Ринат і Параска

Все-таки Ахметов не даремно свої мільярди “заробив”. Я бачу, розуму в нього більше, ніж у всіх українських політиків разом узятих. Думаю, коли він продаватиме Україну, не продешевить... ну, не дуже сильно продешевить! Оскільки баба Параска тепер змінила думку про Януковича, можна дійти висновку, що відкрито порівняно недорогий і більш гуманний спосіб піару. Тепер, любі друзі ©, наші будинки не обов'язково висаджувати у повітря — можете спати спокійно. Просто за наші гроші до елітної клініки, де лікуються елітні люди першого ґатунку, може бути иноді допущено маленьку українку ©!..
Які ж добрі все-таки в нас пани! Як щиро вони піклуються про своїх холопів!..

Далі...

Відкрита безготівкова фінансова система

Міркуючи про відкриту безготівкову фінансову систему, я прийшов до висновку, що вона має бути децентралізованою не тільки для користувачів, але й стосовно грошей. Наївний підхід був би таким: держава, або Федеральна Резервна Система инша структура монополізує контроль за емісією електронних грошей. І, завдяки доступності, ми отримаємо єдину світову валюту, контрольовану одним центром. Але легко зрозуміти, що на цьому шляху є велика проблема. Для того, щоб зрозуміти її, достатньо задати собі запитання: скільки всього повинно бути грошей?

На перший погляд ніякої проблеми нема: гроші можна буде позичати стільки, скільки потрібно, так само, як це робиться зараз. Але справа в тому, що сьогодні грошей позичається більше, ніж забезпечено активами. Саме в цьому була ідея відв'язки долара від золотого стандарту. І працює ця схема тільки в умовах банківської таємниці. А банківська таємниця неможлива, якщо всім відомий рахунок кожного. Таким чином, для забезпечення функціонування відкритих грошей, ці гроші мають бути явно забезпечені активами. Найпростіший варіянт — золотом, або набором дорогоцінних металів.

Але такий підхід є поганим тому, що не забезпечує достатню кількість грошей. Мало того, така система несумісна з високим розвитком виробництва, оскільки видобуток цінних металів є незрівнянно меншим, ніж зростання економіки. Тому «золотий стандарт» автоматично призводить до дефляції, яка зупиняє всю сучасну економіку. Справді, який сенс вкладати гроші в банк або в справу, якщо їх можна покласти під подушку сховати в сейфі й бути певним, що завтра вони коштуватимуть дорожче?

Саме тому від «золотого стандарту» в минулому сторіччі відмовилися. Проте яка необхідність у тому, щоб забезпечувати гроші саме золотом? Ця необхідність була зумовлена історичними причинами. Золото було рідкісним, малогабаритним, і воно не псувалося. Але хіба в сучасному світі це така вже вирішальна цінність? Відповідь очевидна — ні. Сьогодні на товарних біржах торгують будь-яким стандартизованим продуктом, а це означає, що всі ці продукти можна взяти за «золотий стандарт». Це автоматично забезпечує потрібну кількість грошей — грошей буде стільки, скільки є товарів. І для цього не треба мати навіть резерви всіх тих продуктів! Забезпечення грошей реальними активами можна організувати за посередництвом акцій підприємств, які цими активами володіють!

Для того, щоб зрозуміти, як можна реалізувати відкриту безготівкову систему, давайте подумаємо чим принципово відрізняються гроші від будь-яких инших цінних паперів? Відповідь проста: тільки тим, що безпосередній розрахунок відбувається через гроші. Для того, щоб “продати” ваші гроші (якщо це не иноземна валюта), вам не треба йти на біржу. Але при безготівкових розрахунках біржа — це не проблема! Комп'ютеру покупця зв'язатися з біржею, насправді, не важче, ніж з комп'ютером продавця. А це означає, що розрахунок може відбуватися за допомогою будь-яких ліквідних цінних паперів, обміняних безпосередньо на біржі за поточними цінами на цінні папери, які цікавлять продавця.

