четвер, 28 травня 2009 р.

Японці


Ко­ли я їхав у япон­сь­ко­му по­їз­ді, ме­ні зда­ло­ся, що не всі япон­ці ви­гля­да­ють так, як я звик ба­чи­ти в япон­сь­ких фі­ль­мах. Я маю на ува­зі об­лич­чя. Біль­шість з них ви­гля­да­ють звич­но, але трап­ля­ю­ть­ся зо­всім див­ні. Єди­не, з чим я зміг по­рів­ня­ти, це пер­со­на­жі з “Пла­не­ти мавп”. Я припус­каю, що ана­л­огіч­но ви­гля­да­ють для них єв­ро­пей­ці. І, тре­ба ви­зна­ти, що во­ни ма­ють біль­ше під­став вва­жа­ти нас мав­па­ми. Адже це ми за­без­пе­чу­є­мо їх де­ше­вою їжею в об­мін на їх­ню ви­со­ко­тех­но­л­огіч­ну про­ду­к­цію...

Най­біль­ше, що ме­не вра­зи­ло піс­ля ве­ло­си­пед­них пар­ко­вок, це чис­то­та на ву­ли­цях. При то­му, що сміт­ни­ки не сто­ять на кож­но­му кро­ці, япон­ці не ки­да­ють сміт­тя на ву­ли­ці. Сміт­ни­ки не сто­ять, оче­вид­но, то­му, що для об­слу­го­ву­ван­ня їх по­тріб­ний пер­со­нал, а люд­сь­ка пра­ця є за­над­то до­р­о­гою. За ки­дан­ня сміт­тя є штра­фи, але я не ді­зна­вав­ся які.

Ще ме­ні ста­ло яс­но, що япон­ці не­ймо­вір­но сті­йкі до хо­ло­ду. При то­му, що тем­пе­ра­ту­ра взим­ку опус­ка­є­ть­ся по­міт­но ниж­че ну­ля, сті­ни в бу­дин­ках тон­кі. Са­ме по со­бі це яви­ще роз­по­всю­дже­не. Та ко­ли я по­ба­чив па­пе­ро­ві сті­ни па­ла­цу сь­огу­на, зро­зу­мів, що в Япо­нії це не про­с­то так, а дав­ня са­му­рай­сь­ка тра­ди­ція... В яких умо­вах жи­ли про­с­ті не­бла­го­род­ні япон­ці, на­віть уяв­ля­ти страш­но.

На від­мі­ну від бра­зи­ль­ців, япон­ці не ду­же люб­лять Ко­ка-Ко­лу. Її мож­на знай­ти в ма­га­зи­нах, але най­біль­шим по­пи­том ко­рис­ту­ю­ть­ся свої нор­маль­ні на­пої. При­єм­но, що в Ук­ра­ї­ні за­раз став­лен­ня та­ке са­ме — лю­ди від­да­ють пе­ре­ва­гу ли­мо­на­д­ам. Так що те­пер в ме­не є під­ста­ва не втра­ча­ти на­д­ію на те, що ук­ра­їн­ці теж ко­лись пе­ре­с­та­нуть смі­ти­ти на ву­ли­ці...

До ре­чі, в Бра­зи­лії жи­ве ба­га­то ви­хід­ців з Япо­нії. Я чув по те­ле­ві­зо­ру, що в Сан-Па­у­лу їх біль­ше, ніж в будь-яко­му міс­ті за ме­жа­ми Япо­нії. І от що ці­ка­во: я ні­ко­ли не ба­чив япон­ця, який жи­ве в тру­що­бі. В ос­нов­но­му там жи­вуть ін­ді­ан­ці, та є не­ма­ло бі­лих і чор­них. Але не япон­ців. Так що опи­са­не в по­пе­ред­ньо­му до­пи­сі — не ви­пад­ко­вість.

2 коментарі:

  1. на відміну від переважної більшості туристів, ти дуже цікаво (як на мене) пишеш про мандри, вибираючи якісь не дуже примітні для пересічного гуляйсвіту деталі, без лишнії ахів та охів,але з відчутною повагою до чужої культури... такі записки читаю з великим інтересом -- так тримати!

    ВідповістиВидалити
  2. Дякую за комплімент. Писати частіше не обіцяю, бо подорожую мало. А якщо подорожуватиму більше, не встигатиму писати. ;)

    ВідповістиВидалити

Hy-phen-a-tion