Пусти...

Ду­же спо­д­об­ав­ся ме­ні фільм Let me in. Ма­буть, піс­ля «Ін­тер­в’ю з вам­пі­ром», це єди­ний ці­ка­вий фільм на те­му. Да­лі я хо­тів на­пи­са­ти про те, як вто­мив­ся від гла­мур­них ро­ман­тич­них хлоп­чи­ків-вам­пір­чи­ків, і впі­ймав се­бе на ду­м­ці, що в обох фі­ль­мах, які ме­ні спо­д­об­а­ли­ся. фі­гу­ру­ють дів­чат­ка в ніж­но­му ві­ці. Ці­ка­во, це вже кри­за се­ред­нь­о­го ві­ку, чи гли­бо­ко все­ре­ди­ні ме­не все-та­ки жи­ве Гу­м­берт Гу­м­берт?

Та я відво­лік­ся від те­ми. На жаль, на мою ду­м­ку, фільм тро­хи не до­тя­гує до іде­а­лу. І зо­всім не тим, що ек­сп­лу­а­тує під­свідо­ме, як то за­по­ві­дав док­тор Фройд. По-мо­є­му, во­ни про­с­то си­ль­но пе­ре­бра­ли з міс­ти­кою. І, про­чи­тав­ши про те, що фільм є пе­ре­роб­кою швед­сь­к­о­го Låt den rätte komma in, ви­рі­шив пе­регля­ну­ти і йо­го. І швед­сь­кий ме­ні спо­д­об­ав­ся біль­ше. Єди­ний мі­нус — там теж вам­пі­ри спа­ла­ху­ють, на­че об­ли­ті бен­зи­ном. Ну як­о­го бі­са та­ке ро­би­ти?

Не­вже не зро­зу­мі­ло, що це тіль­ки псує кар­ти­ну?! Ино­ді кра­ще не­до­мов­ле­ність, ніж ота­ка ба­наль­ність. Хо­че­те міс­ти­ку? Ну хі­ба не до­сить то­го, що во­на ла­зить по сті­нах і сті­кає кро­в'ю, як­що не за­про­си­ти вві­йти?! До ре­чі, ос­тан­нє як­раз є при­кла­дом ці­ка­вої та ори­гі­наль­ної ідеї. І без епі­зо­ду з Ві­ржи­ні­єю швед­сь­кий ва­рі­ант був би, на мою ду­м­ку, про­с­то до­ско­на­лим. Але епі­зод є, і на­віть аме­ри­кан­сь­ка вер­сія в цьо­му пла­ні кра­ща — там хоч ко­ти на неї не ки­да­ю­ть­ся. До то­го ж, у швед­сь­ко­му ва­рі­ан­ті Ві­ржи­нія свідо­мо йде на са­мо­спа­лен­ня, що та­кож псує ат­мо­с­фе­ру.

Ну а в ин­шо­му, по­при те, що сце­на­рії ду­же схо­жі на­віть у дріб­ни­цях, аме­ри­кан­сь­ка вер­сія пр­ограє по всіх пун­к­тах. По-пер­ше, у шве­дів не­ма на по­чат­ку сцен із се­ре­ди­ни фі­ль­му. У Та­ран­ті­на по­діб­ні ви­кру­та­си до­да­ють ці­ка­вос­ти. А тут у чо­му ідея? По-мо­є­му, ні­якої ідеї, то­му і ви­гля­дає про­с­то тупо. По-дру­ге, всі ин­ші сце­ни у швед­сь­кій вер­сії пря­мо по­в'я­за­ні з го­лов­ним ге­ро­єм. Схо­же, на від­мі­ну від США, по­діб­ні вбив­с­т­ва для Шве­ції — це яви­ще над­зви­чай­не. Це но­ви­на з пе­ред­ніх шпальт, її об­го­во­рю­ють. І особ­ли­во ни­ми ці­ка­ви­ть­ся Ос­кар, який мріє по­мс­ти­ти­ся Ко­ні за об­ра­зи.

В аме­ри­кан­сь­кій вер­сії, скла­да­є­ть­ся вра­жен­ня, що хло­пець про­с­то за­па­дає на епа­таж­ну дів­чи­ну, яка хо­дить бо­сою по сні­гу — ще один іді­о­тизм. У швед­сь­кий — все при­ко­ль­ні­ше. Стає зро­зу­мі­ло, чо­му Елі оби­рає Ос­ка­ра. Тут не­ма ні­якої ви­пад­ко­во­с­ти — во­на про це го­во­рить пря­мо, а Ос­кар по­го­джу­є­ть­ся:

— Я чу­ла, що ти ка­зав.
— Я не вби­ваю лю­дей.
— Ні, але то­бі б спо­д­об­а­ло­ся, як­би ти міг. Ти хо­чеш по­кви­та­ти­ся, прав­да?
— Так.
— Ос­ка­ре, я це роблю, бо по­вин­на. По­будь тро­хи мною. Будь-лас­ка...

В аме­ри­кан­сь­кій вер­сії цьо­го епі­зо­ду не­ма, і скла­да­є­ть­ся вра­жен­ня, що хло­пець про­с­то хо­тів спо­д­об­а­ти­ся дів­чи­ні... А по­тім не­на­вмис­но до­по­міг уби­ти по­лі­ці­ян­та, а по­тім во­на йо­го вря­ту­ва­ла від смер­ті, ну і він втяг­нув­ся... У швед­сь­кій вер­сії це свідо­мий ви­бір з са­м­о­го по­чат­ку. Ні­якої ви­пад­ко­во­с­ти — Ос­кар іде на чо­ло­ві­ка з но­жем, хоч і не за­сто­со­вує. І це при то­му, що він пре­крас­но знає, що ста­ло­ся з йо­го по­пе­ред­ни­ком, адже не пе­ре­с­тає слід­ку­ва­ти за но­ви­на­ми.

До плю­сів аме­ри­кан­сь­кої вер­сії хо­чу до­да­ти, що, ок­рім при­ко­ль­ної пі­сень­ки та круп­них пла­нів під час кро­вопус­кан­ня, там є од­на справ­ді ці­ка­ва зна­хід­ка — ма­ти з хрис­то­зом на всю го­ло­ву, яка дозво­ляє гу­ля­ти тіль­ки під вік­нами, і, як на­с­лідок, не­адек­ват­на ре­ак­ція ба­ть­ка на за­пи­тан­ня про доб­ро і зло. На жаль, це ли­ше до­дає не­вин­нос­ти аме­ри­кан­сь­ко­му хлоп­чи­ку. Од­ним сло­вом, як­що ви ще не ба­чи­ли аме­ри­кан­сь­ку вер­сію, ди­ві­ть­ся зра­зу швед­сь­ку (ба­чу, це сто­су­є­ть­ся не тіль­ки цьо­го фі­ль­му). А як­що ба­чи­ли, і вам спо­д­об­а­ло­ся, ка­чай­те швед­сь­ку — не пош­ко­ду­є­те. До ре­чі, там ще й в ін­те­р'є­рах різ­ни­ця разю­ча, що на­че рек­ла­мує нам пе­ре­ва­ги швед­сь­к­о­го со­ці­а­ліз­му. ツ

Далі...