Охлократія

Як нам відо­мо з кур­су мар­к­сиз­му-ле­ні­ніз­му, за ба­га­то сто­літь іс­то­рії люд­с­т­во ви­най­шло ба­га­то спо­со­бів для ек­сп­лу­а­та­ції лю­ди­ни лю­ди­ною. І ка­пі­та­лізм, як сис­те­ма ек­сп­лу­а­та­ції лю­дей за до­по­м­о­гою ка­пі­та­лу, вже дав­но в ми­ну­ло­му, до­р­огі то­ва­ри­ші. Ми всі звик­ли, що ви­щий па­нів­ний клас за­й­ма­є­ть­ся ек­сп­лу­а­та­ці­єю ниж­ч­о­го, який є більш чис­лен­ним і ви­роб­ляє тро­хи біль­ше, ніж спо­жи­ває. Ці над­лиш­ки при­сво­ює со­бі па­нів­на за­жер­ли­ва мен­шість, про­ти якої дав­но не­об­хід­но по­вс­та­ти в пра­вед­но­му про­ле­тар­сь­ко­му гні­ві.

І сь­о­год­ні, як і в усі ча­си, є ек­сп­лу­а­та­то­ри. Про­те є сут­тє­ва різ­ни­ця між сь­о­год­ніш­ньою і ми­ну­лою ек­сп­лу­а­та­ці­єю. Як­що в ми­ну­ло­му мен­шість ек­сп­лу­а­ту­ва­ла біль­шість, то сь­о­год­ні все на­в­па­ки — біль­шість ек­сп­лу­а­тує мен­шість. Про­ду­к­тив­ність пра­ці зро­с­ла на­стіль­ки, що од­на лю­ди­на вже мо­же ви­ро­би­ти не про­с­то біль­ше, ніж во­на спо­жи­ває, а стіль­ки, що ви­ста­чає на де­сять-два­д­цять лю­дей дар­мо­їдів. Від­так змі­нив­ся і ме­ха­нізм ек­сп­лу­а­та­ції. Те­пер не по­тріб­но ви­га­ду­ва­ти бога, для то­го щоб об­ґрун­ту­ва­ти пра­во од­ні­єї лю­ди­ни па­ну­ва­ти над ин­шою. Все ви­рі­шу­є­ть­ся де­мо­кра­тич­но ох­ло­кра­тич­но.

Як це пра­цює? А ду­же про­с­то: при­й­ма­ю­ть­ся “де­мо­кра­тич­ні” за­ко­ни про те, що той, хто пра­цює, зо­бо­в'я­за­ний го­ду­ва­ти не­роб. А щоб це не звуча­ло як «єсть чо?», при­ду­му­ю­ть­ся гар­ні на­зви — со­ці­аль­ні зо­бо­в'я­зан­ня і со­ці­аль­ний по­да­ток. І як­що не­х­ліб­ни­ків у де­сять ра­зів біль­ше, ніж тих, хто пра­цює, за­кон про­хо­дить на­віть не про­стою, а кон­с­ти­ту­ці­й­ною біль­шіс­тю! На­справ­ді все тро­хи склад­ні­ше: не­ро­би оби­ра­ють сво­їх “пред­став­ни­ків” в ор­га­ни вла­ди, а вже во­ни від іме­ні всь­о­го на­ро­ду при­й­ма­ють та­кі за­ко­ни. Ну і про се­бе теж не за­бу­ва­ють, зви­чай­но...

Не знаю про від­ста­лі кра­ї­ни (ці­ка­ві чут­ки хо­дять), але пе­ре­до­ва Ук­ра­ї­на вже дав­но зна­хо­ди­ть­ся са­ме в цій фа­зі. У нас пі­ль­го­ви­ків 28,5 мі­ль­йо­нів, а це май­же кон­с­ти­ту­ці­й­на біль­шість, на­віть як­що ра­ху­ва­ти не­мов­лят! І ця біль­шість за­й­ма­є­ть­ся тим, що оби­рає вла­ду, яка по­обі­цяє при­ду­мує для них все но­ві пі­ль­ги. І бре­шуть ті, хто вва­жає цю вла­ду ан­ти­на­род­ною. Ця вла­да є на­род­ною в то­му сен­сі, що ви­ко­нує са­ме во­лю біль­шос­ти на­ро­ду на­се­лен­ня. Як­що хтось не ві­рить у це, не­хай зга­дає чим за­кін­чи­ли­ся всі ці май­дан­ні ви­ступи під­при­єм­ців. А те­пер поглянь­те, як по­спі­хом від­новлю­ва­ли по­мил­ко­во ска­со­ва­ні пі­ль­ги. Не че­ка­ю­чи на­віть гуч­них про­те­с­тів! То­му що вла­да пре­крас­но знає, хто тут на­род, а хто каз­ли, яких тре­ба до­ї­ти...

