суботу, 10 січня 2009 р.

Про дідух


Сьогодні я бачив дідух. Вперше в житті. В простому бразильському lanchonete, де я иноді обідаю. Дідух був маленький, декоративний, але саме з ним тут дехто зустрічає Різдво і Новий Рік. Бразильці не рубають ялинки, не ламають їм гілки для свята! Ця молода нація натомість інкорпорує давні традиції инших культур, на які “нащадки” цих культур плюють. Коли я приїхав, аспірант, що сидів у моїй кімнаті, дізнавшись що я з України, зразу згадав про щедрівки. Про справжні, а не кугутські, які тільки й можна тепер почути в українських містах... Він про це знав! Йому це було цікаво!

Україна втрачає не тільки освіту, вона втрачає культуру. І якщо освіту теоретично можна відновити (якщо це комусь колись буде потрібно) — імпортувати зза кордону з нуля, — то автентичну культуру вернути не можна. Вона зникне, а натомість буде це... В новій Україні Поплавський і Сердючка будуть класиками мистецтва, так само як плагіатор Литвин — авторитетним науковцем. І назвати це тоді Україною в мене просто язик не повернеться...

2 коментарі:

  1. Та ви що, змовилися всі оплакувати українські традиції?
    Оскільки на Різдво не сидів вдома, а колядував з сім'єю , якось не помітив тенденції. Навіть коментуючи один з блогів, де так само переймалися відмиранням традицій, погодився, що колядування по квартирах скоро зникне. Мешканці міста знають один одного погано, пускати незнайомців небезпечно, відпускати дитину саму, також...
    Але життя, як завжди повне сюрпризів, парадоксальних і нелогічних.
    Цього року було більше справжніх колядувальників, ходили діти з вертепом ( у супроводі дорослих, які також брали участь у дійстві). І це схід України, де здавалось-би традиції вже вмерли.
    Все відбувається приблизно за таким сценарієм: приходиш з колядками до котрогось з родичів чи знайомих, попередньо домовившись (по телефону). Розчулившись, той тягне тебе поколядувати і сусіду, хай послухає справжніх колядок.
    Колядування на Різдво це світла традиція, несе позитивні емоції, яких дуже не вистачає людям. Це сильні емоції. Через якийсь час у тебе починають просити слова, мелодії.
    Потроху кількість колядувальників зростає.
    Не будьте осторонь, колядуйте разом з дітьми і традиція можливо трохи змінившись у деталях, пристосувавшись до нових умов житиме.
    У основі її потреба у світлих почуттях, надії на краще, вселенської любові, а це не зникне ніколи.

    ВідповістиВидалити