Розглянемо просту модель. Для цього викинемо ф'ючерси, облігації, акції і тому подібні страшні речі. Розглянемо простий, зрозумілий кожному українцю ринок валюти. Це дуже зручно завдяки тому, що її ліквідність психологічно легше сприйняти. Припустимо: покупець має рахунок в доларах, а продавець в єврах. Якщо розрахунок безготівковий, можна легко автоматизувати також перерахунок грошей з доларів у єври. Для того, щоб купити товар, покупець (точніше його або банківській комп'ютер) купляє єври на біржі і перераховує продавцеві потрібну суму на його рахунок в єврах. Звичайно, для того, щоб уберегтися від неочікуваних стрибків цін, має сенс зберігати гроші не в одній валюті, а в кількох. Такий валютний портфель матиме стабільну ціну, причому як для продавця, так і для покупця. І складно це виглядає тільки з точки зору комп'ютера. Інтерфейс же можна організувати таким чином, щоб комп'ютер сам слідкував за балансом валютного портфеля на рахунку користувача, який задаватиме бажані параметри. А користувач бачитиме свій рахунок у тих одиницях або в тій валюті, в якій забажає, не піклуючись про те, скільки коштує та чи инша валюта в його портфелі.

Оскільки у безготівковій системі доступ до біржі є таким самим простим, як до магазину, нема потреби взагалі у будь-якій валюті. Справді, замість різних валют рахунок можна наповнити акціями підприємств, які до того ж приноситимуть прибуток, якщо правильно вибрати ці акції. Саме до цього і зведеться відтак роль банків. Банківські аналітики будуть слідкувати за балансом портфеля своїх клієнтів так, щоб забезпечувати йому прибуток, а за це братимуть комісійні. А якщо всі користуються виключно цінними паперами, то для чого взагалі гроші? Гроші мають той недолік, що їх потрібно інвестувати для того, щоб їх не з'їла інфляція. Єдиною їхньою перевагою є ліквідність. Але цю перевагу буде зразу втрачено при переході до безготівкових розрахунків. Ну а акції є одночасно й інвестиціями.

Чи ускладнить така система роботу з грошима? Так. І пояснити торгівці морквою на базарі цю систему буде непросто. Так само важко їй буде пояснити чому ціна моркви на товарній біржі матиме прямий зв'язок з ціною моркви на базарі. Але таке ускладнення фінансової системи є необхідним і веде до величезних переваг. Легко уявити, наскільки спроститься похід до магазину: вибираєте товар, зчитуєте штрих-код за допомогою камери на мобільному телефоні, внаєте ціну в зрозумілих вам одиницях і, якщо вона вам підходить, тут же перераховуєте “гроші” на рахунок магазину. Товар куплено, а в вашій домашній бугалтерській програмі зроблено відповідний запис. Ніяких черг до каси, ніякого рахування готівки і решти, ніяких перерахунків з одної валюти в иншу через долари...

Окрім цього, за умови запровадження відкритої системи, кожна людина знатиме чим в реальності вона володіє. Всі активи в світі будуть належати або фізичним особам, або компаніям, акції яких належать фізичним особам. Люди перестануть бути власниками абстрактних папірців під назвою гроші, які невідомо чого варті. Позбавившись посередництва грошей, людство також позбавляється і посередників. Це не тільки банки, але й посадовці, які визначають монетарну політику, біржеві спекулянти тощо. Вони необхідні тільки тоді, коли існує посередництво грошей, але вже зараз є очевидним, що шкода від їхньої діяльности є чи не більшою за користь! Ілюстрація — фінансова криза.

Гроші не забезпечені явними активами коштують стільки, скільки люди думають, що вони коштують. А думають люди по-різному. Залежно від настрою, фази луни, або загострення психічних хвороб. Саме це є основною причиною того, що гроші мають таку нестабільну ціну. І навіть не в грошах річ! Річ у тому, що сучасна фінансова система побудована довкола комерційної таємниці. Ніхто не знає точно активи компанії, акціями яких торгує. Ніхто не знає, чого насправді варті ці акції, тобто певна частка компанії! Оцінка відбувається на основі прогнозу того, який дохід ці акції принесуть. Це може призвести до того, що, внаслідок неефективного управління, ціна акцій виявляється набагато меншою, ніж ціна активів компанії. Або навпаки: завдяки ринковій кон'юнктурі або спекуляціям ціна акцій може набагато перевищувати вартість активів, призводячи до ефекту мильної бульки, яка неминуче лопається, закінчуючись черговою кризою. Саме цей недолік так люблять обсмоктувати соціалісти, а також всі противники капіталізму, імперіалізму та глобалізації і просто люди, які ненавидять США і взагалі всі успішні країни.

