неділю, 20 червня 2010 р.

Про заперечення Голодомору


Прочитав цікаву статтю про те, що треба заперечувати Голодомор. Ключовою, на мою думку, є фраза
Люди! Про це ж треба на весь світ кричати, у мегафони на мітингах, у газетах і журналах, з телеекранів і веб-сторінок: не було в нас Голодомору! Не було, бо ми його не визнаємо! Ми сильні і хоробрі, нас не можна морити голодом (чи холодом). Принаймні, безкарно.
І відтак робиться висновок, що про Голодомор слід забути. Варіант покарати навіть не розглядається! Так, за 1933 рік, можливо, карати вже нікого. Але ж є ще Голодомор-1947! І ті покидьки, які відбирали в людей їжу, сьогодні є ветеранами так званої великої вітчизняної війни. Вони користуються усіма привілеями, хоч жодного дня не були на фронті, і мають пенсії, яких вистачає на встановлення пам'ятників Сталіну. І ні журналісти, ні громаські діячі, ні політики — ніхто навіть не розглядає питання про те, що їх треба засудити і покарати, покарати жорстоко і показово — щоб иншим було не повадно! Так би зробив будь-хто, хто хоч трохи себе поважає. Отже, цілком логічно, що лишається два варіанти: або все забути, або плакати і стогнати, які ми нещасні. Мій діагноз: український народ — це вівці.

1 коментар: