Після чергової ширки...

Maza­rin était un cro­quant... Mais je regret­te­rais Maza­rin.
d'Ar­ta­gnan

Те­пер, ко­ли Яник ки­нув Йулю, я ро­зу­мію, що на­ду­ван­ня Яце­ню­ка не бу­ло мар­ним. Лю­би­те­лі мен­ш­о­го зла пр­о­го­ло­су­ють за нь­о­го, і Йу­лі сві­тить ви­йти в дру­гий тур хі­ба що ста­не­ть­ся щось аб­со­лют­но не­пе­ред­ба­че­не. І це, ма­буть, доб­ре. Та це озна­чає, що в дру­гий тур по­трап­ля­ють Яце­нюк і Яну­ко­вич. І тіль­ки по­тім поч­не­ть­ся справ­ж­ня ін­т­ри­га.

Ін­т­ри­га бу­де не в то­му, хто з них пе­ре­мо­же, а в то­му, хто з них є лю­ди­ною Фір­та­ша, а хто — Ахме­то­ва. Хо­ча це теж за ве­ли­ким ра­хун­ком не важ­ли­во. Осо­бис­то для ме­не не­ма ве­ли­кої різ­ни­ці між бан­ди­том Фір­та­шем і бан­ди­том Ахме­то­вим. Про­с­то Яну­ко­вич гра­ти­ме бан­ди­та про­ле­та­рія від на­ро­да, а Яце­нюк — єв­рея ін­те­ліґен­та в оку­ля­рах. От і вся різ­ни­ця.

Як у кла­сич­но­му сю­же­ті про хо­ро­ш­о­го і пога­н­о­го по­ліс­ме­на... І важ­ли­во па­м'я­та­ти, що по­при по­каз­не про­ти­сто­ян­ня в обох “по­ліс­ме­нів” ме­та од­на. Ну, хто опи­ни­ть­ся “на на­рах” у під­су­м­ку, ду­маю, по­яс­ню­ва­ти зай­ве... І по­при те, що Йущ­ен­ко ви­явив­ся нік­че­мою, це наш най­кра­щий пре­зи­дент. Він є кра­щим за всіх по­пе­ред­ніх. І він є кра­щим, ніж ми за­слу­го­ву­є­мо. А на­ступ­ний бу­де на­ба­га­то гір­шим. Ми ще пош­ко­ду­є­мо за Йущ­ен­ком...

Далі...