З відкритими рахунками ці спекуляції стануть неможливими. Ціна акції не зможе впасти нижче вартости активів. Якщо управління тою чи иншою корпорацією стає неефективним і попит на її акції зменшується, вона буде буде змушена викупати акції, продаючи свої активи доки не вирівняє це співвідношення або не зникне взагалі. І навпаки: компанія з ефективним управлінням буде мати більший попит на свої акції, а значить зможе розширювати свій бізнес за рахунок емісії нових акцій...

Думаю, що в майбутньому, фінансова система буде влаштована саме таким чином. Звичайно, вона буде більш складною, ніж те, що я тут описав, оскільки окрім акцій є инші цінні папери, а окрім розвинених країн на Землі ще лишаються дикі племена, які навіть не знають, що таке гроші. Але в деякому сенсі фінансові операції будуть спрощені. Без спекуляцій фінансовий сектор позбудеться нестабільности і стане більш прогнозованим, збільшення кількости учасників глобального ринку повинно зменшити стохастичну поведінку цін, а відкритість рахунків і активів компаній зробить коливання цін дуже обмеженим. Тому більшість фінансових операцій, які сьогодні потребують втручання людини, можна буде автоматизувати. Найприємнішим результатом цього процесу буде те, що фінансовими аналітиками в банках працюватимуть математики, а “фінансові експерти”, які не знають, що таке похідна, відправляться шукати роботу, яка більше відповідає їхній кваліфікації, — прибиральниками та швейцарами.

Далі...

Становлення нації

Подивився фільм «Україна — становлення нації». В цілому фільм сподобався: хоча події викладаються під польським кутом зору, викладаються вони досить неупереджено. Звичайно, окремі репліки свідчать про досить поверхневе бачення і, навіть, абсолютно наївні тлумачення тих чи инших подій (це очевидно навіть такій людині, як я, яка історію не знає взагалі).

Але мені сподобався загальний тон фільму. По-перше, Україна в фільмі представляється досить романтично — такий собі ключовий реґіон у Східній Європі з автентичною культурою і демократичними традиціями, що зароджувалися одночасно з українською нацією. Таким чином, Україна виглядає народною республікою поміж імперіями, яка в боротьбі за власну самобутність, є, кінець кінцем, визначальною причиною падіння цих імперій, а отже, провідником прогресу і розвитку народовладдя. А по-друге, фільм демонструє безперервність розвитку української самосвідомости. З курсу історії України в мене склалося враження, що розвиток української нації закінчився Руїною, повним згортанням усіх вольностей, послідовним винищенням і вимиванням української інтелектуальної і культурної еліти, передусім Російською імперією та СРСР. А відтак починається суцільний занепад і деградація, яка цілком логічно закінчується тим, що ми маємо зараз. Фільм показує иншу точку зору: зменшення вольностей призвело до згуртованости, інтелектуальна еліта, повертаючись до коріння, зробила величезний внесок у просвітництво, а українці за кордоном стали вирішальною перепоною для асиміляції, даючи надію на відродження України навіть у найскрутніші часи...

Все це вселяє оптимізм. Сподівання на те, що шанс, який має Україна сьогодні, не буде втрачено...

Далі...

