Історична пам’ять

Ук­ра­їн­сь­кий на­род має ду­же ко­рот­ку па­м’ять. Те, що бу­ло п’ять ро­ків то­му, сь­о­год­ні зда­є­ть­ся лю­дям на­стіль­ки дав­ньою іс­то­рі­єю, що во­ни її вже пога­не­нь­ко па­м’я­та­ють. Їх мож­на пе­ре­ко­на­ти на­віть у то­му, що во­ни то­ді жи­ли кра­ще ніж за­раз. А вже те, що бу­ло пів сто­літ­тя ро­ків то­му — це про­с­то до­іс­то­рич­ні ча­си! Хі­ба ж мож­на во­ру­ши­ти та­ке дав­нє ми­ну­ле? Оцей Го­ло­до­мор, на­при­клад. Ну, по­ду­ма­єш за­ги­ну­ло кіль­ка мі­ль­йо­нів — це ж не при­від ще від­кри­ва­ти кар­ну спра­ву. Всі ви­ну­ват­ці мер­т­ві! Мер­т­ві! І чо­го той Ющ­ен­ко роз­пи­на­є­ть­ся?! Ста­лін з кіль­ко­ма під­лег­ли­ми зро­би­ли Го­ло­до­мор і вже мер­т­ві. А реш­та — це не­вин­ні жер­т­ви. Ну то й що, що во­ни від­би­ра­ли в лю­дей хар­чі? Во­ни жер­т­ви! І до то­го ж всі по­мер­ли... І за­й­ма­ти­ся цим пи­тан­ням за­раз не час. За­раз час по­ду­ма­ти про жи­вих. А ті всі мер­т­ві...

Ну, а єв­реї, на­при­клад, ду­ма­ють инак­ше. Во­ни вва­жа­ють, що ко­жен зло­чи­нець має бу­ти по­ка­ра­ний. І не має зна­чен­ня скіль­ки ми­ну­ло ча­су. І не має зна­чен­ня, що підо­зрю­ва­ний пога­но по­чу­ва­є­ть­ся. І не має зна­чен­ня, що йо­го вже ви­прав­до­ву­ва­ли. Він підо­зрю­є­ть­ся в то­му, що до­по­ма­гав на­ци­с­там чи­ни­ти Го­ло­кост. Цьо­го до­сить. На­га­дую: Го­ло­кост був ра­ні­ше ніж Го­ло­до­мор-47. Він був ра­ні­ше, ніж при­ду­шен­ня пра­зь­кої ве­с­ни, ра­ні­ше, ніж по­са­дже­ні бу­ли ди­си­ден­ти по пси­х­лі­кар­ням, ра­ні­ше за мор­ду­ван­ня Сту­са, ра­ні­ше за Чор­но­биль­сь­ку ка­тас­т­ро­фу, ра­ні­ше за ба­га­то чо­го... Але для єв­ре­їв це бу­ло не­дав­но. Во­ни зна­ють, що як­що не ка­ра­ти за зло­чи­ни, то їх ні­ко­ли не при­пи­нять чи­ни­ти!

Особ­ли­во огид­ним на цьо­му тлі я вва­жаю за­ви­ван­ня де­яких то­ва­ри­шів про не­ці­льо­ве ви­ко­рис­тан­ня бю­джет­них гро­шів на па­м’ят­ни­ки за­ги­б­лим під час Го­ло­до­мо­ру. Це в нас го­лов­на не­ці­льо­ва стат­тя ви­дат­ків, як я ба­чу! Особ­ли­во за­гос­т­рю­є­ть­ся це скиг­лен­ня пе­ред чер­го­вою річ­ни­цею. І це не див­но. За­над­то ба­га­то лю­дей за­ці­кав­ле­ні в то­му, щоб ми за­бу­ли про те, що лю­дей Ста­лін осо­бис­то не вби­вав, а Бреж­нєв не за­лі­ко­ву­вав. Це ро­би­ли ти­ся­чі й ти­ся­чі по­сі­пак і сов­ко­вих ко­ла­бо­ра­ці­о­ніс­тів! Та го­лов­не і най­гір­ше, що ук­ра­їн­ці са­мі не ду­же ба­жа­ють па­м’я­та­ти про це...

А по­ки що, ен­ка­ве­дис­ти, сту­ка­чі ра­зом з реш­тою ко­му­но­фа­шис­тів спо­кі­й­но до­жи­ва­ють ві­ку. Ма­ють ви­со­кі по­са­ди й от­ри­му­ють да­ле­ко не мі­ні­маль­ну пен­сію. І ви­хо­ву­ють сво­їх ді­то­чок і онуч­ків для то­го, щоб ті про­дов­жи­ли їх­ню спра­ву. Ще ж бо не всіх ук­ра­їн­ців ви­ни­щи­ли... Та в од­но­му я впев­не­ний: іс­то­рич­на спра­вед­ли­вість ра­но чи піз­но во­с­то­рже­с­т­вує — або ук­ра­їн­ці за­сво­ять уро­ки, які іс­то­рія для них ста­ран­но по­вто­рю­ва­ти­ме, або зник­нуть з ли­ця зем­лі піс­ля чер­го­в­о­го “уро­ку”...

Далі...