четвер, 28 травня 2009 р.

Японці


Коли я їхав у японському поїзді, мені здалося, що не всі японці виглядають так, як я звик бачити в японських фільмах. Я маю на увазі обличчя. Більшість з них виглядають звично, але трапляються зовсім дивні. Єдине, з чим я зміг порівняти, це персонажі з “Планети мавп”. Я припускаю, що аналогічно виглядають для них європейці. І, треба визнати, що вони мають більше підстав вважати нас мавпами. Адже це ми забезпечуємо їх дешевою їжею в обмін на їхню високотехнологічну продукцію...

Найбільше, що мене вразило після велосипедних парковок, це чистота на вулицях. При тому, що смітники не стоять на кожному кроці, японці не кидають сміття на вулиці. Смітники не стоять, очевидно, тому, що для обслуговування їх потрібний персонал, а людська праця є занадто дорогою. За кидання сміття є штрафи, але я не дізнавався які.

Ще мені стало ясно, що японці неймовірно стійкі до холоду. При тому, що температура взимку опускається помітно нижче нуля, стіни в будинках тонкі. Саме по собі це явище розповсюджене. Та коли я побачив паперові стіни палацу сьогуна, зрозумів, що в Японії це не просто так, а давня самурайська традиція... В яких умовах жили прості неблагородні японці, навіть уявляти страшно.

На відміну від бразильців, японці не дуже люблять Кока-Колу. Її можна знайти в магазинах, але найбільшим попитом користуються свої нормальні напої. Приємно, що в Україні зараз ставлення таке саме — люди віддають перевагу лимонадам. Так що тепер в мене є підстава не втрачати надію на те, що українці теж колись перестануть смітити на вулиці...

До речі, в Бразилії живе багато вихідців з Японії. Я чув по телевізору, що в Сан-Паулу їх більше, ніж в будь-якому місті за межами Японії. І от що цікаво: я ніколи не бачив японця, який живе в трущобі. В основному там живуть індіанці, та є немало білих і чорних. Але не японців. Так що описане в попередньому дописі — не випадковість.

2 коментарі:

  1. на відміну від переважної більшості туристів, ти дуже цікаво (як на мене) пишеш про мандри, вибираючи якісь не дуже примітні для пересічного гуляйсвіту деталі, без лишнії ахів та охів,але з відчутною повагою до чужої культури... такі записки читаю з великим інтересом -- так тримати!

    ВідповістиВидалити
  2. Дякую за комплімент. Писати частіше не обіцяю, бо подорожую мало. А якщо подорожуватиму більше, не встигатиму писати. ;)

    ВідповістиВидалити