День Соборности України

Учора я сформулював для себе, чим насправді є День Соборности. Уже багато років минуло з тих пір, як остаточно зник кордон по Збручу. Кордон, який був трагедією для українців. Для всіх инших — навпаки, зникнення кордону по Збручу стало, кінець кінцем, причиною для появи инших кордонів, які вони сприймати не хочуть. І тому підсвідомо для неукраїнців цей кордон залишається кордоном. Навіть якщо свідомість прийняла його зникнення. Тому що, свідомо чи несвідомо, і українці, і неукраїнці розуміють, що Україна існує тільки тоді, коли кордону по Збручу нема. І навпаки: якщо відновити цей кордон, не буде України.

Далі...

Ціна життя маленького українця©

Поки українці уважно слідкують за тим, як дерибанять їхні гроші, які вони мали б отримувати за транзит російського газу, правосуддя не дрімає! Оскільки причину вибуху в Дніпропетровську не встановлено, смерть 23 осіб — це всього лише службове недбальство. А службове недбальство попадає під амністію. Звичайно, збивати людей на автомобілях обійдеться дешевше. І це значно веселіше — такий собі вид спорту. Але ж і висаджувати будинки в повітря теж корисно. Хоч і дорожче — зате з піаром. Добре, що українців ще багато мільйонів лишилося — вбивати і вбивати...

Далі...

Газова перемога

Черговий газовий конфлікт закінчився повною перемогою. І, на мою думку, не важливо кого. Важливо — над ким. Переможеним, як завжди, виявився український народ. Сьогодні переможці підписали контракт, умови якого переможеному ніхто навіть не повідомив — переможці пообіцяли зробити це пізніше. Якщо буде їхня ласка. А може, наступного року під час чергової газової війни повідомлять... А може лише через 10 років з'ясується... Хтозна?..

Але, незалежно від того, яка буде ціна на газ — $376 чи $200, — ясно одне: тепер громадяни України, які є щасливими власниками її газотранспортної системи, матимуть за збитки від неї. Тому що за задоволення прокачувати російський газ за ціною дев'яностих, купуючи технологічний газ за ціною сьогоднішньою (хай із 20% знижкою), треба платити. І не треба бути економістом, щоб зрозуміти, що збитки від прокачування російського газу, «Нафтогаз» буде компенсувати за рахунок підвищення ціни на газ, який він постачає маленькому українцю©.

Таким чином, ми прийшли до логічного фіналу розвитку української економіки™. Якщо раніше від експлуатації українських активів — газотранспортної системи, надр, землі тощо — український народ не отримував нічого, то тепер цьому покладено край! Тепер український народ буде за це ще й доплачувати, щоб компенсувати збитки.

І мені здається, що газотранспортною системою тут обмежуватися не слід! ЖЕК може, наприклад, влаштувати платну парковку у дворі житлового будинку, за яку платитимуть жильці. Хіба ж це не чудова схема? А земля?! Зараз власники земельних паїв отримують якісь копійки за оренду їхньої землі... Це ж не по-нашому! Це власники паїв мають платити! Або відробляти за оренду їхньої землі... За старою доброю традицією: панщина або оброк. Або те й инше...

Далі...

Розстановка переносів

Побачивши сервіс автоматичної розстановки переносів, народні умільці зразу згадали про алгоритм, який не потребує навіть словника. Цей алгоритм на Javascript легко можна узагальнити для всіх слов'янських мов, просто додавши відповідні літери. Такий підхід зручний тим, що виконується автоматично на стороні клієнта і не впливає на індексацію пошуковиками.

Переноси додаються до блоґа дуже просто: в шаблон перед </body> вставляємо

<script src='http://fma.if.usp.br/~zhidenko/tools/cyrhyphen.js' type='text/javascript'/>

Далі...

Emirates Airlines

Раніше, щоб у літаку не нудьгувати, я собі друкував щось почитати. Але, боюся, скоро і в літаку доведеться розважатися за допомогою комп'ютера. В Японію я літав компанією Emirates Airlines, в літаках якої встановлені нормальні комп'ютери з touchscreen і майже без глюків. На комп'ютерах є музика, іграшки і досить непогана колекція фільмів, включно з недавніми. Крім того, можна отримати доступ до флешки або до фотоапарата. Єдине, що дістає, це блокування комп'ютера під час трансляції про те, як слід вести себе в разі вибуху літака в повітрі неочікуваного інциденту: про кисневі маски, рятувальні жилети тощо. І все це тричі — трьома мовами... За окрему платню пропонують відправляти мило і телефонувати — так що можна припустити, що скоро в літаках буде нормальний Internet.

