Історична пам’ять

Український народ має дуже коротку пам’ять. Те, що було п’ять років тому, сьогодні здається людям настільки давньою історією, що вони її вже поганенько пам’ятають. Їх можна переконати навіть у тому, що вони тоді жили краще ніж зараз. А вже те, що було пів століття років тому — це просто доісторичні часи! Хіба ж можна ворушити таке давнє минуле? Оцей Голодомор, наприклад. Ну, подумаєш загинуло кілька мільйонів — це ж не привід ще відкривати карну справу. Всі винуватці мертві! Мертві! І чого той Ющенко розпинається?! Сталін з кількома підлеглими зробили Голодомор і вже мертві. А решта — це невинні жертви. Ну то й що, що вони відбирали в людей харчі? Вони жертви! І до того ж всі померли... І займатися цим питанням зараз не час. Зараз час подумати про живих. А ті всі мертві...

Ну, а євреї, наприклад, думають инакше. Вони вважають, що кожен злочинець має бути покараний. І не має значення скільки минуло часу. І не має значення, що підозрюваний погано почувається. І не має значення, що його вже виправдовували. Він підозрюється в тому, що допомагав нацистам чинити Голокост. Цього досить. Нагадую: Голокост був раніше ніж Голодомор-47. Він був раніше, ніж придушення празької весни, раніше, ніж посаджені були дисиденти по психлікарням, раніше за мордування Стуса, раніше за Чорнобильську катастрофу, раніше за багато чого... Але для євреїв це було недавно. Вони знають, що якщо не карати за злочини, то їх ніколи не припинять чинити!

Особливо огидним на цьому тлі я вважаю завивання деяких товаришів про нецільове використання бюджетних грошів на пам’ятники загиблим під час Голодомору. Це в нас головна нецільова стаття видатків, як я бачу! Особливо загострюється це скиглення перед черговою річницею. І це не дивно. Занадто багато людей зацікавлені в тому, щоб ми забули про те, що людей Сталін особисто не вбивав, а Брежнєв не заліковував. Це робили тисячі й тисячі посіпак і совкових колабораціоністів! Та головне і найгірше, що українці самі не дуже бажають пам’ятати про це...

А поки що, енкаведисти, стукачі разом з рештою комунофашистів спокійно доживають віку. Мають високі посади й отримують далеко не мінімальну пенсію. І виховують своїх діточок і онучків для того, щоб ті продовжили їхню справу. Ще ж бо не всіх українців винищили... Та в одному я впевнений: історична справедливість рано чи пізно восторжествує — або українці засвоять уроки, які історія для них старанно повторюватиме, або зникнуть з лиця землі після чергового “уроку”...

Далі...

Боротьба з організованою злочинністю Дніпропетровська

Наша міліція працює, як відомо, і вдень, і вночі. Але не справляється. Так мешканці ж/м Південний уже багато часу намагаються прикрити практику утилізації відходів м’ясокомбінату.

...Очисні споруди ЗАТ «Дніпропетровський м`ясокомбінат» знаходяться у аварійному стані та загрожують екологічній безпеці всього регіону. Через несправність споруд велика кількість неочищених стоків може потрапити до річок Самара і Дніпро. Для запобігання цьому міська влада Дніпропетровська має виконати рішення Господарського суду області, яке вона ігнорує впродовж тривалого часу, про передачу до комунальної власності міста в тому числі очисних споруд м`ясокомбінату.

Та віз і нині там... І це не дивно, адже наша міліція бореться зі значно небезпечнішими злочинцями!

Співробітники відділу податкової міліції Кіровського району Дніпропетровська припинили діяльність нелегального цеху з виробництва захисних марлевих масок.

І то правда, м’ясокомбінат, мабуть, податки платить! А ті, кому він платить, очевидно, тут жити не збираються... Зате в кризу грошики ой як треба!..

Особисто мені вже очевидно, що якщо завтра в Україні скасувати абсолютно всі закони та розігнати міліцію, кількість правопорушень тільки зменшиться. Адже покидькі, в яких все схвачено, можуть плювати на закон тільки тоді, коли не бояться розправи на місці. А від розправи на місці їх захищає закон. Ну а для простих людей не зміниться абсолютно нічого. Закон їх уже давно не захищає.

Далі...

В’їзд в Україну

Цього разу процес в’їзду на Батьківщину мене порадував. Черга на перевірку паспорта виявилася невеликою, хоч це і компенсувалося всього двома перевіряльницями. Тому довелося постояти в черзі хвилин 10-15. Я вважаю, що це недовго. Але особливо хитро-жовта співвітчизниця не хотіла чекати й стільки. Тому почала англійською мовою пояснювати, що їй треба найбільше з усіх. Втім, коли їй указали на кінець черги, вона зразу перейшла на російську.

Перевіряльниці були в марлевих пов’язках, тому довелося двічі перепитати, що вони від мене хочуть, щоб слова подолали марлю, захисне скло і пробки в моїх вухах. Питання було невинним: звідки я приїхав — наче їм не однаково. Цього разу навіть анкету заповнювати не довелося — це повинні робити тільки иноземці, хоч я до останнього не міг у це повірити і припускав, що пропустив відповідну коробочку з анкетами десь у темному закутку.

