Своїми іменами...

Не встиг за­кін­чи­ти­ся кон­курс кра­си в Бе­ль­гії, як в Ма­ло­ро­сії від­був­ся “Міс Ук­ра­ї­на Все­світ”. Ко­мен­та­рі, ду­маю, зай­ві. Влас­не в чо­му тут про­б­ле­ма? Чи ма­ють во­ни пра­во про­во­ди­ти від­бір най­кра­щ­о­го м'я­са для на­шо­го “бо­мон­ду”©? Без­пе­реч­но! І при­род­но, що мо­ва та­к­о­го кон­кур­су має бу­ти мо­вою цьо­го са­м­о­го бо­мон­ду. Про­б­ле­ма в то­му, що во­ни чо­мусь при­ліп­ля­ють до цьо­го Ук­ра­ї­ну! Ме­ні аб­со­лют­но не­зро­зу­мі­лий та­кий під­хід...

І це не по­оди­но­ке яви­ще, яко­му ще й на­ма­га­ю­ть­ся да­ти яке­сь еко­но­міч­не ви­прав­дан­ня! Як би не хо­ті­ло­ся бу­ти Ін­тер­не­те­сі ча­с­ти­ною “Уа­не­ту”, во­на нею бу­ти не мо­же. Так са­мо, як жур­нал па­на Во­р­об'я не є із­ра­їль­сь­ким. І на­віть не то­му, що во­на пи­ше «не тіль­ки про Уа­нет і Ук­ра­ї­ну». А то­му що орі­єн­ту­є­ть­ся пе­ре­дусім на ро­сі­йсь­к­о­го, або, як­що хо­че­те, ро­сі­йсь­ко­мов­н­о­го чи­та­ча!

Оче­вид­но, що ук­ра­їн­сь­ким пи­сь­мен­ник/жур­на­ліст/бло­ґер мо­же бу­ти тіль­ки то­ді, ко­ли орі­єн­ту­є­ть­ся він са­ме на ук­ра­їн­сь­к­о­го чи­та­ча. І кіль­кість ук­ра­їн­ців тут ні до чо­го. Ми справ­ді да­ле­ко не най­біль­ша на­ція в сві­ті, а в Ін­тер­не­ті нас зо­всім ма­ло, але цей факт не має аб­со­лют­но ні­як­о­го зна­чен­ня! А по­діб­ні роз­мо­ви — про­с­то озна­ка то­го, що ком­п­лекс мен­шо­вар­тос­ти роз­ви­ва­є­ть­ся не тіль­ки се­ред ук­ра­їн­ців, але й се­ред ро­сі­ян в Ук­ра­ї­ні. І при­чи­на цьо­му яви­щу од­на: спро­ба зро­би­ти ро­сі­йсь­ку ди­яспо­ру на­ці­о­наль­ною біль­шіс­тю. Я не ро­зу­мію, ко­му від цьо­го бу­де лег­ше! І що, влас­не, пога­н­о­го в іс­ну­ван­ні ро­сі­йсь­кої ди­яспо­ри в Ук­ра­ї­ні? Ди­яспо­ра — це ціл­ком нор­маль­не яви­ще, як­о­го не слід со­ро­ми­ти­ся! І не слід її зму­шу­ва­ти до аси­мі­ля­ції. Про­с­то тре­ба на­зи­ва­ти ре­чі сво­ї­ми іме­на­ми!

Ну а для цьо­го, на мою ду­м­ку, не­об­хід­но по­ча­ти жи­ти за нор­маль­ни­ми де­мо­кра­тич­ни­ми прин­ци­па­ми. І як­що, на­при­клад, кі­но­про­кат ук­ра­їн­сь­кою мо­вою попу­ляр­ні­ший за ро­сі­йсь­ку (бу­ло б див­но, як­би на­в­па­ки), але кі­но­про­кат­ни­ки все од­но не хо­чуть ро­би­ти ук­ра­їн­сь­кий пе­ре­клад, то, на мою ду­м­ку, це озна­чає, що або в ук­ра­їн­сь­ких ме­дія роз­по­всю­джу­є­ть­ся то­таль­на брех­ня з цьо­го при­во­ду, і всім слід негай­но вступа­ти в ПДРС — бо­ро­ти­ся про­ти на­в'я­зу­ван­ня жи­до­поль­сь­кої© мо­ви, або ж кі­но­про­кат­ни­ків тур­бує не при­бу­ток, а де­що ин­ше... Як­що це так, то тре­ба не ро­сі­йсь­кий пе­ре­клад за­бо­ро­ня­ти, а про­с­то ви­гна­ти їх з ук­ра­їн­сь­к­о­го рин­ку. Це, зви­чай­но, ре­цепт для ци­ві­лі­зо­ва­ної кра­ї­ни. Але ук­ра­їн­ці, схо­же, біль­ше по­люб­ля­ють за­бо­ро­ня­ти і ви­прав­до­ву­ва­ти­ся, а та­кож шу­ка­ти ком­п­ро­мі­сів там, де во­ни зо­всім ні­ко­му не по­тріб­ні...

Осо­бис­то ме­ні не по­тріб­но, щоб фі­ль­ми де­мон­с­т­ру­ва­ли­ся тіль­ки ук­ра­їн­сь­кою мо­вою. Ме­ні по­тріб­но, щоб ко­жен фільм я мав змогу по­ди­ви­ти­ся в ук­ра­їн­сь­ко­му пе­ре­кла­ді. Те са­ме сто­су­є­ть­ся кни­жок, пр­огра­мо­в­о­го за­без­пе­чен­ня, сис­те­ми ос­ві­ти то­що. Але, схо­же, що я тут зно­ву у мен­шос­ті. А що, да­вай­те на­ступ­ним кро­ком за­бо­ро­не­мо ро­сі­йсь­ку му­зи­ку, ро­сі­йсь­ку книж­ку, ро­сі­йсь­ку кла­ві­а­ту­ру?! По­бо­ре­мо­ся з сов­ком сов­ко­ви­ми ме­то­да­ми! Як­що та­ке діє...

Далі...