупо, оскільки завтра може бути пізно. Але не зважати на наслідки теж не можна, щоб назавтра не довелося шкодувати...
Іронія долі полягає в тому, що для правильного розрахунку можливих наслідків, як правильно зауважив пан Глазков, необхідно мати досвід. А досвід набувається тільки з роками. І хоча різні люди набувають досвіду з розною швидкістю, всі мають його тим більше, чим менше часу залишається до смерті. А чим менше часу до смерті, тим менш придатною стає ця стратегія.
Думаю, якщо це все придумав бог, то в нього справді вельми специфічне почуття гумору!
Одним словом, шановні кандидати на кладовище, будьте як діти!
Нема коментарів
Дописати коментар