Людей, хворих на антигрипову істерію, було небагато — 2-3% — їх можна ідентифікувати за марлевими пов’язками на обличчі. І, хоч хворі зразу кидаються в око, здорових набагато більше, що не може не радувати. Переді мною стояв чоловік у масці респіраторного типу, яка справді захищає від вірусів. На плечі в нього була сумка від Армані (судячи з підпису), а по телефону він нахабно брехав: «Тут все в намордниках». З цього я зробив висновок, що це буде модний тренд сезону.

По телевізору я побачив рекламу російською мовою турецького ресторану на вулиці Сагайдачного. Подумав, що якби поряд з тим рестораном ще й костьол побудували, Петро Конашевич точно перекидався б у труні!..

На рекламу Йуля, очевидно, витратила більше, ніж усі инші політики разом узяті. І поки я їхав від аеропорту до вокзалу, я остаточно зрозумів, що ВОНА працює з Україн♥ю в серці. Звичайно, прямого зв’язку з прем’єркою тексти не мають — очевидно, вони фінансуються як соціальна реклама. Але, якщо порівнювати з иншими кандидатами, Йуліна реклама найпозитивніша.

Та найбільше радості мені доставила, звичайно безпаливна реклама Віктора нашого Федоровича — «Україна для людей». Все ясно і просто — додати можна хіба що список людей, хоч ми і так цих людей знаємо. А от до плаката «Твою думку враховано. Твої проблеми буде вирішено!» так і хочеться дописати «Понял, казьол!?»

Але мій приїзд в Україну це все-таки не головна подія. Головна подія, на мою думку, що відтепер секс у громадському місці — це групове хуліганство (до чотирьох років), а от якщо, теж в громадському місці, вбити мотоцикліста, врізавшись у нього на швидкості 200 км/год — то це, очевидно, дрібне правопорушення (два роки умовно). І то правда: одне діло мораль порушити, а инше — людину вбити. У нас мораль — це святе!

Ну, і наостанок про закон 404. Поміж плакатами з «ВОНА» бачив величезну рекламу якогось американського фінансиста, який шукає дружину в Україні. Думаю, це ніяке не сутенерство, а просто буде велике й чисте кохання! До того ж, оголошення не в Internet... А людям, яким потрібний той, хто почує і вирішить усі їхні проблеми, або, як варінт, «диктатура з порядком», цей закон дуже необхідний! Для порядку.

Далі...

Ігри з правописом

В сучасному українському правописі явно бракує букв, що позначають дж і дз. Але це ще не все. У нас нема йотованої о. Для позначення цієї букви, російське ё підходить погано, оскільки не чергується з е. На мою думку, білоруси зробили помилку, ввівши її в свій правопис у такому вигляді. Втім, і в російському правописі до неї є претензії: вона завжди під наголосом, а коли наголос не падає, читається і пишеться як е. Але точно так само читається, наприклад, ненаголошене я. Отже, чергування ё з е нічим, окрім традиції, не аргументовано...

Для позначення йотованої о в українській мові можна використати букву ә. Тоді всі голосні (окрім и) матимуть йотовані відповідники.

Ще одна необхідна буква це буква ждж — дзвінка щ. Це буквосполучення зустрічається в основному в словах виїжджати і спільнокореневих. Але, так само, як і буква щ, читається по-різному в різних реґіонах України. Це легко бачити на прикладі ненормативної лексики — замість ждж часто пишуть жж. (Та й в нормативному переїжджати викидання д — розповсюджена помилка.) Крім того ждж чергується зі зд абсолютно аналогічно до чергування щ і ст: пригостити — пригощати, приїздити — приїжджати. Отже, цілком доцільно буде позначати це буквосполучення окремою буквою җ.

Окрім цього, замість букви й, яка в українській мові чергується не з и, а з і, логічніше писати літеру ј, як у Драгоманівці.

Такий правопис я вважаю гарним і послідовним. І, разом з тим, хорошим компромісом з фонетикою. Текст легко читається завдяки тому, всі ці нові букви зустрічаються відносно нечасто. Це можна бачити на прикладі «Володаря перснів».

Другий підхід є значно радикальнішим. У ньому пропонується підхід одна буква — один звук (за винятком м'якого знаку). Тобто всі йотовані записуємо як й + відповідна голосна, щ записуємо як шч, а також вводимо букву ў, як у білоруській мові. Й замінювати на ј сенсу нема, оскільки однаково з'являється чергування ў з в... До того ж, після такої заміни це вже буде наполовину сербський правопис...

Утім, як на мене, такий правопис все одно виглядає досить химерно через надмірність шляпок над літерами. Та, думаю, для маньяків згодиться...

Головна проблема правил перекодування в тому, що вони застосовуються тільки в межах одного складу: якщо в слові передзвонити маємо буквосполучення дз, яке треба замінити на відповідну букву, то в слові передзимовий — це два окремих звуки! На щастя, тепер цю проблему легко розв'язати, оскільки можна просто розставити переноси... Так стало можливим написати цей конвертер.

Далі...