середу, 12 серпня 2015 р.

«Плем'я»


— Знову ти, ледащо, лежиш і цілий день кіно дивишся!
— Але, мамо, я ж кінокритик!
(анекдот)

Переглянув сьогодні „найпотужнішу стрічку року“, що здобула аж три премії в Каннах. Можу сказати, що сюжет, хоч це й нетипово для українського кіна, є досить реалістичним: показано школу, головні герої — учні. Дівчатка — повії, хлопчики — дрібні-бандити. Тему українських педагогів, на жаль, розкрито не повністю — бачимо по суті лише одного трудовика-сутенера, який, до того ж, майже не бухає. Попри це, на жаль, боюся, що иноземний глядач не зрозуміє, що фільм зовсім не про якісь там соціяльні низи, а про відносно успішних в Україні людей, якими є бандити. Адже терпіли, яких вони грабують і калічать, живуть значно гірше.

Окремо хочу подякувати пану Слабошпицькому за чудову творчу знахідку — глухонімий фільм. Якби мені довелося ці дві години ще й чути постійні матюки та блатні пісні, що їх в Україні називають шансоном, то я, либонь, не подужав би переглянути цю стрічку повністю. Також автору вдалося передати загальний настрій, яким він є від життя в Україні, — навіть сцени сексу виглядають гидко, попри те, що акторка є доволі гарною. Мабуть, буду рекомендувати, якщо раптом хтось з иноземців попросить відкоментувати черговий брехливий кліп про потенціал.

Що стосується тих небагатьох осіб, які живуть в Україні і ще не втратили людську подобу, переглядати не рекомендую. По-перше, якщо вам хочеться правдивих уражень, не треба гаяти дві години — можете зайти на великій перерві в туалет будь-якої загальноосвітньої школи (тільки не зразкових ліцеїв, звісно), прогулятися ввечері великою вулицею міста, або піти до сільського клубу кіоска з горілкою — ви все це побачите і почуєте значно швидше та повніше. Ну а по-друге, ви вже живете в тому пеклі — хіба вам цього мало?

Можна порекомендувати стрічку хіба що емігрантам, які вже підзабули своє життя на Батьківщині, або тим, яких батьки успішно оберігали від того життя і вчасно вивезли з України в досить юному віці. Особисто в мене спогади ще живі, хоч я вже майже десять років живу на волі — отож переглядати вдруге не планую...

1 коментар: