четвер, 25 квітня 2019 р.

Президентознавство


Democracy is a device that ensures we shall be governed no better than we deserve.
Bernard Shaw

Отже, за результатами виборів, Україна міняє президента. Тому я вирішив скласти свій персональний рейтинг.
  1. Віктор Ющенко. Найкращий президент за всю історію країни. Не дуже розумний, зате безвільний, особливо після отруєння. Переважно займався своїми бджолами та глечиками, і не дуже заважав людям, що, власне, і має робити президент. Ну, було трохи ширкування, і були в нього любі друзі та ще й куми — а хто без гріха? Якщо порівняти з рештою цього списка, — то пречудовий голова держави, а якщо з пересічним українцем — так узагалі свята людина! Якщо його президентство обійшлося без ЦРУ, то, напевно, треба подякувати нашому богу і спасителю Діонісу за те, що послав президента, на якого українці явно не заслужили! До того ж, програв вибори — і просто пішов.
  2. Петро Порошенко. В принципі, єдиний насьогодні президент, який має хоч якісь реальні здобутки. Я не хочу сказати, що вони переважають договорняки, свинарчуків і медведчуків, підкилимні розбірки та гібридну капітуляцію, але, на мою думку, незастосування адмінресурсу та відмова від фальсифікацій виборів — це вже великий прогрес, як на одного з засновників Партії Регіонів.
  3. Леонід Кравчук. Слизька комуняцька потвора, яка, втім, не корчила з себе царя, а в основному виконувала волю народу: ну, не хотіли українці вилазити з совкового болота, а хотіли совок зі столицею в Києві — на те й існує народовладдя! Саме тому всякий стогін знедолених пенсіонерів, які все життя пропрацювали заради забезпечення добробуту комуняцьких катів на пенсії, я слухаю сьогодні з чималою зловтіхою. Це ви обрали для себе майбутнє, в якому зараз живете. Тримайтеся там, як то кажуть, всього вам найкращого, хорошого настрою і доброго здоровʼя!
  4. Леонід Кучма. Автор так званого кучмізму і безпосередньо відповідальний за десятирічний рух “багатовекторний” України в бік сірої буферної зони, безпросвітної і безперспективної порожнини на мапі посередині Європи. Для гарантії своєї особистої безпеки привів у владу відвертих бандюків. Хоча, слід віддати належне, не дозволив Росії захопити ні Крим, ні, навіть, острів Тузла. Втім, загальне змосковщення України і базування Чорноморського Флоту — це теж завдяки його політиці.
  5. Михайло Грушевський. Хоча він і був, формально, не президентом, а головою Центральної Ради, але, фактично, очолював державу. З ним також усе зрозуміло: просрав армію, союзників і, зрештою, країну. Ну, а до чого хорошого може довести орієнтація на Москву?
  6. Віктор Янукович. Ну, тут теж усе ясно: бандит і московський колабораціоніст. І цей номер в рейтингу йому пасує особливо. Тут слід окремо зазначити, що таких підлих запроданців неважко знайти в будь-якій країні, але президентом його обрали саме в Україні. І тому я наполягаю, що провина за всі смерті, каліцтва і поламані життя лежить на кожному з більше десяти мільйонів покидьків, які проголосували за цього виродка. І відповідати за це теж доведеться, так чи инакше. Жителі Донбасу, приміром, уже почали, але це лише квіточки — почекаємо ягідок...
Тепер можна подумати про місце новообраного президента у цьому списку. Думаю, навіть пану Зеленському буде неважко увійти в першу трійцю. Звісно, що до Рейгана, з яким його люблять порівнювати, йому як до неба рачки, але ж і на перших місцях у списку далеко не вашингтони. Думаю, якщо буде виконано хоча б третину цієї програми, то його можна ставити хоч на нульове. Навіть якщо Приватбанк повернуть Коломойському. Втім, я б не розраховував на такий оптимістичний сценарій, зважаючи на те, що є всі підстави вважати, що ту програму не читали навіть ті, хто її складав.

З иншого боку, думаю, що треба докласти неабияких зусиль, щоб пробити те дно, яке досяг двічі несудимий легітимич, тому сьоме місце теж можна виключати. Хоча це не дуже полегшує ситуацію, зважаючи на те, що в нас на пʼятому місці і який результат цієї політики. Проте мені здається, що навіть розбудова нового кучмізму Україні не світить, бо в майбутнього президента для цього нема ні ресурсів, ні досвіду роботи в компартійному серпентарії, ні відповідних зовнішньополітичних обставин. Тому, думаю, найбільш реалістично буде розраховувати на те, що Кучму таки буде посунуто з четвертого місця. Втім, побачимо...

Нема коментарів

Дописати коментар