Британія може розслабитися

На­реш­ті бри­тан­ці зі­тх­нуть з по­лег­шен­ням від то­го, що Ук­ра­ї­на в NATO не зби­ра­є­ть­ся. Стур­бо­ва­ність, як пи­ше бри­тан­сь­ка га­зе­та, по­си­ли­ла­ся піс­ля кон­ф­лік­ту Гру­зії з Ро­сі­єю. Пе­ре­кла­ду на зро­зу­мі­лу мо­ву: для бри­тан­ців не сек­рет, що на­ступ­ною бу­де Ук­ра­ї­на. І ціл­ком зро­зу­мі­ло, що во­ни не хо­чуть, щоб їх­ні сол­да­ти ги­ну­ли, за­хи­ща­ю­чи чу­жу землю, на яку на­ч­ха­ти на­віть її меш­кан­цям.

Як і сто ро­ків то­му, ма­лень­кі ук­ра­їн­ці не ві­рять, що мос­ков­сь­кі ві­йсь­ка вде­ру­ть­ся в Ук­ра­ї­ну і бу­дуть їх вби­ва­ти. Або, при­най­м­ні, спо­ді­ва­ю­ть­ся від­си­ді­ти­ся в сво­їй ха­ті, яка, як відо­мо, зкраю, по­ки окупан­ти ни­щи­ти­муть су­сі­дів. Що мо­же бу­ти кра­ще, ніж ко­ли су­сі­ду пога­но?!

То­ді, у XX сто­літ­ті, та­кий під­хід за­кін­чив­ся роз­чле­ну­ван­ням Ук­ра­ї­ни (про який, до ре­чі, де­хто мріє вже за­раз) і про­ве­ден­ням Го­ло­до­мо­ру, який слід би ви­зна­ти ге­но­ци­дом, як­би він про­во­див­ся про­ти лю­дей. Але, на щас­тя, Го­ло­до­мор був спря­мо­ва­ний всь­о­го ли­ше про­ти ук­ра­їн­ців, а, от­же, є про­с­то тра­ге­ді­єю, не­щас­ним ви­пад­ком. Ці­ка­во, яким чи­ном уби­ва­ти­муть ук­ра­їн­ців у XXI сто­літ­ті? Стіль­ки но­вих ме­то­дів з'я­ви­ло­ся — де ж тут вга­да­ти яка то бу­де «тра­ге­дія»...

Далі...