Стоїть там якась система на основі UNIX. Це я зрозумів після того, як вилетіла Zuma. Ще один прикол я спостерігав із Sudoku: як тільки починаєш вигравати (заповнюєш багато клітинок) — вона вилітає. Щоправда тільки гра, а не вся система. Тому я підсів у літаку на варіацію «Водопровідника» , так що мені ті труби потім снилися. Все-таки Internet був би значно доречнішим... Але в цілому сервіс на хорошому рівні. Годують добре: з вибором м'ясо/риба, дають металеві ножі й виделки (мабуть, терористів араби не бояться), а для сполучення з Японією — ще й палички.

Компанія чомусь не поспішає з безплатним доступом в Internet. Можливо, це занадто дорого, але якщо вже витрачати гроші на оті всі Skywards... Невже безплатний Internet у салоні був би гіршою рекламою ніж те заохочення, що я одержав у п'ятницю?! Оці бірки на фотографії я тепер чіплятиму на свій багаж, щоб його обслуговували пріоритетно. Мабуть, ще й жбурляти не будуть так брутально, як багаж простих смертних...

Так і уявляю собі цю картину... Особливо те, як радіють вантажники від тих бірок. Вони ще теж, певно, бувають різного кольору — відповідно, з різним пріоритетом... Літати цією компанією я найближчим часом не буду, але, сподіваюся, наступного разу вони вже не вимагатимуть підписати папірець, що вони не відповідають матеріяльно за мою можливу депортацію з Бразилії. Так і уявляю цей підлий план: щоб розорити компанію на депортацію мене з Бразилії, я купив квиток в Японію, злітав туди, а вже з Бразилії мене відправляють нахаляву в Україну! Яка краса!..

Далі...

Про дідух

Сьогодні я бачив дідух. Вперше в житті. В простому бразильському lanchonete, де я иноді обідаю. Дідух був маленький, декоративний, але саме з ним тут дехто зустрічає Різдво і Новий Рік. Бразильці не рубають ялинки, не ламають їм гілки для свята! Ця молода нація натомість інкорпорує давні традиції инших культур, на які “нащадки” цих культур плюють. Коли я приїхав, аспірант, що сидів у моїй кімнаті, дізнавшись що я з України, зразу згадав про щедрівки. Про справжні, а не кугутські, які тільки й можна тепер почути в українських містах... Він про це знав! Йому це було цікаво!

Україна втрачає не тільки освіту, вона втрачає культуру. І якщо освіту теоретично можна відновити (якщо це комусь колись буде потрібно) — імпортувати зза кордону з нуля, — то автентичну культуру вернути не можна. Вона зникне, а натомість буде це... В новій Україні Поплавський і Сердючка будуть класиками мистецтва, так само як плагіатор Литвин — авторитетним науковцем. І назвати це тоді Україною в мене просто язик не повернеться...

Далі...

Канали міток

avva хоче розділення по мовах для стрічки Google Reader. Це дивно, оскільки концепція Google полягає в тому, щоб можна було перекладати канали на рідну мову. А розділення потрібне, але не за мовами, а за бажанням користувача. Тоді можна буде створювати тематичні канали, що значно цікавіше! Але поки що почати можна з блоґів. Я давно думав чи зробити окремі канали для кожної з міток. І сьогодні знайшов нарешті...

Відповідно можна модифікувати віджет міток так, щоб біля кожної було посилання на її канал. Для цього відкриваємо шаблон, знаходимо віджет міток і замінюємо <li> після

<b:loop values='data:labels' var='label'>

на

<li style='height: 20px;'>
<a expr:href='&quot;/feeds/posts/default/-/&quot;+data:label.name'>
<img align='left' src='http://www.feedburner.com/fb/images/pub/feed-icon16x16.png' style='margin: 0px 4px'/>
</a>

або як вам більше подобається...

Далі...