Одне з двох: або я втратив здатність відрізняти стьоб від серйозної публікації, або деякі журналісти остаточно втратили зв'язок не тільки з реальністю, а й зі здоровим глуздом. І найцікавіше, що все це транслюється на закордон
російською і
португальською мовою: Україна — країна парадоксів. Отже, чому нам так добре живеться в Україні?
Причина перша — освіта. У нас, виявляється, одна з найосвіченіших країн! І я категорично не згоден з ООН, яка вважає, що таким показником є письменність! Якби вони перевірили
рівень викладання БЖД й етики користування мобільним телефоном, я думаю, Україна була б перша в світі! Правда, за рівнем експорту наукоємних технологій, наша країна поки пасе задніх, але то таке...
Друга причина (не можу не
процитувати):
...жители Украины могут покупать на рынках продукты, выращенные без использования пестицидов, гормональных добавок и генной инженерии. Они, пишет Корреспондент, порой менее привлекательны на вид и неспособны долго храниться, но зато эта пища вкуснее, а главное - полезнее для организма.
Забули дописати, що смачніша і корисніша вона тільки для українців, які не
бачили можуть дозволити купляти якісну їжу, зате мають вже
промиті зомбоящиком мізки про
жахливе ГМО®, яке в стопіцот разів шкідливіше за гнилу й червиву (зате натуральну) городину! Ну, що ж, зручне пояснення, чому гнила картопля в Україні коштує дорожче за добірну в Німеччині, — наша корисніша для здоров'я! І якби
не Чорнобиль, не СНІД з туберкульозом, не алкоголізм і не погана екологія, то ми б і жили довше за німців! Хіба не ясно?
Та особливо мені сподобалося про можливості для молоді рано почати кар'єру. Навіть до закінчення ВиШа! Ну по-перше, не знаю як де, а наш
ДНУ не можна закінчити, якщо не надати довідку про працевлаштування у відділ держзамовлення. Инакше вони просто не підпишуть обхідний лист. А по-друге, якщо взяти до уваги,
які кар'єрні бажання мають українці, то я не розумію взагалі, нащо там вища освіта...
Втім, було б неправильно заявляти, що такі кар'єрні перспективи має вся українська молодь.
Візьмемо, наприклад, Віталіну Ющенко, яка в свої 27 років вже очолила Національну раду з питань благочинности, або
Віктора Януковича молодшого, який уже в 16 років організував свою справу. І хто після цього посміє заперечити, що в української молоді є великі можливості?! Підозрюю правда, що
такі проффесіонали, очевидно, потрапляють в ті ООНівські 0.3% неграмотних...
Ну, і, наостанок, найпрекрасніше — про свободу слова:
Еще одним "бонусом" Украины является свобода слова. В Украине - самый высокий уровень доступа граждан к информации о происходящем в стране и в мире среди стран СНГ. Хотя в рейтинге Freedom House страна имеет статус частично свободной и находится на 117-м месте из 195, то есть лучшей ситуацией могут похвастать 116 государств, однако на постсоветском пространстве по уровню этой свободы Украина уступает только государствам Балтии.
От мені цікаво, чи зрозумів сам невідомий (там не підписано, що, очевидно, також є ще одною ознакою свободи слова) журналіст, що він протирічить сам собі? По-моєму, бути в другій половині списку
означає зовсім не бонус, а якось так, трошки навпаки... Хоча, з иншого боку, це можна зрозуміти й так, що може бути й гірше — ми ж не Прибалтика там якась, у нас тут пам'ятники тиранам встановлюють — і нічого... Мовляв, насолоджуйтесь, холопи, бо незабаром і цей “бонус” перекриють...
