Існують речі в иноземній мові, про які не пишуть у підручниках, і які не можна знайти у словниках. Буває, що їх складно помітити і навіть усвідомити. Якийсь час я не міг зрозуміти, чому для мене звучить дивно, коли родичі в Бразилії звертаються одне до одного. Говорити з близькими людьми, звертаючись до них «друже», «брате», «мамо», «доню» — здається цілком звичним, і бразилійці так повсякчас роблять. І також це роблять українці. Проте є дрібна деталь, і ця деталь змінює сприйняття.
Українці звертаються, називаючи родинний звʼязок, тільки до старших родичів. І то не просто до старших, а до старших за родоводом. Можна (і всі так роблять) звернутися до батька «тато», до тітки — «тьотю», до дідуся — «діду», але, зазвичай, цього не роблять, звертаючись до сестри, навіть старшої. Або до сина чи дочки. До них звертаються на імʼя. Або ж на прізвисько. Звернутися «брате» можна до близького друга, побратима, двоюрідного брата, шуряка і свояка, щоб висловити свою прихильність. Але якщо так звернутися, власне, до брата, то це звучить дуже дивно, тому що занадто формально. Літня жінка може звернутися «синочку» до будь-якого молодшого чоловіка, до власного онука, племінника — але тільки не до сина! Точніше, якщо вона в такий спосіб звернеться до власного сина, то це точно не означає нічого хорошого. Це парадоксально та, певно, іронічно.
А от у бразилійців цього всього нема! І я не можу не зізнатися, що мені воно трохи муляє. Дуже непросто звикнути до того, що, коли батько каже своєму синові „Filho, vem cá“, це не несе на собі тої напруги, яка є у фразі «Сину, ходи сюди». Хоча означають вони буквально те саме...
Втім, особливо прикольно, коли подібна відмінність існує в межах одної мови. Наприклад, ось комік жартує про особливість британського та американського вживання слова сер.
Українці звертаються, називаючи родинний звʼязок, тільки до старших родичів. І то не просто до старших, а до старших за родоводом. Можна (і всі так роблять) звернутися до батька «тато», до тітки — «тьотю», до дідуся — «діду», але, зазвичай, цього не роблять, звертаючись до сестри, навіть старшої. Або до сина чи дочки. До них звертаються на імʼя. Або ж на прізвисько. Звернутися «брате» можна до близького друга, побратима, двоюрідного брата, шуряка і свояка, щоб висловити свою прихильність. Але якщо так звернутися, власне, до брата, то це звучить дуже дивно, тому що занадто формально. Літня жінка може звернутися «синочку» до будь-якого молодшого чоловіка, до власного онука, племінника — але тільки не до сина! Точніше, якщо вона в такий спосіб звернеться до власного сина, то це точно не означає нічого хорошого. Це парадоксально та, певно, іронічно.
А от у бразилійців цього всього нема! І я не можу не зізнатися, що мені воно трохи муляє. Дуже непросто звикнути до того, що, коли батько каже своєму синові „Filho, vem cá“, це не несе на собі тої напруги, яка є у фразі «Сину, ходи сюди». Хоча означають вони буквально те саме...
Втім, особливо прикольно, коли подібна відмінність існує в межах одної мови. Наприклад, ось комік жартує про особливість британського та американського вживання слова сер.
Нема коментарів
Дописати коментар