Але по­вер­не­мо­ся до на­ших де­мо­кра­тич­но об­ра­них пред­став­ни­ків вла­ди. Во­ни не про­с­то від­ні­ма­ють за­роб­ле­ні гро­ші, не про­с­то зни­щу­ють біль­ше, ніж кра­дуть, — за­ко­ни, які при­й­ма­ю­ть­ся ох­ло­сом, про­с­то за­ва­жа­ють нор­маль­но жи­ти. І яка на це ре­ак­ція? Ну, ох­лос, який ро­зу­міє свою нік­чем­ність і за­леж­ність від вла­ди, зви­чай­но ж, пр­о­ба­чає їй усе. А от реш­та чо­мусь на­ма­га­є­ть­ся апелю­ва­ти до су­м­лін­ня бан­ди­тів! Мов­ляв, кра­де­те, ни­щи­те, за­бо­ро­ня­є­те — так хоч мі­ру вже знай­те. При­й­ма­є­те по­дат­ко­вий ко­декс? Ну хоч не ду­же си­ль­но по­дат­ки збіль­шуй­те! За­бо­ро­ня­є­те ке­та­мін? Ну, хоч би по­пе­ре­ди­ли!

Ко­ли вже ек­сп­лу­а­то­ва­ний клас поч­не за­да­ва­ти пра­ви­ль­ні пи­тан­ня? За що лю­ди­на пла­тить по­дат­ки? На якій під­ста­ві лю­дям за­бо­ро­ня­ють за­й­ма­ти­ся пев­ни­ми ви­да­ми біз­не­су? Як­о­го бі­са купа не­роб вва­жає, що во­ни ма­ють пра­во на “без­плат­ні” жит­ло, ос­ві­ту, ме­ди­ци­ну, та ще й ма­те­рі­аль­ну до­по­м­огу за ра­ху­нок пра­цю­ю­чих? Хай їх хоч у сто ра­зів біль­ше, але ж де­кла­ра­цію прав лю­ди­ни ще ні­хто не ска­су­вав!

Ні, я ро­зу­мію, що ви­ки­да­ти лю­ди­ну на мо­роз, або при­рі­ка­ти на го­лод­ну смерть, або не на­д­а­ва­ти не­від­клад­ну ме­дич­ну до­по­м­огу че­рез те, що в неї не­ма гро­шей, — це жор­с­то­ко, і так бу­ти не по­вин­но в ци­ві­лі­зо­ва­но­му суспі­ль­с­т­ві. Але ж у нас си­ту­а­ція пря­мо про­ти­леж­на. Сь­о­год­ні в Ук­ра­ї­ні лю­ди­на, яка пра­цює і за­роб­ляє своєю пра­цею, не мо­же купи­ти жит­ло, не мо­же от­ри­ма­ти нор­маль­ну ме­дич­ну до­по­м­огу, не мо­же да­ти ос­ві­ту сво­їм ді­тям — вза­га­лі не має ні­яких прав. За­те лю­ди, які ні­ч­о­го ко­рис­н­о­го не роб­лять і ні­ко­ли не ро­би­ли, жи­ру­ють за їх­ній ра­ху­нок: от­ри­му­ють суб­си­дії, квар­ти­ри, без­плат­но лі­ку­ю­ть­ся, а на зе­ко­ном­ле­ні гро­ші купу­ють ді­тям дип­ло­ми про ос­ві­ту. Ме­ні зда­є­ть­ся, що це аб­сурд!

Далі...